Директорка Центрального державного історичного архіву України у м. Львів Олеся Стефаник розповіла Гал-інфо про діяльність установи та нагальні проблеми.
Олеся Стефаник запрошує міську владу відвідати архів і оглянути "Золоту книгу" Львова в якій зібрані воєдино всі знамениті події, що трапилися у Львові.
Пані Олесе, хто в першу чергу користується послугами архівів?
Спираючись на реалії сьогодення важко відмітити хто насамперед звертається в архів для пошуку документів. Зараз це не лише краєзнавці, науковці та дослідники, але і студенти, і звичайні люди різних професій, які дедалі частіше стають нашими користувачами. Попри пошук підтверджуючих документів для поховання чи виявлення родинних зв’язків, дослідження власного родоводу, пошук інформації про своїх предків стає не тільки бажанням, але й необхідністю, частиною національної пам’яті й національної ідентичності.
Метричні книги, які зберігаються в ЦДІАЛ налічують 15955 од.зб.
Це – метричні книги греко- та римо-католицьких парафій не лише Львівського воєводства, але частково й Віленського, Волинського, Люблінського, Новогрудського, Поліського, Станіславівського, Тернопільського воєводств, колекція метричних книг православних парафій, єврейських, вірменських та ін. релігійних громад на території Галичини.
За який період у вас є відомості?
Центральний державний історичний архів України у Львові має славну історію. Сягає вона далекого XVIII ст. – моменту ліквідації гродських і земських судів. Наш архів унікальний, адже це безперервно діючий архів вже 240 років.
1784 році австрійська влада заснувала «Архів гродських і земських актів міста Львова», який став попередником сучасного архіву. За обсягом фондів Бернардинський архів вважався найбільшим судовим архівом не лише Галичини, а й усієї Австрійської монархії.
Архів налічує 765 фондів, понад 1 млн.120 тис. од. зб. за 1233 – 1946 рр. Архів зберігає документи різних історичних епох: унікальні документи Національного архівного фонду України – берестяні грамоти XII ст., колекції Галицько-Волинської держави (ХIII-ХIV ст.), Великого Литовського князівства й Речі Посполитої (ХІV-ХVШ ст.), Австрійської і Австро-Угорської монархії (1772-1918), Західно-Української Народної Республіки (1918-1919), Української Народної Республіки (1917-1921), міжвоєнної Польщі (1919-1939), часів радянської влади (1939-1941).
Фонди архіву формувалися протягом кількох століть, а документи різних історичних епох є невичерпним джерелом інформації для дослідження історії не лише України, а й країн Центральної та Східної Європи. Документи стосуються історії багатьох європейських країн, їх зв’язків з історією Галичини. Загальна протяжність полиць – понад 12 тисяч погонних метрів.
Однак зауважу, в умовах воєнної агресії основний акцент роботи спрямований на забезпечення збереженості архівних документів, їх реставрацію та оцифрування.
Зараз архів працює над реалізацією Програми оцифрування архівних інформаційних ресурсів, укладеної на 2022-2025 рр., в межах якої створююється понад 1 млн. копій на рік. Для оцифрування вибрані найбільш запитувані та актуальні фонди, а саме: документи найдавнішого періоду (ХV-ХVІІІ ст.) - актові книги, матеріали місцевого самоврядування магістратів та громадських урядів міст та містечок Галичини; документи генеалогічного характеру, в першу чергу, метричні книги, фонди особового походження, які висвітлюють різні аспекти соціально-політичного та культурного життя Галичини.
Реалізація Програми здійснюється у тісному співробітництві з міжнародною корпорацією FamilySearch International, а також планується участь в інших проєктах оцифрування та оприлюднення архівної інформації.
У зв’язку з теперішньою ситуацією ми намагаємось максимально збільшити об’єми сканування документів.
Війна продовжує забирати людський ресурс архіву. Наші архівісти –керівники структурних підрозділів з перших днів війни пішли на справжній фронт – захищати нашу землю. Четверо наших захисників призвані до лав Збройних сил України, це значний відсоток від загальної кількості працівників архіву.
Чи потрібно людині пояснити для чого їй документ з яким вона хоче ознайомитись в архіві?
Ні, не потрібно.
Архіви працюють відповідно до Правил користування документами НАФ. Відвідування користувачами читальних залів архіву, ознайомлення з довідковим апаратом і надання фізичним і юридичним особам для користування документів здійснюється безоплатно на підставі заяв користувача, ознайомлення з Порядком користування документами і зобов’язань його виконувати та замовлень на видання справ.
Послуги архіву платні? Чи можуть відвідувачі фотографувати архівні документи?
На замовлення користувачів і відповідно до технічних можливостей архів виготовляє ксерокопії, фотокопії та цифрові копії документів з паперовими носіями. Копіювання документів технічними засобами архіву здійснюється на платній основі. Самостійне виготовлення користувачем копій документів є безоплатним. Але тут діє одна умова. Копіювання документів власними технічними засобами для користувача дозволяється, якщо таке копіювання не завдає шкоди документам.
А якщо говорити про науковців, дослідників в них така сама процедура доступу до архівних документів, через читальний зал?
Дослідники, які проводять наукову роботу згідно з планами наукових установ або проводять наукові дослідження та мають наукові звання, користуються документами за таким самим порядком, що і інші користувачі. Такі особи разом із заявою подають документ, що підтверджує їхні повноваження.
Які першочергові потреби має ваш архів?
Приміщення архіву це пам’ятки архітектури, яким уже 400 років, які є уособленням історико – культурного центру європейського міста Львова. За останні десятиліття відбулося значне заволоження стін архівосховищ і цей процес поволі, але невпинно прогресує. Вже зараз це для нас – критична проблема, бо безперервно збільшується нищівний вплив на безцінні фонди. Надмірна волога змінює температурно - вологісний режим.
Одним з досягнень для архівістів було отримання грантів від Міжнародного Альянсу із захисту спадщини у зонах конфлікту «ALIPH».
Міжнародний Альянс профінансував поточний ремонт даху, ринв та водовідведення у будівлі архіву, що дало ефект покращення показників вологості.
Крім того, в перші дні війни ALIPH надав вогнетривкі шафи, картонні папки з безкислотного картону для зберігання стародруків і рукописної книги, металеве стелажне обладнання для зберігання унікальних документів та кадастрових карт, матеріали для оправи архівних документів.
Наразі у нас своє поле битви, ми постійно шукаємо шляхи вирішення проблем з матеріально-технічним забезпечення архіву, унеможливлення будь-якого руйнування як документів, так і будівель нашого архіву, пам’ятки національного значення. Серед пріоритетів роботи - провести ремонт приміщень будівель архіву, які перешкоджатимуть нищенню архітектури споруд, забезпечать сприятливі умови зберігання архівних документів, встановлення нового стелажного обладнання, придбання широкоформатного (формат А1) протяжного сканера для оцифрування документів, налагодження роботи читального залу.
Звичайно, після нашої перемоги варто працювати над системною політикою у сфері збереження української історії і культури. Сподіваємося, що спільними зусиллями нам вдасться її створити і реалізовувати.
Розмовляв Андрій Маринюк
