В Україні розпочалася виборча кампанія. Настав час для громадянського суспільства почати займатися політичною освітою для того, щоб зробити свідомий та виважений вибір, формуючи органи влади в Україні. Пропонуємо нашим читачам розділи з книги відомого львівського політолога Юрія Шведи "Технологія виборчої кампанії", опрацьовані та відредаговані самим автором спеціально для Гал-інфо. В першій статті Юрій Шведа дає тлумачення того, що ж таке виборча та передвиборча кампанія.
Загалом під кампанією розуміють - систему акцій і заходів, обмежених часовими рамками, спрямовану на підготовку рішення та формування громадської думки стосовно певного діяча, політичної партії чи політичного курсу.
Виборча кампанія - офіційно оголошений період доцільно організованої, методично грамотно побудованої і змістовно насиченої діяльності кандидата у депутати, політичної партії, спрямованої на виконання масового психологічного впливу на електорат з метою усвідомленого та неусвідомленого спонукання їх до віддачі голосів за згаданого кандидата (партію).
Поняття “виборча кампанія” вживається неоднозначно. У широкому сенсі виборчою кампанією називають регламентований законом набір заходів щодо організації вільного волевиявлення громадян. На практиці для позначення виборчих кампаній в широкому сенсі найчастіше вживається просто термін ”вибори”, що, крім кампаній всіх кандидатів, включає також і відповідні дії всіх осіб і організацій задіяних у виборчому процесі. У вужчому сенсі виборча кампанія – це всі дії кандидата (партії) і його команди, направлені на забезпечення бажаного результату виборів. Як будь-який політико-правовий процес, виборча кампанія є певною діяльністю визначених законом суб’єктів щодо забезпечення народного волевиявлення, так і системою правових норм, які регулюють цю діяльність.
Практично всі сучасні держави законодавчо регулюють правила проведення такої кампанії, аби забезпечити дотримання на практиці конституційних принципів рівних і вільних виборів. Таке регулювання, (визначення суб’єктів виборчого процесу, їхніх прав і обов’язків, повноважень виборчих комісій тощо) полягає у визначенні правил використання в кампанії ресурсів, які забезпечують вплив на свідомість виборців (агітаційних, комунікаційних, медійних), дають змогу утримувати адекватне матеріально-фінансове забезпечення кампанії (фінансування виборчої кампанії), залучають органи публічної влади до процесу формування персонального складу виборних органів (повноваження органів публічної влади в організації і забезпеченні виборів, обмеження зловживань службовим становищем). Усі зусилля в кампанії спрямовані на оптимальне використання наявних виборчих ресурсів для посилення переваг кандидата (партії) та для нейтралізації сильних сторін опонентів. У законодавстві країн Центральної та Східної Європи словосполучення “виборча кампанія” вживають у сенсі “агітаційна кампанія”.
Кожна виборча кампанія є унікальною й несхожою на попередні. Унікальність виборчої кампанії визначають три чинники: особа кандидата, специфіка моменту, стратегія виборчої кампанії. Форма та зміст виборчої кампанії залежать від багатьох чинників.
Виділяють різні типи виборчих кампаній. Залежно від рівня представницької влади, яку обирають, а також від розміру виборчих округів виділяють: місцеві виборчі кампанії малого масштабу (вибори депутатів сільських чи районних рад – кількість виборців до 5000); місцеві виборчі кампанії середнього розміру (від 5 до 20 тис.); місцеві виборчі кампанії великого масштабу (від 20 до 50 тис.); регіональна виборча кампанія (понад 50 тис.); регіональна виборча кампанія середнього розміру (понад 100 тис.);регіональна виборча кампанія великого розміру (понад 200 тис.); загальнонаціональна виборча кампанія (всі виборці України).
Чим менший масштаб виборчої кампанії, тим простіша її структура, тим активніший особистий контакт кандидатів з виборцями. І навпаки - чим більший масштаб виборчої кампанії – тим меншою є залученість кандидатів у неї, зростає роль виборчого штабу. Залежить виборча кампанія і від суміщення, тобто чи вибори проводяться на один рівень чи обирають одночасно кандидатів різних рівнів. Зазвичай суміщають вибори різних рівнів (районні, міські, обласні та Верховну Раду) або вибори з референдумом.
У виборчих кампаніях прийнято виділяти два види чинників, які впливають на неї: керовані та некеровані. Керовані залежать від рішень і дій самого кандидата та його команди можуть бути виявлені за допомогою спеціальних соціально-психологічних досліджень. Некеровані не залежать від рішень кандидата та його команди. До них належать: загальний вектор соціально-політичних процесів у країні; діяльність центральних, обласних і регіональних органів влади; економічна ситуація в державі та окрузі; особливості екологічної ситуації; особливості соціального портрета регіону; характер діяльності опонентів та їхніх команд; різка зміна політичної ситуації в сусідніх країнах, кліматичні умови тощо.
Виділяють внутрішнє та зовнішнє середовище виборчої кампанії. Внутрішнє середовище виборчої кампанії - сукупність суб’єктів і сил, які діють всередині політичної партії і виборчої команди, що забезпечують “просування” кандидата чи партії на виборах (організаційна структура партії, її керівництво, “команда” кандидата, його виборча програма і т. д.). Зовнішнє середовище виборчої кампанії - сукупність суб’єктів і сил, які впливають на цю політичну партію (кандидата у депутати) ззовні (конкуренти, електорат, держава, законодавство і т. д.).
Виборча кампанія складається з кількох етапів: нульовий (підготовчий) – триває до початку офіційної реєстрації кандидата в депутати (партії, блоку); початковий – початок пропагандистської кампанії, перше знайомство з кандидатом та його програмою; основний –реалізація плану-графіка виборчої кампанії; завершальний – останні два тижня перед виборами – активізація виборчої пропаганди та агітації;день виборів; підведення підсумків.
Виборча кампанія, може виявитись нечесною, якщо політичним конкурентам не будуть забезпечені умови для вільного її проведення. Тут можуть відіграти свою роль багато чинників, кожен з яких безпосередньо пов’язаний з базовими правами та свободами, у тім числі залякування та насильство стосовно кандидатів у депутати, активістів і виборців; невміння розумно визначити місце і час проведення мирних політичних зборів; незданість гарантувати свободу пересування з метою поширення передвиборчих матеріалів та зустрічі з виборцями; нездатність захистити свободу вираження своїх поглядів з політичних питань; нездатність гарантувати виконання заходів спрямованих проти порушників виборчого законодавства.
Важливо визначити наскільки компетентним є контроль виборчих органів, міліції та прокуратури за дотриманням необхідних умов ведення виборчого змагання і наскільки ефективні їхні дії, спрямовані проти можливих порушень. Все це стосується забезпечення рівності перед законом і рівного захисту з боку закону для всіх політичних конкурентів.
Чинники успіху виборчої кампанії.Досвід проведення виборчих кампаній дає підстави виділити такі чинники, які визначають її успіх: 1) шляхом аналітичної роботи оцінюють потреби, цілі та реальні можливості окремих пріоритетних груп виборців; 2) заходи виборчої кампанії системно планують і своєчасно реалізують; 3) постійно відстежують і аналізують результати проведеної роботи, в плани вносять тактичні зміни; 4) особливого значення надають ролі міжособистісної комунікації і засобам донесення інформації до виборців; 5) кандидат у депутати займає у всій виборчій кампанії центральне місце, але існує чітка функціональна структура й основну чорнову роботу виконують помічники – виборча команда.
Успіх виборчої кампанії найчастіше зумовлений не стільки знанням виборчих технік (загалом вони усі стандартні), скільки вибором та розробкою потрібного виборцям образу кандидата, формулюванням зрозумілих та очікуваних лозунгів, розробкою правильної концепції виборчої кампанії, її план-графіку, розгортанням організаційних структур для його ефективної реалізації.
За рівних умов переможе той кандидат, який усе продумав за себе і конкурентів та нав’язав їм свою волю, змусив усіх діяти за своїм сценарієм, який миттєво реагує на зміну ситуації, який до того ж не боїться ламати стереотипи й не дає конкурентам можливості перехопити ініціативу.
Передвиборча кампанія. Скрита форма виборчої кампанії, яка розпочинається задовго до офіційного її початку й має на меті зібрати гроші та організаційні ресурси, підвищити політичний рейтинг називається передвиборчою кампанією а комплекс заходів в ході її реалізації - попередньою ”розкруткою”.
Попередня ”розкрутка” розпочинається зазвичай тоді, коли кандидат прийняв остаточне рішення брати участь у виборах й зробив заявку на формування власного іміджу. Для інкумбента попередня “розкрутка” розпочинається з того моменту, коли він прийняв рішення повторити свій успіх чи спробувати шляхом виборів піднятися на вищу сходинку в політичній кар’єрі. З цього часу у своїй діяльності кандидат повинен керуватися розробленою виборчою стратегією.
Передвиборча кампанія – це період спеціально організованої діяльності до часу офіційного початку виборів, спрямованої на “висвітлення”, формуваннячи підтримання необхідного іміджу й позитивного образу майбутнього кандидата (політичної партії, руху, окремого політика); забезпечення його упізнаваності серед потенційного електорату та утвердження (збереження попереднього статусу) на політичному полі відповідного рівня; збір коштів на виборчу кампанію.
Передвиборні кампанії ніяк не пов’язані з датою виборів і можуть вестися практично безперервно, перетворюючись на виборчі. До передвиборних проектів належать: проекти, пов’язані зі збиранням підписів виборців, під різними вимогами до влади, зверненнями, відозвами та ін.; адресні проекти щодо роботи з різними групами населення: пенсіонерами, молоддю, військовослужбовцями; проекти щодо роботи з засобами масової інформації (ЗМІ); організація регіональних і міжрегіональних науково-практичних конференцій з актуальних проблем: економіка, охорона здоров’я, наука, культура, злочинність, екологія та ін.; проекти, пов’язані з розвитком підприємництва в регіоні; інші проекти, пов’язані зі збиранням коштів під виборчу кампанію (фондрайзінг); благодійні акції та програми. У ході передвиборної кампанії вплив на потенційних виборців здійснюється задовго до дня голосування, що усуває психологічний бар’єр недовіри до слів і дій кандидатів (відсутній корисливий підтекст).
У ході попередньої “розкрутки” кандидат досягає відповідної впізнаваності, що дасть змогу брати участь у майбутніх виборах як реальний кандидат. Крім того попередня “розкрутка” необхідна для отримання пожертв у виборчий фонд кандидата. Чим вищим є початковий рейтинг кандидата тим легше йому шукати кошти на свою виборчу кампанію – мало хто зацікавлений вкладати кошти в ”темну конячку”.
Для попередньої ”розкрутки” можна використовувати навіть ті передачі та статті, які не мають прямого відношення до політики. Експерти називають різні строки оптимального початку передвиборчої кампанії, але зазвичай це від 12 до 9 місяців.
Учасника політичного життя, який є об’єктом захоплення та поклоніння виборців – називають кумиром (буквально – статуя язичницького божества), а кандидата про якого мало знають, його впливовість не беруть до уваги, а шанси на успіх у виборах розцінюють як невисокі називають ”темною конячкою”.
Для досвідченого політика попередня “розкрутка” в класичному розумінні не потрібна. Він продовжує свою виборчу кампанію всю активну політичну діяльність. Попередня “розкрутка” не потребує викладення цілісної програми, вона краще здійснюється навколо тих проблем, які хвилюють мешканців. При попередній “розкрутці” не варто заявляти про своє бажання брати участь у боротьбі за депутатський мандат. Зазвичай попередня “розкрутка” закінчується за три-чотири місяці до виборів, коли починається активна підготовка до участі у виборчій кампанії.
Іноді висока мобілізація власного електорату на етапі підготовки до виборів є навіть небажаною оскільки знижує можливості для модифікації іміджу та програми кандидата. До того ж ”перегрітий” електорат іноді поводить себе непрогнозовано, пред’являє кандидату надто високі вимоги й особливу агресивність щодо конкурентів.
Якщо у виборчому окрузі при однотуровій системі голосування балотується п’ять і більше кандидатів то це означає, що після “розкрутки”імідж та програма кандидата повинні зацікавити більш ніж п’яту частину виборців.
Завдання передвиборчої кампанії. Таким чином, на етапі попередньої ”розкрутки” кандидат повинен:
-привернути до себе увагу максимальної кількості виборців,
-показати себе людиною, здатною долати труднощі,
-сформувати своє ставлення до існуючої влади,
-показати, що його оцінки подій, які відбуваються в суспільстві відповідають уявленням виборців,
-наголосити на позитивних моментах своєї попередньої діяльності,
продемонструвати свою схильність до благодійності та підтримки потребуючих.
Ю. Шведа. Технологія виборчої кампанії. Основи електорального маркетингу та менеджменту.- Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2013, 340 с. http://yuriy-shveda.com.ua/index.php/uk/manuals
Фото - legalstandart.com.ua
