Безробітній людині, що втратила (чи не мала узагалі) досвіду праці, зазвичай украй важко знайти сталу роботу. Шерег невдач сіє зневіру й штовхає до пасивної життєвої позиції. Школа Кофода в Данії має майже 90-річний досвід з реабілітації безробітних. Завдання школи – не просто допомогти їм в скрутну хвилину, але навчити знаходити постійну роботу.
Слід розуміти, що безробіття – це не лише безгрошів’я, але й відповідний психологічний стан. Людина, що кілька років не має (доброї) роботи, зневірюється у власних силах, призвичаюється сприймати себе невдахою, мінімізує потреби й займає пасивну життєву позицію. Невдовзі вона втрачає не лише професійні, але й соціальні й комунікативні навички й опиняється на маргінесах суспільства. Вибратися з тієї ями стає дедалі важче із кожним роком життя.
Очевидно, що мінімальна соціальна допомога держави принципово нічого не змінює. Це наче милиці для травмованої людини. Адже для того, аби вона знов ходила, їй потрібні не милиці, але вправи із м’язами – й віра в те, що вона здатна піти.
Самодопомога як принцип Кофода
1928 року Данія, як і решта країн капіталістичного світу, постраждала від Великої депресії. Десятки тисяч людей втратили роботу й засоби до існування.
Того року копенгагенський священик Ганс Христіан Кофод вирішив заснувати навчальний заклад для безробітних, в якому вони мали б змогу не тільки здобути професію, але передовсім пройшли би соціалізацію та адаптацію до життя.
Метою навчання стало досягнення психологічного стану, за якого людина буде спроможна зараджувати собі у житті. Кофод здавав собі справу, що допомога – сумнівне й нетривке благо, яке може зробити людину пасивною та залежною від подачок. Тому його метод підкреслював необхідність активності учнів.
Відтак, попри те, що навчання у школі було безкоштовним, різні послуги, що надавалися в закладі, такими не були. Скажімо, для того, аби пообідати чи прийняти душ, учні мали виконувати певні роботи. Так вони чітко пов’язували в свідомості свої зусилля (працю) й винагороду за неї. Вчилися не просити й одержувати подачки, а заробляти на все необхідне.
За тих часів вихователі та викладачі школи були волонтерами та працювали лише на громадських засадах. Із кінця 1950-х вони стають оплачуваними соціальними працівниками.
Школа Кофода сьогодні
Сьогодні школа Кофода є самоврядною установою, що на 50% фінансується містом на підставі угоди з муніципалітетом. Частину бюджету покривають субвенції з держбюджету та гранти, а також тренінги, що періодично проводяться в школі.
Зареєструватися на навчання може будь-хто, хто цього потребує, незалежно від віку, соціального стану чи статі. Загалом в школі навчаються учні від 18 до 80 років. Найбільше, звичайно, людей зрілого віку (40-50 років).
Щоденно на заняття приходить близько 500 учнів. За рік через заклад проходить 4 тисячі студентів. Кожного дня зараховують біля 5-6 нових учнів.
Навчаються не лише данці. За словами директора школи Оле Мелдгаарда, 2015 року у школі Кофода навчалися 50% студентів, що народилися в більше, ніж 100 країнах світу (в тому числі в Україні).
Слід підкреслити, що 75% студентів у школі – це люди, що не працювали понад 10 років, або взагалі не мали досвіду праці. Тому, крім професійного навчання, вони набувають елементарні соціальні та комунікативні навички – пунктуальність, ввічливість, товариськість тощо.
Велику увагу приділено в школі мистецтвам – музиці, живопису, скульптурі, кераміці. Загалом кількість курсів сягає 150.
Зміст і система навчання
Заклад має дві форми навчання. Перша форма передбачає офіційну реєстрацію в якості учня. Студент обирає собі курс (курси) й має відвідати до 80% занять.
Школа Кофода пропонує студентам кілька десятків курсів, починаючи від шиття й завершуючи музикою.
Усі курси є максимально практичними. Аудиторних занять небагато – учні вчаться у різноманітних майстернях.
Окрім цього, у школі навчають хореографії, живопису, літературі, етиці. Окреме місце посідають мовні курси (англійська й данська для іноземців), вступ у данське суспільство, а також семінари з методики пошуку роботи.
Друга форма навчання – це вільне відвідування занять за власним графіком. Даною формою користуються літні люди (60+ років), а також ті, хто приходять у школу, щоб заробити на певну послугу.
Задля цього у школі Кофода ходить в обігу спеціальна валюта, так званий долар Кофода. Виконавши певну роботу, учні одержують зарплатню й мають можливість поїсти, підстригтися, скупатися або відвідати стоматолога. В стоматології працюють професійні копенгагенські дантисти, які почергово кілька годин на місяць на волонтерських засадах допомагають закладові.
Слід додати, що для людей у критичному стані школа надає всю перелічену допомогу безкоштовно. Також школа має притулок на 50 місць для безхатьків.
Який результат?
За словами Оле Мелдгаарда, абсолютної мети школи досягає близько 10% учнів. Саме стільки випускників школи знаходять роботу й стають повноправними членами суспільства.
Приблизно 25% отримують пенсію і продовжують працювати як пенсіонери, 50% звільняються і продовжують отримувати соціальну допомогу.
Втім, серед випускників школи були й такі, що здобули непересічні успіхи. Так, Анкер Йонсен, що в 1930-х вчив у школі англійську, згодом став прем’єр-міністром Данії.
Прикметно, що школу пам’ятають не лише її учні, але й волонтери. Цікава історія сталася наприкінці 1990-х, коли до школи завітав дуже заможний старий із Сполучених Штатів. Він розповів, що перед Другою світовою війною працював волонтером у школі під орудою Ганса Кофода, і той справив дуже великий вплив на його світогляд, а, отже, й долю. Згодом цей чоловік став заможним, й тепер, укладаючи заповіт, прагне допомогти школі грошима. На ту суму, яку заповів школі вдячний старий, було споруджено новий корпус, до якого ввійшли спортзал та музичні й художні майстерні.
Партнери школи Кофода в Україні
Після розпаду СРСР школа Кофода стала активно ділитися досвідом соціальної роботи з Литвою, Латвією, Україною, Польщею, Вірменією та іншими країнами.
В Україні організація має партнерів у двох містах – у Чернігові та Львівській області.
Гал-інфо відвідало партнерську організацію школи Кофода – Оселю-Емаус у Вінниках – і найближчим часом докладно розкаже про її діяльність.
Сергій Стуканов
Фото автора.
Матеріал вийшов за підтримки East-European Democratic Center, NIRAS та Інтерньюз-Україна, які дали можливість познайомитися з польським та данським досвідом соціальної роботи.
