Якщо Банкова справді хотіла б - голоси за відставку уряду набралися б. Це - аксіома, яка абсолютно не вимагає обґрунтувань. Про це на Фейсбуці написала Соня Кошкіна.
І далі: "Можна, звичайно, говорити, що депутати БПП, які раптово вирішили підтримати Яценюка, керувалися шкурницькими інтересами. Так, не без того, але це - напівправда.
Сценарій розіграли по нотах. І тим, хто керувався раціо, а не емоціями, це було помітно. З коливань "Волі народу" (які учора постановили Яценюка валити, а сьогодні "передумали"), з риторики окремих провладних спікерів, з поведінки Гройсмана.
Істинна в тому, що Банковій - незважаючи на пекучу нелюбов до Арсенія Петровича (а до Арсена Борисовича - того більше) - перезавантаження КМУ невигідне. Оскільки перезавантаження - синонім втрати низки важелів впливу. І потоків. І ризик виборів, на яких нічого доброго їй не світить.
Інша річ - максимальне закошмарювання чинного КМУ. До стадії абсолютно ручного. І підконтрольного.
Інша річ - красиво замалюватися на тлі історії з відставкою. Якщо ви уважно (!) читали денну заяву гаранта - навряд чи посперечаєшся.
За фактом, ті, хто думали, що розумніші від усіх, самі себе перехитрили.
Яценюк до осені не досидить. Згадаєте моє слово. Не знаю, як і чому, але не досидить. Реноме своє знищить остаточно. Зараз міг би піти героєм, а так - знищить. І багато хто з його міністрів - теж.
Банковій ця історія так просто не мине. Люди, в цьому випадку депутати, не прощають спроб використовувати їх в темну. Як лохів. Вибачте.
Де-факто, між левовою часткою фракції БПП і Банковою тепер почнеться холодна війна. Яка точно підкосить президентську політсилу.
Про коаліцію взагалі забудьте. Немає її більше. Нема.
Усі можливі баланси порушені. Як ви знаєте, за законом, уряд формує коаліція, вона ж його контролює і несе відповідальність (!!!) за його діяльність. Ясно, що в ситуації, що склалася, це неможливо. Елементарне - голосування за урядові законопроекти (без чого Кабмін не може працювати) - теж.
Фракції відтепер самі по собі, Банкова - сама по собі, Грушевського - саме по собі.
У ситуації, що склалася, існує один величезний ризик, що заговорить вулиця. І це буде не творення Майдану, а некерована стихія, що змітає все на своєму шляху.
Не допустити цього може тільки ВР. Якщо поверне собі суб'єктність. Статус органу влади, який ухвалює рішення, а не "схвалює" спущені згори (з тієї чи іншої вулиці). Якщо згадає, що Україна - парламентсько-президентська республіка. А не навпаки.
У найдраматичніші моменти вітчизняної історії завжди саме так і відбувалося. У 2004-му, в 2014-му.
Хочеться вірити, Рада і цього разу зіграє свою історичну роль. Інакше ми точно втратимо країну. Причому дуже скоро. І це, на жаль, не жарт".
Фото society.lb.ua.
