Чому львів'яни після отримання європейської освіти повертаються додому та чим зможе зацікавити мешканців і гостей нашого міста іспанський ресторан? Розмова з засновником закладу “Uno más” Богданом Хом’яком.
Богдане, знаю, що ти здобув хорошу освіту в Європі. Розкажи трішки про те, що ж таке європейська освіта?
Мені зараз 25 років. Після того, як я закінчив у Львові бакалаврат ЛНУ і вступив до магістратури, я поїхав отримати освіту закордоном. Навчався я на MBA і мене тоді у віці 21 року вразило насамперед те, я був там наймолодшим. Середній вік людей, які вступили на MBA, був 25-27 років. На мою думку, найбільша різниця в освіті в тому, що в Європі є дуже велика ініціатива від студентів просто отримати знання і навички. Вони постійно вимагають від викладачів певної інформації й уточнень. Студенти самі цього хочуть, а не педагог “пхає всіх у спину”. Коли ти в такому оточенні, тебе це стимулює більше вчитися та більше працювати. Ти усвідомлюєш, що тобі ще є куди рости і це підтримує тебе в тонусі.
Тобто навчаєшся, щоб знати і вміти використовувати здобуті знання, а не просто для формального отримання диплому?
Я би сказав, що там суть не в документі. В них зовсім інший менталітет, інше сприйняття освіти. Там навчаються не тому, що батьки кажуть: "Іди вчися, тобі потрібна освіта, а нам - диплом, бо без нього ти не будеш ніде працювати", а навпаки, бо хочуть вчитися і бачать, що це дасть певний розвиток і “стрибок у кар’єрі”.
А ті, хто не хоче навчатись, вже давно працюють. В Європі немає такого, що якщо ти без освіти, то тебе вважають якимось нижчим. Кожен робить там так, як хоче, і не має осуду з боку людей.
Ну і викладачі ставляться по-іншому до студентів, ніж у Львові. У них більше розуміння до студентів, адже здебільшого вони не є класичними освітянами. Серед викладачів багато успішних менеджерів, підприємців, яким віком поза 50 років, і вони розуміють, що їм набридла їхня робота, бо вони працюють на ній понад 20 років. Люди хочуть чогось нового. Вони усвідомлюють, що в них є багаж знань, які хотілось би передати молодим амбітним людям.
Найбільша перевага освіти за кордоном - це те, що там справді чимало практики. У нас в Україні переважає теорія, яку ти можеш використати хіба у своїй дипломній роботі. Але тільки в невеликій кількості випадків її можна застосувати на практиці. А там вчать справді простих речей, але вони практичні й корисні, і їх використовують у житті.
Де саме ти навчався?
Я навчався в університеті EU Business School у Барселоні, Іспанія. В них також є відділення в Мюнхені, Женеві та Монтре. Обрав Іспанію я через те, що це цікава країна, мені дуже вона імпонує, ну й було недалеко до Львова, можна було будь-коли приїхати до батьків, до друзів.
Якою мовою відбувалось навчання?
Навчання відбувалось тільки англійською мовою. Багато викладачів - іспанці, але працювали і педагоги з Британії, зі США, був викладач поляк. Однак абсолютно всі спілкуються тільки англійською. Були навіть з Росії, і мені здається, що їм за правилами було заборонено спілкуватися на уроці своєю рідною мовою зі студентами, навіть з тими, які їх розуміють. Поза межами класу вони теж намагалися говорити з ними більше англійською.
Який в тебе рівень англійської?
Напевно С1 - Proficient User. Я доволі непогано здав IELTS-test. Міг краще, але дуже хвилювався перед іспитом. Тому С1, мабуть. Однак хочу сказати, що будь-яку мову потрібно постійно практикувати і вдосконалювати.
Напрямок освіти?
Підприємницька діяльність.
І на якомусь етапі ти вирішив повернутися до Львова і намагатися тут розвивати бізнес. А не було бажання це робити десь за кордоном?
Думки були, і це можливо. У мене були одногрупники з Японії, США, Колумбії, Лівану, Південного Судану, Бразилії. Дуже багато з них хотіли залишитися в ЄС і тому зразу почали шукати роботу там. Але я ще перед вступом вирішив, що все одно буду повертатися, бо все-таки тут є моя сім'я, мої друзі і треба робити щось в Україні, а не на теренах іншої держави.
Однак саме там я закохався в іспанську культуру. Звичайно, я знайшов там багато як плюсів, так і мінусів. Наприклад, їхні сієсти (пообідній короткий відпочинок, - ред. ) - це дуже непрактично і дуже дико для нас. Зокрема, в неділю в них усі супермаркети і магазини зачинені. У Львові ти розумієш, що субота і неділя - це найбільш “ходові” дні для магазинів, але не в них.
Зазвичай говорять, що це в нас багато відпочивають?
Ні-ні, іспанці дуже дивні в тому плані.
Я жив у Барселоні, а це Каталонія (регіон в Іспанії, - ред.), і вони борються за незалежність. А одна з причин, чому вони борються - це те, що їм не подобається, що приїжджають багато людей з інших країн і, так би мовити, забирають їхню роботу. В них навіть згідно зі законодавством, якщо ти в робочий день ідеш на мітинги, тобі все одно твій роботодавець оплачує робочий день і ти отримуєш зарплату. Вони йдуть, протестують, інколи роблять пікніки - це в них такі різні страйки бувають. Іспанці не хочуть, щоб іноземці приїжджали і забирали їхню роботу, але водночас і самі не особливо працюють. Вони завжди думають, що вони варті чогось більшого, ніж люди з інших країн.
І ось ти повернувся до України і вирішив зайнятися ресторанним бізнесом...
Так, з’явилася нагода, і ми відкрили перший ресторан.
Зважаючи на те, що Львів вважається туристичною столицею, то ресторанний бізнес має тут чималі перспективи. Знаю, що твій ресторан буде незвичним для нашого міста.
Так. Коли я повернувся з навчання, для мене Іспанія залишилась як країна мрій, десь в мене в серці все ще багато з нею зв’язано. Тому мені захотілося відкрити ресторан, який буде мати цей темперамент і відчуття каталонської легкості, приносити насолоду і загалом буде дуже атмосферним.
Я вирішив відкрити коктейль-бар, де, звичайно, буде іспанська кухня. До речі, це буде перший іспанський ресторан у Львові. Насправді дуже багато людей думають, що іспанська кухня - це теж саме, що й мексиканська, проте вони кардинально відрізняються. Про іспанську кухню в Україні мало що знають, тому ми якраз хочемо розвинути це все і показати нашим людям, що це таке. Якщо говорити про смакові риси, то вона схожа до української, тому думаю, що українцям має сподобатися. Це більш новаторський проєкт, ми вирішили зробити хороший коктейль-бар, щоб до нас можна було прийти не тільки повечеряти, але й добре посидіти і провести вечір з друзями. Ми робили акцент саме на іспанських коктейлях, іспанських інгредієнтах, тому це має бути цікаво.
Відкрити такий нішевий ресторан, думаю, було доволі складно з точки зору кадрів, адже готувати іспанську кухню, мабуть, не зможе будь-хто.
Звичайно, українець не зможе готувати іспанські страви, якщо він не має в цьому досвіду. Було зрозуміло, що шеф-кухаря з іншої країни ми не зможемо привезти, адже кордони закриті і це буде дуже важко. Проте нам дуже пощастило, бо нам вдалося знайти шеф-кухаря тут якраз у період пандемії. Хоч він і молодий, йому всього 21, однак він має досвід у цій сфері понад 6 років.
Ставку на молодь робитимеш?
Ну тут насамперед ми підбираємо людей зважаючи на те, наскільки вони вміють працювати в колективі, чи з ними можна комунікувати. Якщо говорити про нашого шеф-кухаря, то ми бачимо, що це людина, яка не прийде до нас на пів року. З ним ми справді зможемо розвиватися значно довше.
Хто ваш потенційний відвідувач?
Ми все ж орієнтуємося на молодше покоління - віком від 25 до 35 років. Гадаю, це будуть люди, які проживають неподалік і які бажатимуть увечері відпочити. Ми не хочемо перетворюватися в нічний клуб, а робимо заклад у стилі speek easy, де можна прийти і провести вечір в розмові.
Коли плануєш повноцінне відкриття закладу?
Ми маємо намір розпочати роботу найближчим часом. Спочатку буде відкриття в тестовому режимі, щоб зрозуміти, які в нас є плюси та мінуси. Хочемо подивитися, чи буде вистачати персоналу, і загалом оцінити свої помилки. Офіційне відкриття плануємо зробити орієнтовно на початку жовтня.
Наш заклад розташований на Сахарова 41, на 8 поверсі. Називається заклад “Uno más”, що в перекладі з іспанської означає “ще по одній”. Графік роботи - щодня з 14:00 до 02:00. Тому запрошую всіх до нас!
