Україна відзначає 1025-ліття Хрещення князем Володимиром Великим Київської Русі. Про те, наскільки сильно змінив життя українців вибір Володимира і про значення Володимирового хрещення журналіст Гал-інфо розмовляло із кліриком Львівської єпархії УПЦ КП, редактором сайту «Православний Оглядач», отцем Андрієм Толстим.
В Україні особливо великого значення надають 1025-літтю Хрещення Київської Русі князем Володимиром Великим. Чи виправдано це?
- Свято Хрещення Русі неможливо переоцінити. Воно має кілька вимірів, кожен з яких є дуже важливим. Сьогодні модно вказувати на те, що через хрещення Володимир увів нас у Європу. Хочу наголосити, що це другорядне питання. Українці були і залишаються європейцями етнічно, географічно та культурно, незалежно від того, що думають про нас в Брюсселі, Москві чи Вашингтоні. Найважливіше те, що через хрещення русичі стали християнами. Тобто поміж нас почала утверджуватися віра, завдяки якій людина може отримати спасіння душі, вічне життя. Окрім цього, світ не знає вищої моралі за християнську. І хоча далеко не всі їй слідують, все ж зразок вчення Христового став для нашого народу своєрідним еталоном, якою має бути людина, а завдяки самому Христу ми знаємо, яким є насправді Бог. Ключовим поняттям для українців стала совість, а не вигода. І це, власне, є особливістю східного християнства, яке обрав для Русі рівноапостольний князь Володимир.
Вслане, чи князь Володимир свого часу зробив правильний вибір?
- Сумніви у цьому безпідставні. Завдяки хрещенню Русь-Україна стала свого часу однією із най значиміших світових держав. Хрещення Русі дало поштовх для усестороннього розвитку нашого народу, у тому числі в науковій, архітектурній, культурній і навіть військовій галузях. На відміну від ісламу чи католицизму, православна віра дуже шанобливо ставилася до традицій та культури народів, які її приймали. Так сталося і на Русі. Усе, що мало антилюдський, демонічний, загрозливий для народу характер було православною вірою витіснено, а все те, що наші предки набули протягом віків, тобто прекрасне і корисне, було Церквою сприйнято і освячено. Це подібно до того, як людина підходить до шафи із старими речами. Те, що з’їла міль, або зносилося, викидається, а те, що лише трохи забруднене, переться і використовується надалі. Тому в українців така багата та висока культурна традиція. Я не думаю, що варто шкодувати за такими язичницькими практиками, як принесення в жертву людей, сексуальна розпуста, спілкування з демонами тощо. Нерозумно поклонятися Сонцю, бо це планета, а не Бог.
Мова також йде про те, що Володимир охрестив Київську Русь не в православну віру, бо тоді ще не було великого розколу на дві Церкви, який стався у 1054 році.
- Православна віра існує з часу заснування Церкви Христової. Слово «православний» означає «правильновіруючий» та «правильнославлячий» Бога. Правильно вірувати християни почали не у 1054 році, а на тисячу років раніше. Отже, Володимир прийняв саме православну віру, а не єретичну. Хоча офіційного поділу на Католицьку і Православну Церкви тоді ще не було, але на той час, розкол фактично вже існував кілька століть. Володимир не був дитиною і розумів, що запрошуючи священнослужителів з Візантії, він тим самим обирає Константинополь, а не Рим. Адміністративна залежність від Константинополя була умовною, Київська Церква була в значній мірі незалежною, і якщо б не навала монголо-татар, яка знищила нашу державність, то сьогодні не стояло б питання про те, чи Україна подібно до інших народів, має право на Помісну Православну Церкву з центром у Києві, а не за кордоном.
Чи повинні українці бути вдячними Володимиру за його вибір?
- Так. Володимир обрав найкраще. Візантія, була найрозвинутішою у всіх напрямках країною. На Заході панувало варварство, згадайте лише листи доньки Ярослава Мудрого Анни, яку видали заміж за короля франків. Життя у цій західній країні видається їй сірим, моторошним. Анна Ярославна навіть привезла їм книгу Євангелія, на якій протягом століть приносили присягу французькі королі. То як вони могли бути для нас прикладом для наслідування? А ось Візантія вражала. Пізніше, коли греки почали відходити від засад християнства у них почався занепад, але це вже інша історія.
Неправильно також вважати, що вибір Володимира був суто прагматичним і державницьким. Якщо порівняти його спосіб життя до хрещення і після, то ми побачимо дві різні людини. Християнство змінило на краще не лише Русь, але і самого князя. Те ж саме стосується його сина Ярослава Мудрого. Жодної полігамії, непомірного пияцтва, невиправданої жорстокості, свавілля. Натомість відбувся розквіт Київської держави – відкриття шкіл, благодійність, розвиток медицини, писемності, архітектури, державництва, тобто з’явилося законодавство. Закон, а не вибрики князя поступово ставали визначальними на Русі.
Однак і після хрещення історія України була непростою…
- Ви праві. Історія довела, що православна віра, яку прийняла Русь була спасительною не лише в богословському значенні, але й в історичному. Якщо взяти до уваги всі випробування, які випали на долю нашого народу, то можна лише дивуватися, що українці не лише збереглися, але й відновили свою державність. Подивіться на захід, у них не було навали та панування монголо-татар, не було 70 років кривавого більшовицького безбожництва, за рідким винятком, Церква і релігія там не лише не переслідувалися, а навіть переслідували своїх опонентів. І що ми бачимо? У них повна дехристиянізація, падіння моралі, нижче содомської, храми порожніють та розпродаються, а у нас все навпаки. Ще один приклад. Якби Володимир прийняв християнство від Папи, то наші священики не мали б права одружуватися та народжувати дітей через целібати. Та якщо подивитися на нашу історію, то можна зауважити, що саме завдяки родинам священиків, нерідко їхнім дітям, які ставали духовними, науковими, культурними та військовими провідниками нації, прекрасними правозахисниками та лікарями українці зберегли свою ідентичність, бо уся інша еліта, або ополячилася прийнявши католицизм, або змосковилася.
Все ж сьогодні нерідко лунає критика на адресу Володимирового хрещення та християнства взагалі.
- І в цьому немає нічого дивного. Християнство критикували від дня його заснування. У Церкві навіть з’явилися люди, яких ми називаємо апологетами – захисниками віри. Вони давали обґрунтовану відповідь на критику, як правило язичницьку. Але існує ще один вимір - державотворчий. Хрещення Русі є фундаментальним питанням нашої державної свідомості, і ті, хто його хоче применшити чи підірвати надихаються не історією, яка свідчить на користь Володимирового хрещення, а ідеологією, яка скерована на те, щоб ослабити нашу державу та перетворити її на колонію міжнародних корпорацій, які визискуватимуть з нас людський та природний ресурс, як з території та населення. Володимирове ж Хрещення формує у нас свідомість державницьку, високоморальну та християнську, що суперечить ліберальним цінностям сьогоднішніх хазяїв світу та може знову зробити нас процвітаючою державою, якщо ми слідуватимемо не культурі гріха та смерті, яку сповідує нинішній західний світ, а триматимемося християнської, православної цивілізації.
Розмовляла Анна Новик.
