Подейкують, що у будь-якій незрозумілій ситуації необхідно викликати швидку медичну допомогу за номером 103. Як думаєте, це правда чи вигадка? Відповідь шукали журналісти Гал-інфо.
Відповідно до останніх статистичних даних, кількість населення Львівщини становить близько 2,5 млн громадян, зокрема у Львові понад 700 тисяч осіб. За день львівська станція швидкої приймає щонайменше 500 викликів, з яких більше половини – непрофільні.
Навантаження у Львові розподіляють між п’ятьма станціями:
- 1-а підстанція швидкої медичної допомоги, Львів, вул. Київська, 31, 237-32-28, 237-57-48;
- Обласний центр екстренної медичної допомоги медицини катастроф, Львів, вул. Миколайчука, 9, 224-90-10, 224-90-20;
- 3-я підстанція швидкої медичної допомоги, Львів, проспект Червоної Калини, 57, 222-37-14;
- 4-а підстанція швидкої медичної допомоги, Львів, вул. Медової Печери, 1, 251-23-00;
- 5-а підстанція швидкої медичної допомоги, Львів, вул. Біберовича, 9, 291-23-86.
А враховуючи той факт, що Швидка допомога Львівщини має у своєму розпорядженні де-юре 29 карет швидкої, а де-факто й того менше, то ситуація однозначно песимістична. І це не говорячи про те, що у Центрі не вистачає водіїв, більш того, актуальних вакансій близько сотні. А тут і нема чому дивуватись, якщо зарплату пропонують у розмірі 3-4 тисяч гривень. Що вже й згадувати про мізерні виплати лікарям та медсестрам.
Львівщина потребує близько сотні водіїв для служби екстренної медицини
Нагадаємо, що Гал-інфо вже розповідало, чим завершилась історія львівських лікарів швидкої з італійським страйком (різким зниженням темпу роботи або повним припиненням роботи за умови перебування на робочому місці).
Медики – люди добрі, просто бідні, через це і злі: італійський страйк по-львівськи
Не так давно, 15 лютого, керівниця департаменту охорони здоров’я ЛОДА Ірина Микичак під час зустрічі з журналістами розповіла, які кроки планує зробити обласна влада для зміни ситуації в Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Львівщини. Також вона нагадала про те, чого в департаменті очікують від Центру.
Зокрема, у матеріалі інтернет-ЗМІ ʺТвоє містоʺ зазначено наступне: ʺУ 2013 році було приблизно 600 тисяч викликів на рік в області, за рік після об’єднання в Центр їх стало приблизно 450 тисяч, тобто відпала велика кількість виїздів, що взагалі не пов’язані із роботою швидкої. Станом на сьогодні ми маємо близько 280 тисяч викликів, а бригад не стало менше. Люди далі скаржаться на непрофільні виклики. Ми маємо серйозні підстави, щоб провести аудит, щоб з’ясувати, що за останні роки сталось в Центріʺ, – розповідає Ірина Микичак.
Вона зазначає, що для вирішення питання має працювати кол-центр, де фахівці пояснюватимуть людям, як діяти в тій чи іншій ситуації. Також Центр мав би укласти угоди з лікарнями про те, що там розташовуватимуться пункти невідкладної допомоги. Директорка департаменту додає, що на цьому Центр міг би і заробляти.
Журналісти вирушили напряму в Обласний центр екстреної медичної допомоги медицини катастроф, що на вул. Миколайчука. Там ми поспілкувались із завідувачем, побували у диспетчерській та вирушили на виклик разом з 85 бригадою.
У коментарі для Гал-інфо завідувач відділу Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Ярема Качмар розповів про профільні і непрофільні виклики, які нормативи часу доїзду, та яка всеукраїнська практика з покаранням непрофільних викликів.
“Ті всі поділи, ті всі правила існують вже не перший рік. Просто їх не виконували, ці питання не обговорювали і не виносили на загал. А сьогодні ця проблема загострилась, тому медична спільнота почала про це говорити.
Загалом, виклики поділяються на два типи: екстрені та невідкладні. До екстрених відносяться ті, що безпосередньо у цей момент загрожують життю та здоров'ю людей. Наприклад, втрата свідомості, раптовий біль у грудній клітці, у черевній порожнині, судоми, кровотеча, травми тощо.
На такі звернення ми виїжджаємо негайно. Згідно з нормативом, швидка мусить прибути на місце упродовж 10 хвилин, якщо виклик у місті, у сільській місцевості — до 20 хвилин. Ще 10 хв може додаватись у зв’язку з погодними умовами та ситуацією на дорогах.
Другий тип — це невідкладні виклики. До них варто віднести підвищення тиску, температуру, біль у суглобах чи попереку. Такі звернення, що надходять на “103” повинні реєструватись та скеровуватись на рівень первинної допомоги. Тобто до місцевої поліклініки, до сімейного лікаря. У такому випадку максимум, що може вам дати цей дзвінок — це консультація лікаря в режимі реального часу.
Якщо ж, обставини так склались, що після консультації вам не допомогли, а сімейний лікар не може вам допомогти, то упродовж години виїжджає бригада екстреної медичної допомоги.
Але варто пам’ятати про те, що кількість карет обмежена. І ситуація може скластись таким чином, що замість порятунку людського життя, лікарі мірятимуть тиск цілком здоровій пацієнтці. Тому я закликаю громадян вже сьогодні бути свідомими того, що при підвищенні температури краще відразу подзвонити своєму лікарю, з яким громадянин підписав декларацію, а не тероризувати “103”.
ідеалі невідкладна допомога мала би функціонувати як окрема служба. Така практика поширена у деяких містах України, наприклад, у Києві та Одесі. Там створили окрему службу з окремим персоналом та транспортними засобами. Звісно ж, така сегментація викликів покращить ефективність роботи швидкої допомоги.
Законодавством України передбачено, що хибний виклик екстреної медичної допомоги є порушенням статті 183 Кодексу України ʺЗавідомо неправдивий виклик спеціальних службʺ. Це своєю чергою тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тож, варто пам’ятати, що набираючи 103 і повідомляючи хибний виклик, людина не тільки порушуєте закон, але й можливо ризикуєте життям інших. Відомо про те, що у Луцьку вже оштрафували трьох осіб за вищевказаною статтею. Наразі у Львівській області один виклик коштує 1094 гривні - це і обслуговування машини, і паливо, і оплата лікарів тощоʺ, - розповів Ярема Качмар.
Далі ми попрямували безпосередньо у відділ диспетчерів, де поспілкувались з відповідальним лікарем оперативно-диспетчерського відділу Наталією Крижановською.
“З початком зимового періоду збільшується кількість звернень пов’язаних з травмами, які отримують перехожі під час ожеледиці. Якщо за вікном різка зміна погоди, то переважно так стається, що частішають виклики хронічних хворих, що пов’язані з гіпертонією та серцевими патологіями. Також можна виокремити період, коли регулярно дзвонять батьки, чиї діти мають температуру через віруси. Та загалом, то зміна на зімну не приходиться, буває, що на щастя, цілий день пройде спокійно, а деколи, як чорна смуга.
Зміна розпочинається о 08:00 ранку і триває до 20:00. Були кримінальні травми, хронічні хворі, повідомлення про гарячку у дитини тощо. Особливо наші медики оборюються безпідставним викликам, зокрема, безхатченкам.
У випадку, якщо потерпілий отримав травму внаслідок бійки і нашого диспетчера про це повідомлено, то наш працівник спершу питає, чи викликали на місце поліцію, в іншому випадку самостійно здійснює виклик. Якщо ж мова йде про ситуацію, де мало місце поранення від вогнепальної зброї, то ми у будь-якому випадку дублюємо виклик до правоохоронців. Це перш за все безпека медиків, які їдуть надати необхідну допомогу. Тобто людина, яка сидить від вас на іншому кінці дроту і відповідає на виклики “103” діє згідно інструкції, тобто за конкретним алгоритмом. Звісно ж, що хотілось би, аби наші медичні працівники були максимально захищеними та почували себе у безпеці.
Окрім того що у диспетчерській ми приймаємо виклик, то можемо також надати консультацію. Трапляються такі випадки, коли на рахунку кожна хвилина і поки щвидка добирається до потерпілого, то лікар-консультант може надати життєвонеобхідні поради, як покращити самопочуття хворого потерпілого. Я би порадила людям, які до нас телефонують чітко називати ім’я та прізвище, номер телефону, адресу, орієнтири, привид виклику, тобто, що турбує.
Сьогодні у нас є 29 бригад на місто, з яких три сьогодні на СТО. Тобто наразі на лінії 26 машини. Щодо прилеглих територій, то там наразі вісім (Зимна Вода, Жовква, Рава-Руська, Перемишляни, Пустомити, Борщовичі, Новий Яричів тощо). Тобто виклики з усієї області надходять у нашу диспетчерську, і вже тут, на місці диспетчера напрямку, перескеровують виклики на місця.
Специфіка роботи диспетчера
На жаль, нам не вистачає диспетчерів. Сьогодні на зміні у нас їх шестеро. Колись ми мали на місто чотири-п’ять, а тепер на місто та область п’ять-шість. Через це наші працівники мають важко працювати. Звісно ж, що розширення штату допомогло би зменшити навантаження. Новачків з медичною освітою ми звісно вводимо у курс справи. Розповідаємо що і до чого
Специфіка роботи диспетчера полягає у роботі з людьми. Тут необхідно усвідомлювати, що інколи до нас дзвонять люди, які вперше у житі викликають швидку, які не знають, як правильно описати симптоми та стан потерпілого. Та серед звернень варто виокремити і хронічних хворих, які звертаються до нас ледве не щодня. Переважно, це самотні люди похилого віку. Тому думка про те, що у бригад екстреної допомоги є навіть “постійні пацієнти”, на жаль, правдиваʺ.
Не гаючи часу, ми вирушили на черговий виклик швидкої, який скерували 85 бригаді. Нас зустріла лікарка з багаторічним досвідом Анна Володимирівна.
“У кожній бригаді лікар має службовий телефон. Його використовують для того, аби мати доступ до мережевої програми. У користуванні вона у нас з минулого року. Завдяки ній ми можемо комунікувати з диспетчерською службою. Ось, наприклад, ми щойно завершили обслуговувати виклик, цей факт нам необхідно зазначити у додатку, аби диспетчер знав чи нас можна скеровувати далі.
Адреса, привід, скільки років, хто викликає, час прийому, передача виклику, підтвердження, виїзд, прибуття, завершення виклику – уся ця інформація вноситься у телефон. У випадку, коли у нас закінчилось паливо, ми їдемо на заправку, така помітка також є у цій програмі. Та заправку карети швидкої не можна віднести до перерви, адже нас можуть висмикнути у будь-яку секунду.
Як бачите, не встигли ми повернутись на постійне місце дислокації (ред. Обласний центр екстреної медичної допомоги медицини катастроф, Львів, вул. Миколайчука, 9), як з’явився виклик. У програмі зазначено, що нас викликала 71-річна жінка, яка відчуває перебої в діяльності серця. Тож має негайно вирушити у дорогу.
(Розмова по дорозі до хворої). На виклик ми завжди беремо бокс з медикаментами. У ньому кожна ампула лежить у відповідній коробочці. Різні препарати посортовані для того, щоб максимально швидко, не гаючи часу, взяти необхідне. Як правило, фельдшер напам’ять знає, розташування ліків у боксі. Наприклад, на верхній поличці лежать шприци, рукавиці, маски, спирт, антисептик, нітрогліцерин тощо. Ті препарати, які ми найчастіше використовуємо, то відповідно у медичній сумці їх буде більша кількість”.
(Приїхавши на місце). Перш, ніж давати пацієнтці таблетки, або робити укол, лікар обов’язково має з’ясувати чи часом вона немає алергії на речовини, препарати. Окрім того, що ми під час розмови з хворою намагаємось з’ясувати симптоми, у цьому нам також може допомогти медична картка.
У цьому випадку доречно було б застосувати такий пристрій, який називається пульсоксиметр. Перша цифра на його екрані вказує на рівень насиченості киснем крові. У нормі мало би бути позначка 100, у пенсіонерки показав 98 – тобто допустиме відхилення. Друга цифра — чистота серцевих скорочень. У жінки було 150, а після введення препарату “Верапаміл” нам вдалось нормалізувати показник до 64.
Як вдалось з’ясувати у хворої миготлива аритмія. Подібним пароксизмам, як от цього разу, вона раніше самостійно давала собі раду. Та чомусь на цей раз вона вжила усіх заходів окрім тих, що їй дійсно були необхідні. Хоча у її медичній картці її лікар все зазначив: що, як і до чогоʺ, - розповіла Анна Володимирівна.
На думку Анни Володимирівни, серед причин того, чому люди думно і бездумно викликають швидку, може бути той факт, що ті просто не мають коштів на необхідні їм ліки, або фізично не в змозі дійти до лікарні. Але у такому випадку хронічні хворі мали би наглядатись сімейними лікарями, тобто первинною ланкою, а не займати такий цінний час лікарів швидкої допомоги.
Про це говорила і Ірина Микичак 15 лютого під час зустрічі з журналістами. ʺЦентр має вже давно підготувати аналітику – географію непрофільних викликів, їхню структуру, частоту. Треба знати, з яких районів, від пацієнтів яких поліклінік ці виклики надходятьʺ, – пояснює Ірина Микичак.
У Центрі є статистичний відділ, який мав би аналізувати такі речі і робити висновки. Передусім, каже директорка департаменту, Центр має тісно спілкуватись із лікарями первинної ланки. Досі ще жодної такої зустрічі двох ланок не було. Наразі керівництво області має заплановану зустріч з начмедами Центру, потім буде зустріч з керівництвом міста та найбільших районів області, аби спільно знайти вихід із ситуації.
Окремо Ірина Микичак говорить про так звані VIP-виклики, на які часто скаржаться лікарі швидкої. ʺЯкщо такі випадки є, то працівники не повинні їх приймати, вони мають скаржитись на це безпосередньо своєму керівництвуʺ, – каже вона.
У майбутньому планується, що медицина катастроф має перейти на фінансування від Національної служби здоров’я. Перед цим у львівському Центрі проведуть незалежний аудит, що має визначити найбільші проблеми і дозволить скласти план подальших дій.
Повертаючись до нашої поїздки з бригадою Анни Володимирівни. Наступний виклик нам надійшов у Личаківську виправну колонію (№30), що на вул. Шевченка. Там ув’язнений поскаржився на болі у боці, що було пов’язане з урологією.… Але це вже зовсім інша історія.
