Цьогоріч 22 червня журі Міжнародної премії імені Івана Франка на засіданні в Інституті славістики Віденського університету визначило лауреатів 2018 року. І вже 27 серпня в день народження Івана Яковича Франка у Дрогобичі відбудеться урочиста церемонія нагородження переможців. Гал-інфо мало нагоду поспілкуватись з головою журі професором Віденського університету Алоізом Вольданом, аби дізнатись що його пов’язує з Каменярем.
Алоїз Вольдан – це австрійський професор, який по сьогоднішній день розвиває українську культуру та літературу в Австрії. Має багаторічний досвід керування проектом «Австрійська Галичина та її багатокультурна спадщина». Також займається перекладами з української та польської мов.
«Можна сказати, що я був одним із перших хто перекладав з української мови на німецьку. Пригадую, що було важко переконати видавництво, що випустити у світ книжку. Тільки десь після п’ятої публікації у журналі вдалось все ж таки наполягти на своєму. І ось сьогодні вже можемо збирати плоди, адже україністика однозначно прогресує, українські твори зацікавлять європейського читача. Трохи перекладав оповідання Івана Франка. Займався упорядкуванням антології Каменяра, в якій дослідив раніше не перекладені його тексти. Також маю у науковому доробку праці на цю тему», – розповів Алоїз Вольдан.
Іван Франко як фронтмен української науки, – Ігор Курус
Голова журі виконує «географічну» функцію
«Вже другий рік поспіль я очолюю журі Міжнародної премії імені Івана Франка. Проте це не означає, що я буду постійно виконувати ці функції. Ймовірніше, що з наступного року моє місце посяде інший професор. Хочу ще раз подякувати своїм колегам-науковцям, які виявили до мене довіру і дозволили очолити процес обрання лауреатів.
Водночас, хотів би наголосити на тому, що голова журі має скоріш адміністративні функції, які не є визначальними під час обрання переможця премії. Наприклад, голова керує дискусією, так би мовити займає «географічну» позицію. Потрібно прослідкувати за тим, щоб кожен член журі міг вільно висловитись, пояснити і донести до своїх колег свої думку».
Рецензент – не адвокат
«Серед учасників журі є обов’язково рецензент кожного ймовірного лауреата. Він письмо та усно критикує наукову працю. Але варто зауважити, що це не робить його автоматично адвокатом претендента на перемогу. Так, звичайно, рецензії переважно позитивні, проте не без критичних зауважень. Головне, щоб вони були об’єктивні та змістовно обґрунтовані».
У часі своєї діяльності кожен науковець формує власну точку зору на певну проблематику. Зокрема, на це може вплинути національна приналежність чи емпіричний досвід. Тож, враховуючи це і заради максимальної об’єктивності під час визначення переможця, до складу журі увійшли 12 вчених з університетів України, Австрії, Італії, Словаччини та Польщі.
Роланд Франко: світ має пізнати Україну!
До складу міжнародного журі, яке обирало цьогорічних Лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка увійшли: академік Микола Мушинка (Словаччина); професор Віденського університету Алоіз Вольдан (Австрія); професор Віденського університету Андреас Каппелер (Австрія); професор Неапольського університету ім. Фрідріха ІІ Сімоне Беллецца (Італія); професор Одеського національного університету ім . І.Мечникова Тарас Вінцковський (Україна); професор Яггелонського університету Лешик Корпорович (Польща); професор, завідувач відділу філософії культури, етики і естетики, Інститут філософії НАН України Євген Бистрицький (Україна ); професор Чернівецького національного університету ім. Федьковича Мар’ян Скаб (Україна); професор Львівського національного університету ім. Івана Франка, проректор Ярослав Гарасим (Україна); професор Українського Католицького університету Ігор Скочиляс (Україна); професор Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Володимир Савельєв (Україна); професор, лауреат Міжнародної премії ім. Івана Франка 2017 року Міхаель Мозер».
Під час дискусії народжується істина
«Звісно ж, що без дискусій не обійшлось. Такого не бувало ще, щоб рішення прийняли одноголосно, бо у членів журі є різні погляди на якість творів та їх зміст, форму подачі. Але у підсумку переважає загальна думка, яку визначають шляхом голосування».
Оголошено лауреатів премії Івана Франка-2018
Тож, за підсумками голосування у номінації «За вагомі досягнення у галузі україністики» перемогу здобула монографія «…І остання часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках» авторства докторки філологічних наук Ярослави Мельник, яка працює в Українському католицькому університеті.
А у другій номінації – «За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук» – лауреатом міжнародної премії імені Івана Франка 2018 року став Йоганнес Ремі із Гельсінського університету, за працю "Брати чи вороги: Український національний рух та Росія, з 1840-х до 1870-х років".
Премія Франка – це пазл великої мозаїки
Під час роботи у складі журі відкрив для себе багато корисних та цікавих фактів, зокрема, у дискурсі діяльності та надбань українських науковців. Вражає все те, що робили та продовжують робити для світової науки громадяни України.
Щороку значення премії, зокрема для України, збільшується. Це маленький пазл великої мозаїки. Але очевидно, що вона привертає увагу до діяльності українських науковців. У перспективі для поширення та заохочування молоді наукові сили, варто було б ввести нагороди не тільки для переможців, а й для усіх учасників загалом.
«Я син народу, що вгору йде»
Окрім грошової винагороди, лауреатам премії вручається диплом і нагрудний золотий знак Лауреата (медаль). На знаку лауреата викарбувано слова Івана Франка: «Я син народу, що вгору йде». Знак має форму круглої медалі з вушком діаметром 30 мм. Знак виготовляється із золота 375 проби як proof-like і має вагу 24 грами. Ткана стрічка у синьо-жовтих тонах з елементом традиційної вишивки кріпиться на металевій вставці із зображенням пера та лаврового листка.
Додамо, що для визначення ескізу знаку проводився конкурс. Переміг ескіз канадського художника українського походження, голови Української спілки образотворчих мистців Канади, члена Національної спілки художників України і Асоціації скульпторів Канади – Олега Лесюка.
Довідка. Алоїз Вольдан народився в 1954 році в м. Лінц. Вивчав теологію, славістику та компаративістику в університеті міста Інсбрук. Був стипендіатом університету м. Воронеж. Австрійським лектором в Інституті іноземних мов у Москві, у 1982 році захистив дисертацію про М. Булгакова. Перекладає з української та польської мов. У 1995 році отримав ступінь професора за наукову роботу «Цsterreich-Mythos in der polnischen Literatur». З 2005 року працює в інституті славістики м. Відень.
