Слухай онлайн
Cуспільство

У Львові щодня ховають чверть сотні померлих: то чи потрібен крематорій?

Сьогодні, 28 травня, на сесії Львівської міської ради знову порушили питання про закупівлю устаткування для ще незбудованого крематорію.
Ілюстративне фото

Закордоном вже давно не в новину піддавати тіла померлих кремації, проте в Україні, зокрема у Львові, ця тема викликає, бурю та навіть цілий смерч емоцій. Урбаністи наголошують на необхідності будівництва крематорію, акцентуючи на нестачі землі та впливу кладовищ на екологію. Також серед мешканців Львова думки щодо будівництва крематорію поділились і за віковою ознакою. За його результатами, молодь до 30 років на 60% позитивно налаштована в цьому питанні, а люди, старші за 30 років, на 50% підтримують будівництво крематорію.

Що кажуть депутати як голоси громад

Гал-інфо також поспілкувалось з керівником фракції “Європейська солідарність” у Львівській міській раді Петром Адамиком. На думку депутата, місто мало би бути вже навченим — і не входити вдруге у річку невдачі.

Я вважаю, що крематорій — це правильна альтернатива традиційному українському кладовищу. Але так, як місто підходить до вирішення цього питання — без проекту, то не варто чекати позитивного результату з цієї ініціативи. Хто так робить: мовляв, давайте купимо пічки, а потім десь їх поставимо. Ні, у такий спосіб не можна вирішувати проблеми”, — пояснив депутат.

Петро Адамик застеріг від того, що ситуація може повторитись, як з ЛКП “Лев”.

Львів може в чергове ступити на ті ж грабі. Я маю на увазі, що ми вже маємо гіркий досвід з пічками для кремації домашніх тварин. Тоді купівля відбулась без проекту та без чіткого плану. Отож, і маємо: гроші витратили на відповідне обладнання для ЛКП “Лев”, кому треба той і відзвітував про виконану роботу. А насправді пічки зараз стоять та не працюють”, — нагадав депутат.

За словами Петра Адамика, фракція “ЄС” підтримає ініціативу крематорію тоді, коли відповідний департамент підготує ґрунтовний опрацьований проект реалізації цієї ідеї.

По-перше — має бути відведена ділянка. Зокрема, має бути визначено, на території якого ЛКП стоятиме крематорій. По-друге — як і в інших справах, тут варто визначити відповідальну особу за цей проект. Серед іншого ми хочемо побачити в проекті цифри.

Просто гола ідея, яку нам пропонували підтримати минулого разу, повинна бути, як мінімум, підкріплена бізнес-планом, а не просто популізмом. Наразі з вище переліченого нам нічого не показали”, — розповів Петро Адамик

І дійсно, 28 грудня 2018 стало відомо, що ЛКП "Лев" отримав крематорій для тварин. Планувалось, що послуги із спалювання, у випадку втрати своїх домашніх улюбленців, львів'яни зможуть отримати з 2019 року, а ціни коливатимуться від 140 до 1700 грн, залежно від маси тварини та побажання господаря щодо виду кремації. Про це повідомляла прес-служба Львівської міської ради.

У ЛКП "Лев" надійшло від ТзОВ "НТЦ "Флеш-Р" обладнання для спалювання тварин, зокрема піч-крематор з додатковою камерою догорання, яку придбали за 996 000 грн з бюджету Львова.

На думку керівника фракції “Українська галицька партія” у Львівській міській раді Тараса Чолія, крематорій у Львові — це безперечно потрібний проект.

Як відомо, це загальноприйнята світова практика. До того ж, у Львові фактично більше немає місця для захоронень померлих. Наприклад, Голосіївський цвинтар вже вщент заповнений. Можливо, що його вистачить ще на пару років як для нових поховань, так для підзахоронень. А далі що? І така сама ситуація на Сихівському, на Скнилівському та на решті міських кладовищах.

Тож, виглядає так, що місто мало би виділяти додаткову землю для нових поховань. Але знову ж, таки — це врятує ситуацію на пару років. І потім знову, потрібно буде шукати все нові і нові ділянки під кладовища.

Тому єдиним правильним рішення за всіх цих обставин буде будівництво крематорію. Як мінімум це економить земельні ділянки міста”, — пояснив депутат.

Також Тарас Чолій нагадав Гал-інфо, коли востаннє у стінах Львівської міської ради порушувалось питання щодо крематорію.

На минулій сесії ЛМР було порушено питання про закупівлю обладнання для печей у лізинг. Згідно з умовами такого виду інвестиційної діяльності місто переплачує фактично половину вартості того обладнання.

Тому я виступив з пропозицією акумулювати кошти. Тобто за той час, поки буде тривати підготовчий етап — пошук та оформлення земельної ділянки, будівництво інфраструктури тощо — зібрати необхідну суму, щоб маючи на руках повну суму придбати устаткування”, — зазначив представник Української галицької партії.

До того ж, Тарас Чолій висловив занепокоєння з приводу лізингів. На його думку, у Львові вони вже набувають нездорових тенденцій і пояснив чому.

Думаю, що все ж було раціональніше, якби громадський транспорт закупляли поступово і у тій кількості, на яку є реальні кошти. Натомість місто бере партію автобусів, за які у лізингу переплачує по 30-40%. Та понад те, вони в такій кількості не здатні виїхати на маршрути, а тому простоюють в депо.

Яка логіка у тому, що місто кладе кошти на депозит, проте у той же час бере певні об’єкти у лізинг? Погодьтесь, це не логічно. Тому така тенденція може свідчити про те, що це налагоджена схема, на якій комусь вигідно заробляти”.

Тарас Чолій пояснив, що у фракції думки з приводу будівництв дещо розходяться. Але водночас наголосив на тому, що після того, як департамент житлового господарства прозвітує про підготовку земельної ділянки, облаштування будівельного майданчика, організацію інфраструктури, проведення комунікацій, тоді — десь наприкінці року, напевно — Українська галицька партія готова підтримати будівництво крематорію.

Що каже місто?

У Львові працюють над проектом будівництва крематорію. Адже, як наголошує заступниця міського голови Львова з питань житлово-комунального господарства Ірина Маруняк, це питання стає дедалі актуальнішим, оскільки землі для поховання на кладовищах міста вистачить приблизно на 1 рік. У Львові щодня ховають в середньому 23−25 померлих.

«У Львові зараз працює лише Голосківський цвинтар. Інші цвинтарі, зокрема Сихівський і Янівський — працюють під поховання до родичів, якщо там було залишено місце.

Зараз ми проводимо роботу щодо приєднання 2 га землі до Голосківського кладовища для розміщення крематорію. Також прийнято рішення про оголошення Всеукраїнського архітектурного конкурсу, і в червні буде оголошений конкурс щодо будівництва крематорію. І орієнтовно на кінець серпня виходимо на визначення переможця і початок будівництва.

Також маємо намір придбати дві сучасні багаторівневі кремаційні печі. Виготовлення самих печей, які маємо намір придбати, триває 6 місяців. Тому, якщо ми ці процеси будемо робити паралельно, ми тоді зможемо це питання швидко вирішити, адже у нас залишився лише рік для можливості поховання у Львові. Тому оперативно потрібно приймати правильні рішення», — повідомила Ірина Маруняк.

Соцопитування мешканців Львова

Молоді мешканці Львова підтримують будівництво крематорію. Про це свідчать дані соціологічного дослідження. За словами Ірини Маруняк, заступниці міського голови Львова з питань житлово-комунального господарства, 60% молоді — особи до 30 років, позитивно налаштовані, а люди, старші 30 років, підтримують будівництво крематорію на 50%.

«Якщо говорити про будівництво крематорію, то 24 квітня відбулося засідання виконавчого комітету, на якому прийнято рішення про оголошення всеукраїнського конкурсу на проведення проектування та будівництво крематорію у м. Львові. Мають бути витримані всі норми під час будівництва, щоб це було безпечно і якісно.

У Європі є 14 тисяч 300 крематоріїв. До прикладу, в Японії кремують 98% померлих, у Чехії — 95%, а в Україні — 4%. Сьогодні в державі є 4 крематорії — у Харкові, Одесі, Києві, будується в Дніпрі. У Києві й Харкові кремують 65%, а в Одесі — 14%. Натомість у Львові ми щодня ховаємо 23−25 людей. Тобто, ми маємо місце для поховань на цвинтарях орієнтовно лише на рік.

До слова, крематорій має також переваги з точки зору екології, адже не забруднюються ґрунтові води й менше використовується землі для поховання. Тому ми вже підготували ухвалу про закупівлю печей — бо це основа крематорію, і будемо її на сесії розглядати", — повідомила Ірина Маруняк.

Духівництво ПЦУ

Ірина Маруняк наголошує на тому, що кремація не шкодить довкіллю. Та Гал-інфо вирішило дізнатись, чи не шкодить кремація душі. Це питання обговорили у Львові і на Раді Єпископів. Духовенство не має заперечень, щоб у місті був збудований крематорій, єдина умова — щоб прах був відданий землі.

Як розповів священник Микола Біляк, голова комісії у справах охорони здоров'я Львівської єпархії ПЦУ, Православна Церква України не забороняє спалення покійників категорично, проте закликає до традиційного для православ’я поховання.

“Те, що людина повернеться в землю, Господь чітко говорить Адаму після гріхопадіння: “У поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся”.

Тобто ми чітко простежуємо, що вжите слово порох, а не попіл, і ці два слова також розрізняються в єврейському оригіналі книги Буття. Християнин вірить перемогу над смертю і очікує воскресіння: “очікую воскресіння мертвих”.

На думку отця Миколи Біляка, це воскресіння цілком торкнеться психосоматичного єства людини.

“Християнин чекає воскресіння оновленої людини з тіла, схильного до тління – нового колоса, що росте з насіння, гниючого в землі. Коли людина володіє цією вірою і цим сподіванням, її ставлення до смерті і до мертвого тіла стає відповідним. Така позиція підтримує мораль, що сформувалася століттями, в той час як кремація – це атрибут нової моралі.

Спалення мертвих не заперечує безпосередньо віру в воскресіння. Воно ображає почуття і моральність, які народжує ця віра, змінюючи очікуванням Церкви, що стосуються людини. У свою чергу, це стосується і закону, який органічно пов’язаний з мораллю і життям Церкви. Коли була поширена практика спалення мертвих, утвердилося християнське віровчення, що закріпило згодом традицію поховання померлих. Це символічний акт, який вже Апостолом Павлом порівнюється з пшеничним зерном і безпосередньо пов’язується з очікуванням вічного життя. Коли це сподівання згасає, поховання мертвих втрачає своє символічне значення”, - пояснив о. Микола Біляк.

Як Католицька Церква ставиться до кремації?

Парох храму Собору Пресвятої Богородиці села Великий Дорошів отець Євген Прокіп пояснив Гал-інфо, що церква не забороняє кремацію, але при цьому варто дотримуватись усіх канонів поховання, аби не нашкодити душі.

Церква не має заборон щодо кремації тіл. Водночас, на мою думку, як держава, так і церква, мали би підготувати людей за життя та родичів покійних. Щодо останніх, то може таке бути, що ще за життя, покійні заповідали, якби їх похоронити. У такому випадку, важливо дотриматись цього заповідання.

Якщо говорити про досвід інших країн, то є народи, традиції яких різняться щодо того, як поступати з померлими. Одні спалюють мертве тіло, а порох або прах розвіювали над рікою. Така традиція притаманна Індії. Інші — виносили померлих на гору, де стерв’ятники роздирали тіло.

Водночас наша традиція говорить нам про захоронення тіл у землю. Але якщо вже кремувати, то обов’язково необхідно відслужити у храмі чин похорону над тілом, а тоді вже кремувати. Хоча є і винятки, коли посудини вже з прахом приносили до храму, де священник відслужував чин похорону.

З часом звісно ж, що виникне питання щодо місця захоронення. І певно, що рішенням буде кремація. З історії знаємо, що під час великих епідемій тіло примусово спалювали. Хоча були й випадки, коли по селах облаштовували спеціальні місця для захоронення інфікованих тіл.

Тож, церква не має заборон. Тому, якщо люди будуть готові, і зі сторони церкви, і зі сторони держави буде підтримка, тоді проблем не буде. Хочу наголосити на тому, що це має бути з доброї волі, а не з примусу.

Церква більше переживає за душу, а не за тлінне тіло. Найголовніше, щоб спасенна була душа”, — наголосив отець Євген Прокіп.

Питання: Як ставиться Католицька Церква до тих, хто просить кремувати тіло після смерті? І що про це сказано в Євангелії?

Відповідь: У Євангелії нічого не сказано з приводу кремації. Упродовж століть ставлення Церкви до цієї практики змінювалося залежно від причин, за яких покійних піддавали кремації.

Якщо вибір кремації ґрунтувався на запереченні воскресіння, Церква її забороняла або відмовляла у відспівуванні тим, хто просив про кремацію. Сьогодні ж причина кремації, як правило, інша, вона не полягає в запереченні віри. Часто у великих містах ця практика пояснюється браком місць на кладовищах.

У 1963 році Священна Канцелярія (тобто сьогоднішня Конгрегація віровчення) опублікувала доктринальне вчення про кремацію. Це був один з перших документів, які схвалив Папа Павло VI. Текст документа містить посилання на Кодекс канонічного права, котрий діяв у той час. Ось цей текст:

«Церква завжди радила ховати тіла у землю, супроводжуючи цей жест ритуалами, покликаними наголосити на його символічному і релігійному значенні, а також на каноні покарання тим, хто чинить проти цієї здорової практики. Особливо це відбувалося тоді, коли протистояння народжувалося від духу, ворожого християнським звичаям і церковним традиціям, підживлюване сектантством тих, хто хотів замінити поховання в землі кремацією на знак войовничого заперечення християнських догм, насамперед воскресіння з мертвих і безсмертя душі. Цей намір був суб'єктивним фактом, що зароджувався в душі прихильників кремації, і не був об'єктивним фактом, невіддільним від самої кремації. Дійсно, спалення тіла не стосується душі й не перешкоджає всемогутності Бога відновити тіло. Тому воно не містить об'єктивного заперечення цих догм. Таким чином, не йдеться про щось погане або суперечливе християнській релігії». Церква завжди це враховувала, – йдеться далі в тексті документу – коли при різних обставинах і через серйозні причини людина просила про кремацію. Тому в Священну Канцелярію надходило чимало прохань про пом'якшення церковної дисципліни щодо кремації. Ця практика поширювалася не з причин ненависті до Церкви і до християнських звичаїв, а з санітарних, економічних та інших міркувань.

Священна Канцелярія радить і надалі зберігати звичай поховань покійних у землі та закликає віруючих не вдаватися до кремації без серйозних причин. Був змінений також канон, який наказував відмовляти у християнському похороні в разі кремації. У відспівуванні було відмовлено тільки тим, хто вибирає кремацію з очевидних причин заперечення віри. А щоб не заохочувати паству до зміни благочестивого звичаю поховання, Священна Канцелярія постановила, що обряд поховання і відспівування не може ні в якому разі відбуватися прямо в місці, де відбувається кремація, або при супроводі труни в місце кремації.

Ось що говориться про це в сучасному канонічному праві:

Канон 1176: «Церква настійно рекомендує дотримуватися благочестивого звичаю поховання тіл покійних. Однак не забороняється і кремація, якщо тільки їй не віддали перевагу з причин, що суперечать християнському віровченню». А в каноні 1184 стверджується, що у відспівуванні треба відмовити, серед інших перерахованих випадків, «особам, які вважали за краще піддати своє тіло кремації з мотивів, що суперечать християнській вірі».

Думка інтелігенції

Доктор філологічних наук, професор ЛНУ ім. Івана Франка Ярослав Гарасим переконаний у тому, що урбанізаційні процеси в Україні ще не скоро підуть на спад, а відтак усі ті реалії, що їх супроводжують, раз по раз виринатимуть перед громадою Львова як своєрідні маркери цивілізаційної зрілости спільноти.

“Саме тому питання спорудження крематорію у місті є актуальним як у площині заповнення доволі специфічної інфраструктурної ніші, так і стосовно виявлення готовности людей до суспільного консенсусу у дуже делікатній релігійно-сакральній сфері. Гідним розв’язком цієї проблемної ситуації має бути максимальна інформаційна прозорість при ухваленні фінансово-господарських рішень, здатність місцевих чиновників до публічного діалогу з мешканцями через налагоджений зворотній зв’язок, а також широка просвітницька робота з використанням інституційно-церковних, політико-правових і культурно-мистецьких майданчиків. Головний принцип – відкритість влади і довіра громади!".

Думка молоді

Герой Революції Гідності, який разом із товаришами рятував людей під час снайперського обстрілу на вул. Інститутській у Києві, старший сержант, полк "Азов" Ігор ГАЛУШКА ("Тесак") поділився своєю позицією з Гал-інфо.

“Це хороша, я би навіть сказав, що це чудова ідея. Я вважаю, що наші традиційні поховання тільки і роблять, що місця займають. Ще трохи і у нас буде країна цвинтарів — країна людських захоронень. Задумаймось над тим, що під час дощу вода просочується у ґрунти кладовищ і разом з цією отрутою підземними водами тече до криниць, до наших городів та садів.

До того, довкола могил накопичується величезна кількість пластику: штучних квітів, вінків, лампадок і всякого такого, які не переробляють, а частіше всього, що прям там на кладовищі і лишають у землі.

Окрім того, сфера ритуальних послуг — це хороший бізнесі для одних, бо для інших — це купа мороки: заплатити за місце на цвинтарі, за інвентарі в ритуальних послугах, занести в церкву бо ніхто задурно не буде ховати Робітникам, які яму вириють”.

Натомість я прихильник закордонного досвіду — кремації. Я за те, що посадити дерево, а попелом удобрити рослину".

Закордонний досвід

29 січня 2017 у Києві на Лук'янівському кладовищі перепоховали останки українського письменника Олександра Олеся і його дружини Віри Кандиби, прах яких на початку місяця ексгумували в Чехії. За

Як відомо, Олександр Олесь (псевдонім Олександра Кандиби) помер 1944 року у Празі і був похований на Ольшанському кладовищі. А на початку січня виник скандал із примусовою ексгумацією його останків. Справа у тому, що до недавнього часу за могилою письменника доглядав і платив необхідну ренту уродженець України Володимир Михайлишин. Але після смерті пана Михайлишина його син, як законний спадкоємець, вирішив поховати батька на місці могили Олеся. Через це останки вирішили переправити до України і перепоховати там, адже в Україні не потрібно платити ренту.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ

");