З 1997 року в столиці Франції кожної осені відбувається один з найбільших у світі мистецьких фото-ринків Paris Photo. Цього року паралельно з цим заходом на найстарішій площі Парижа художня галерея The Meloy Art та «Мистецьке коло Зої» провели виставку «Great Shots 1865-2021».
Paris Photo та українці
Саме у Парижі було винайдено фотографію, і саме тут вона перетворилася із банального знаряддя оптиків на витвір мистецтва. А мистецький фоторинок Paris Photo неабияк сприяв перетворенню арт-фото на прибутковий бізнес.
Ринок має надзвичайно різноманітну фестивальну програму – презентацію фотокниг, галерей, молодих фотохудожників та видатних зірок, лекції дослідників, критиків та публічні дискусії. Однак це – перш за все широкомасштабна бізнес-подія фотоіндустрії: саме тут укладаються угоди, продаються і купуються витвори мистецтва, сюди з’їжджаються колекціонери з усього світу, тут можна побачити багатьох всесвітньо відомих фотографів та зірок індустрії моди.
Фотографу потрапити на Paris Photo не так вже й легко – стенд коштує нечуваних грошей. Відтак галереї намагаються виставляти або добре відомих авторів минулого, або ж не менш відомих сучасників. Маловідомих фотохудожників на Paris Photo у більшості випадків можна побачити тоді, коли фото зроблено у ХІХ сторіччі, і більшість тих фото супроводжує позначка «автор-анонім».
Цього року на Paris Photo з 11 по 14 листопада взяли участь 149 галерей, тут відбувалися 177 виставок.
Фотографів з України на виставці було дуже мало – насамперед через ціну стенду. Найактивнішою присутністю відзначається Харківська школа фотографії.
Традиційно вже не один рік у ринку бере участь класик сучасного арт-фото Борис Михайлов, котрий живе на два міста – Берлін і Харків. Експозицію його робіт організовує французька галерея Suzanne Tarasieve
Galerie nomade Alexandra De Viveiros виставила проект «Втеча Тимошенко» групи «Шило» (Сергій Лебединський та Владислав Краснощок). Сергій – не тільки арт-фотограф, а й директор приватного "Музею Харківської Школи Фотографії" (MOKSOP), наразі він живе переважно в Німеччині. Владислав живе у Харкові, крім того, що займається мистецькою фотографією, він – ще й практикуючий щелепно-лицьовий хірург.
Також MOKSOP взяв участь у ярмарку видавців фотокниг Polycopies: разом з партнерами з RedZet Editions Publishing вони провели поп-ап стіл, на якому можна було придбати фотокниги «Kochetov» Віктора та Сергія Кочетових, «Шварценеггер – мій кумир» Сергія Мельниченка та «Лілії» Олександра Чекменьова, а також новинку від Ігора Чекачкова – «NA4JOPM8».
Наймолодша українська учасниця Paris Photo – Вікторія Підуст, вона поєднує фото з цифровими технологіями. Її роботи – це не скільки відображення вже існуючої реальності, скільки створення реальності нової, нібито випадкової – з деформації звичних нам матеріалів і форм. Художниця і фотографиня з Нікополя, вона поїхала вчитися у вищій школі мистецтв у Берліні, і наразі живе переважно там. Роботи фотохудожниці на Paris Photo виставляла Gallery Judith Andreae.
Окрім того, у ринку також бере участь канадський фотохудожник з українським корінням – Едвард Буртинський. Його мама народилася в Київській області, а батько – на Західній Україні, у Прикарпатті. Війна закинула обох у Канаду. Саме батько став першим вчителем фотографії для Едварда, купив йому необхідне обладнання та облаштував кімнату-лабораторію.
Улюблена тема Буртинського – пейзаж, а точніше – те, що зробила з пейзажем людина: нафтові родовища Канади, кладовище кораблів у Бангладеш, будівництво найбільшої в світі електростанції в Китаї… Жодної фантазії, жодних припущень – тільки реальність промислового пейзажу… Його фото потрапили до колекцій понад 50 найбільших музеїв світу, є вони і в Національній бібліотеці в Парижі.
Роботу Буртинського «Sulfur Springs #2», сфотографовану в Ефіопії, виставляла на Paris Photo канадська галерея Nicholas Metivier Gallery.
«Great Shots 1865-2021» від Зої Скоропаденко та кола її друзів: люди стояли в черзі на вулиці, щоб потрапити на виставку
Фотографів на Paris Photo привозять фінансово успішні галереї. Власне, з цієї причини на цьому ринку арт-фото українців, м’яко кажучи, небагато. Загалом з галереями, котрі би займалися просуванням українських фотомитців у світі, в Україні наразі проблема. Харківська школа фотографії – дуже своєрідний виняток: про неї набагато більше знають на Заході, ніж в Україні. І, як бачимо, на ринку фотографів школи виставляють французькі галереї – а не українські.
Ціна стенду на Paris Photo навіть не всім французьким галереям по кишені. Однак середина листопада – чи не найвдаліший час у році для проведення фотовиставок у Парижі.
Відтак, колишня львівська журналістка, а нині - відома українська художниця і арт-фотограф Зоя Скоропаденко, віртуальна галерея The Meloy Art та приватне об'єднання митців, колекціонерів та кураторів мистецтва «Мистецьке коло Зої» з 12 по 15 листопада провели на найстарішій площі Парижа виставку мистецького фото «Great Shots 1865-2021».
На ній можна було не тільки помилуватися сучасними фото, а й побачити шедеври минулого. Так, для прикладу, на виставці був оригінальний відтиск фото місяця, зробленого у 1865 році піонером астрофотографії Льюїсом Резерфордом. Фото зберігається у приватній колекції, і досі жодного разу не виставлялося на широкий загал.
«Ми зібрали оригінальні віддруки історичної фотографії найвідоміших фото-митців світу ХІХ-ХХ сторіч: Брассаї, Надара, Мен Рейя, фотографа Пабло Пікассо – Андре Вільє, японської фотографині 19 сторіччя Ічіди Соти.
Я презентувала на виставці свою нову серію фотографій під назвою «Яблуко» – це серія портретів фантастично цікавих людей – моїх друзів, які тримають яблука. Кожна фотографія супроводжується історією кожної людини», - розповідає Зоя Скоропаденко.
Історія фотографії офіційно відзначатиме своє 200-річчя наступного року – з того часу, коли французький винахідник Нісефор Ньєпс вперше зафіксував пейзаж на мідних і цинкових пластинах.
«Місток між естетикою та інженерією повністю змінив наш погляд на світ, особливо в мистецтві. На нашій виставці ми показали деякі ключові моменти історії фото.
Льюїс Резерфорд, перший астрофотограф, сфотографував Місяць у всіх деталях у 1865 році: зображення, яке, безсумнівно, вплинуло ще й на розвиток кінематографу. В той час люди добре усвідомлювали ці зв’язки між дисциплінами. Шотландський художник і фотограф Роберт Макферсон (1814-1872) – перший фотограф, уповноважений знімати Ватикан, – заявив на піку своєї кар’єри: «Я фотограф донині, але не маю відчуття, що покинув мистецтво або відмовився від свого звання художника». Рука художника відчутна у його світлині водоспаду, яка презентувалася на виставках як у Римі, так і у Великобританії – і її мали можливість побачити відвідувачі нашої виставки», - розповідає Зоя Скоропаденко.
Ічіда Сота (1843-1896), один із піонерів фотографії в Японії, залишила на фото пам'ять про сільське життя своєї країни, її звичаї, атмосферу та костюми; а французький карикатурист Надар (1820 - 1910) взявся за камеру – і демократизував мистецтво портрета.
«Фотографія — чудове відкриття… Теорію можна вивчити за годину, основи техніки – за день… Але чому не можна навчити — то це відчуттю світла. Те, як світло падає на обличчя, ви повинні вловити самі. Щоб отримати подібність, а не банальний портрет, ви повинні злитися з людьми, котрі вам позують, відчути їхні думки і сам характер», - казав Надар.
Але лише в міжвоєнний період фотографію в повній мірі розглядали як привілейований засіб самовираження для художників. Про це свідчать знакові твори. У центрі виставки «Great Shots» є безцінні твори з підписами Мена Рея (1890 - 1970), Брассаї (1899 - 1985), Франсуа Тюффера (1912 - 1996), Жанлу Сієффа (1933 - 2000). Наближені до сюрреалістичної течії, ці митці зображали жінок, абстракцію та увічнили своїх сучасників за допомогою мистецтва портрета та інсценізації.
Саме в цю лінію вписуються китайсько-американський художник Бенджамін Лі і француз Антуан Пупель. Лі, відомий своїми переосмисленнями портретів Магрітта і Пікассо, чотири роки працював разом із визначною японською художницею Яйоі Кусамою, в естетиці, близькій до її робіт і поп-арту. Пупель так само по-новому інтерпретував всесвіт свого близького друга – художника Сема Шафрана, котрий, на жаль, нещодавно помер.
«Виставка дає можливість оглянути ключові моменти історії фотомистецтва за зовсім короткий час – набагато менший, ніж той, що його потрібно було витримати для експозиції фото Макферсону або Резерфорду», - розповідає Скоропаденко.
Запрошеним гостем виставки був кераміст з українським корінням Дейл Дорош. Також відвідувачі виставки мали змогу послухати виступ майстрині гри на барабанах з Японії Еви Кестнер.
«Наша виставка була неймовірною! Ми не очікували такого зацікавлення! Інколи люди чекали надворі, щоб зайти, – через кількість візитерів. До нас завітала донька фотографа Картьє Брессон, колекціонери з Америки, Японії, Англії. На наступну виставку чекаємо колекціонерів з України», - підсумовує Зоя Скоропаденко.
Пресслужба The Meloy Art
