Отець Севастіян давно виношував ідею створення Музею Митрополита Андрея Шептицького. 29 серпня його мрія нарешті здійснилася, і музей відкрив свої двері для відвідувачів.
Серед експонатів можна побачити унікальну колекцію особистих речей Митрополита та родини Шептицьких, а також ікони, картини, скульптури, книги. Говоримо з директором музею отцем Севастіяном про постать Андрея Шептицького, музей, подальші плани та візит Президента.
Про музей
Я багато спілкувався з людьми, які прислуговували Андрею Шептицькому. Багато чув про нього і почав цікавитися цією постаттю. Коли я ходив до школи, а то був радянський час, то можна було прочитати тільки якийсь пасквіль про нього в газетах. Був навіть фільм «Іванна», де влада намагалася збезчестити ім’я Митрополита. Проте, я знав і чув від старших людей, як вони пошепки говорили про велич постаті Андрея Шептицького і захоплювалися ним.
Було багато зацікавлених людей, які так само як і я, хотіли створити музей. Ще за життя Митрополит вважався святим: малювали його портрети, створювали скульптури, писали ікони. У музеї є багато особистих речей та творів мистецтва, які дарували Митрополиту. Люди, які були близькими до Андрея Шептицького, зберігали усі його речі як реліквії. Вони розуміли усю важливість і велич тої постаті. Він був усім і для всіх, тому така постать не може піти в забуття.
Про постать Митрополита
Кожна річ у музеї є найважливішою. Ми маємо ноші, якими Митрополита підіймали, коли він був хворим. Є вервиця, Євангеліє, збереглася чаша, посуд, ікони, молитовниця та найвищі атрибути – омофор, жезл та мітра. Є й одяг Андрея Шептицього, з якого видно, що він був аскетом і все віддавав людям. Серед експонатів також є ікони й картини студентів мистецької школи, яку Андрей Шептицький організував разом із Олексою Новаківським. Приємно, що всі ці речі так бережно ховали й зберігали, вважаючи їх реліквіями. Ми активно працювали над створенням музею, щоб зберегти кожен листок, кожен документ чи особисту річ. Нам це вдалося. Ми знаємо Андрея Шептицького як духовного лідера, аристократа, графа, мислителя, філософа, богослова. Він був добрим батьком для вдів і сиріт, опікуном студентів, не звертав увагу на національне походження чи релігійну приналежність та допомагав усьому божому люду, який жив в той час на Галичині.
У кожного народу є якась важлива постать, пам’ять про яку він намагається зберегти. У наших сусідів поляків є Іван Павло II, а в нас – Андрей Шептицький, про якого ми хочемо говорити на цілий світ. Про його духовну велич, велике милосердя та любов до народів.
Ми знаємо, що в той час, як Митрополит став на львівський митрополичий престол, ще не було Української держави. Андрей Шептицький розвивав ідею творення Української незалежної держави. Не знаю чому, але у Львові було дуже важко знайти приміщення для музею. Здається, що всі щирі українці, великі патріоти, віруючі люди. Проте, не зрозуміло чому так важко створити музей для такої постаті як Митрополит Андрей. Ще до організації музею з нагоди 150-ліття Митрополита ми робили виставки з його особистих речей. Проводили їх у Львові, Івано-Франківську, Луцьку, Києві, Коломиї, Дніпрі. Мене тоді здивувало, що у Дніпрі прийшло дуже багато людей, які цікавилися постаттю Митрополита. Я думав, то через те, що не можна приховати велич тої людини. Треба навпаки більше виносити Андрея Шептицького на всесвітній рівень, щоб інші народи дізнались про нього.
Про плани
Хочеться, щоб це був музей, де можна не лише прийти і подивитися, а й проводити конференції, зустрічі, читання, розмови. Плануємо залучати молодь, створивши такий духовно-просвітницький центр. Хочеться, щоб молодь знала про Митрополита, його діяльність і шанувала його. Будемо давати оголошення в інтернеті, у навчальних закладах, а трохи пізніше створимо літній клуб, де можна буде переглядати фільми й проводити різні концерти.
Про візит Президента
Коли ми довідались про візит Президента, то запросили його до музею. Чому? Дуже важко знайти якісь приміщення, де ми могли створили музей. Зараз це не церковні приміщення, нам їх передали від університету внутрішніх справ. Наша інтенсивна робота над створенням музею триває вже 15 років. За цей час ми в різний спосіб зверталися до трьох попередніх президентів, до міністрів внутрішніх справ, до ректорів університету, до мерії міста Львова, до обласної державної адміністрації, але нас постійно «футболили». Тому, почувши про приїзд Президента Володимира Зеленського, ми подумали, що у нас з’явився шанс, що він як людина культури і мистецтва зрозуміє нас і допоможе. Так і сталося. Він хотів відвідати не тільки господарські, політичні чи військові справи у Львові, а й музей. Ми провели екскурсію, під час якої Володимир Олександрович ставив багато запитань. Було видно, що він щиро зацікавився музеєм і Митрополитом. Він сам побачив, що ми маємо певні проблеми і запитав, чи так є насправді. Звичайно, що ми розказали про ці питання із приміщенням, і Президент одразу ж дав розпорядження голові Львівської ОДА Максиму Козицькому вирішити це. Обіцяв повернути приміщення цілого будинку під музей Митрополита Андрея, бо це – велика історія церкви, історія України.
Я бачив, що Президент був захоплений експозицією, особистими речами Митрополита Андрея, розпитував про нього, читав тексти і справив надзвичайно приємне враження своєю зацікавленістю. У нього був дуже насичений день, але він знайшов час, аби побачитися з нами. Я справді дуже вдячний Володимиру Олександровичу за відвідини музею. Не зважаючи на те, що було обмаль часу, ми сказали, що до Львова планує повернутися родина Шептицьких. Запропонували Президенту у майбутньому зустрітися з нами, з родиною Шептицьких і обговорити співпрацю з музеєм. Думаю, що для України це престижно, коли діти повертаються до вітцівського дому, бо вони свідомі того звідки походять, з якого коріння. Впевнений, що в скорому часі буде можливість проситися на аудієнцію до Володимира Олександровича, і він нам не відмовить. Ми хотіли би відновлювати пам'ять наших велетнів духу, мислителів, будівничих України і говорити на весь світ про велич Митрополита Андрея Шептицького.
Розмову вела Яна Русіна
