Віктор Грисюк – бізнесмен, громадський діяч, керівник громадського об'єднання «Принцип», організатор культурних візій, засновник першого в місті джаз клубу «Цитра», кандидат у мери Луцька від ЕКО партії Берези.
Сповідуючи принципи відкритості, чесності, незалежності й рівності та вважаючи саме принциповість – стержнем людини, Віктор Грисюк балотується в мери від громади, а не в інтересах якогось одного бізнесу чи політичної сили.
- Принципи – найголовніше у моєму житті. Вони врятували мене від того, щоб я став черговим корумпованим чиновником на дорогому авто, який не бачить за тонованими вікнами ні життя людей, ні проблем міста. Я все це бачу і маю стратегію і команду для того, щоб усе в Луцьку змінити на краще. І я впевнений - ніхто не може вирішити за громаду, ні олігархи, ні політики популісти, ні досвідчені чиновники-оркупнціонери. Все і завжди мають вирішуюти люди, яким не байдуже.
Моя команда – це принципові і небайдужі люди, кожен з яких – професіонал у своїй сфері. Економісти, екологи, медики, освітяни, ветерани російсько-українськох війни, ті, хто займається культурою та туризмом, здоровим харчуванням в школах та садочках, фінансовою грамотністю, розвитком спорту, письменники, підприємці, юристи, активісти та волонтери. Ніхто з нас не замішаний у корупційних схемах. Ми чесно і відверто дивимося в очі лучанам. І кожен з нас уже зараз може розповісти, що саме він зробив для цього міста і що ще планує зробити.
Люди творять місто, але і місто творить людей
Я народився і виріс у Луцьку. Луцьк сформував мене як підприємця і громадського активіста. Люди творять місто, але і місто творить людей. Луцьк зробив мене не байдужим. Я знаю проблеми цього міста, але я ніколи не зациклювався лиш на констатації проблем. Я завжди шукаю способи їх вирішити.
У громадську роботу я прийшов рано і у мене було багато можливостей стати, наприклад, чиновником чи депутатом. Але я як громадський діяч робив багато соціальних та культурних проектів, паралельно здобуваючи освіту й досвіду як в Україні так і в Європі.
«У Луцьку ключове – пристосуйся! А я не згоден». Візія міста Віктора Грисюка
Відтоді я багато брав участь у різних програмах, семінарах, тренінгах. Я інвестував у себе, в свій розвиток, в освіту, у самовдосконалення, адже здобув додаткову освіту на низці міжнародних семінарів та програм «Виборчий процес Уельс та Україна: порівняльний аналіз»за сприяння Вестмінстерського фонду за демократію, «Європейські стандарти проектної співпраці в реалізації транскордонних ініціатив Любліна і Луцька» від Європейського союзу, «Активні громадяни» від Британської ради, «Молодіжна робота: нові методи – нові можливості» у Латвії, від Ради Європи, «Українській миротворчій школі», семінар від NDI (Національний демократичний інститут США) для тренерів тощо.
Для мене Луцьк – це місто, яке має потенціал стати справді європейським.
Уся попередня влада намагалася вирішувати проблеми міста у міру їх поступлення. Тому завжди лиш усувала наслідки, а не причини виникнення тих проблем.
Потрібна стратегія розвитку міста на десятиріччя вперед
Те, що необхідно зараз Луцьку – це стратегія розвитку. І ми її маємо. Більшість людей, які причетні до влади, говорять про дріб’язкове. Ніхто не говорить про системні зміни. Можна покласти нову бруківку, пофарбувати фасади, відкрити величезний фонтан, але це – локальна зовнішня зміна. Так, простіше зробити якусь видиму роботу, поміняти ту ж бруківку, бо на це легко вказати – ось, я зробив.
Але стратегія – це бачення розвитку міста на десятиріччя вперед – покроково. І це не щось відірване від життя.
Це експертна стратегія, яка акумулює найкращий досвід. Бо якщо є хороші ідеї, які працюють у Празі, Варшаві і Любліні, то чому їх не реалізувати у Луцьку?
Популісти обіцяють золоті гори або прикриваються чужими фондами та іменами
Так сталося, що у нашому місті – фантомна влада і реалізовувати якісь проєкти просто нема з ким. Тому я вирішив — нема сенсу очікувати чиїхось звершень, коли можна згуртувати навколо себе людей і змінити владу, щоб самому втілювати в життя свої ідеї.
Я свідомо не обираю шлях популізму. Не обіцяю золотих гір, бо це така українська традиція – наобіцяти, а тоді прийти до влади і не зробити, киваючи на попередників та різноманітні причини. Багато політиків користуються «короткою пам’яттю» виборця, вчасно перефарбовуються у колір популярної партії, і серед цих політиків маса «псевдогосподарників», які прикриваються іменами чужих фондів і партій або хизуються тим, що «зробили» щось, залучивши бюджетні кошти, які є не чим іншим, як податками, сплаченими простими людьми. Про особистий же вклад багатьом розповісти нема чого.
Віктор Грисюк: Ми пливем на кораблі без штурвалу і вітрил
Ми відрізняємося від популістів тим, що приходимо з чіткою стратегією, де всі етапи прописані на роки. Усі цивілізовані країни розвинені, бо мають такі стратегії на 50 років вперед, в той час як в Україні все відбувається хаотично, партії складають популістичні програми на рік-два.
Міський голова – це насамперед ефективний менеджер
Яким Луцьк має бути в 2040 році? Про це вже потрібно думати. Будується житловий квартал — одразу потрібно розуміти, де там буде садочок, школа, де будуть купувати їжу та викидати сміття.
Міський голова має бути ефективним менеджером, при цьому здатним підійти до двірника чи інженера та запитати, як насправді ефективніше прибрати вулицю чи полагодити теплотрасу.
В 2016 році я переїхав до Києва на 2 роки, був консультантом реформаторів, що мали провести реформи в Україні та створив ІТ-компанію Ботомодо, але вирішив повернутися до Луцька, бо зрозумів, що зміни треба робити знизу, а Луцьк це найкраще місто для впровадження найкращих реформ після запуску децентралізації.
Міжнародна спіпраця важлива для розвитку міста. На моє запрошення у Луцьку свого часу побували депутат Європарламенту Джулі Ворд, польський профспілковий діяч і політик, один з лідерів руху «Солідарність» Збігнєв Буяк, Віра Кічанова (опозиційна до Путіна російська журналістка, яка в 2013 р. отримала нагороду Democracy Award американського Національного фонду демократії, автор книги «Пусси Райот. Подлинная история»), екс-радник президента та прем’єр-міністра Грузії, помічник Кахи Бендукідзе, експерт із реформ в соціальній сфері Іло Глонті, депутат Європейського Парламенту, співголова Польсько-Українського Форуму Партнерства Павел Залевскі.
Я побував у багатьох країнах світу, де вивчав досвід роботи місцевого самоврядування, економічних трансформацій, впровадження цифрових технологій, захисту прав громадян та побудови громадянського суспільства. І я вірю, що найкращий досвід можна впроваджувати тут. Потрібна лише політична воля керівницта міста.
Соціальна інвестиція у культуру
Протягом років організовую різноманітні мистецькі заходи у Луцьку, формуючи образ культурної столиці Волині, позитивний імідж міста. Два мої фестивалі – «Арт Джаз» і «Джаз Без» - потрапили до ТОП-10 фестивалів, які відбуваються у Луцьку.
Ми привозили до Луцька зірок світового рівня: Карла Фрієрсона (екс лідер гурту De-Phazz), Джона Біслі (номінант Греммі, організатор джаз фестивалів в Білому домі для президента США, автор музики до десятків фільмів), Грега Осбі (один з найкращих саксофоністів США), Тала Коена, (володар 10 Греммі), сина Елли Фіцджеральд – Рея Брауна Молодшого, Кіта Данна, а загалом понад двох сотень музикантів з понад 30 країн.
З командою я добився підтримки Посольств США, Франції, Німеччини, Словаччини, Чехії, Польщі, Люксембургу, Австралії, у той час, як крайній фестиваль у грудні 2019 року відкривав Jazz Bez представник посольства США представників місцевої влади нікого не було.
Спільно з культурною організацією з Великобританії за кошти Європейського культурного фонду встановили музичну скульптуру на території Луцького замку.
Також організовував в Луцьку покази фільмів проекту «КІНОТЕАТР СВОБОДА» від Фонду Кіно Польщі та Цифрового Фільмового Репозиторія такі культурні проєкти як Баркемп і Луцьк Арт (День вільного мистецтва).
Завдяки нашим подіям про існування Луцька дізналися по всьому світі, адже учасниками наших заходів були зірки світового рівня з різних куточків планети. Були випадки коли музикант відразу по концерті в Нью-Йорку, летів щоб зіграти в Луцьку, а потім летів до Токіо. Ми піднімали міжнародний імідж міста.
Ми створили неформального об’єднання культурного сектору Волині «Культ Плато» (7 громадських організацій, театр, музиканти, художники, аніматори тощо). Мета об’єднання митців з різних сфер зробити культурну сферу в Луцьку системною, європейського рівня, а не хаотичну як сьогодні. Наприклад, коли в один день чи місяць відбувається багато фестивалів одночасно, а потім кілька місяців нічого нема в місті. Також коли мільйони наших грошей з бюджету розходяться на події, які зовсім не потрібні лучанам, оскільки сьогодні немає ефективного громадського контролю за видатками на культуру.
Вважаю, що саме ті, хто творить культуру в місті, мають розвивати культурну політику Луцька з максимальним долученням лучан, тоді кошти будуть ефективніше використовуватися для розвитку громади та популяризації Луцька.
Доречі я і сам є митцем. Зокрема, написав і видав збірку своєї поезії «100 метрів до Сонця. 200 метрів до Раю».
Благодійна і волонтерська діяльність
Активно підтримую волонтерські організації. На джазових фестивалях традиційно збирали кошти на благодійність. Ще до початку війни, десятки тисяч гривень було зібрано на лікування лучанам та волинянам, зокрема збирали на лікування від раку для відомого місцевого музиканта Сергія Ленартовича. Тисячі гривень, завдяки нашим ініціативам, за допомогою місцевих волонтерів, було зібрано на амуніцію і обладнання для українських воїнів, на лікування поранених атовців та родинам загиблих під Волновахою.
Доречі через це потрапив до баз «днр» та «лнр» як «пасобнік каратєлєй», через це мені точно не бажано їхати не лише до РФ але й Білорусі, оскільки їхні спецслужби можуть мене затримати. Тож можна сказати унікальний випадок, коли я через культуру потрапив до списку ворогів цих терорестичних формувань.
Маю досвід також як продюсер, зокрема соціального анімаційного ролику про безпеку «Безпека – це не іграшки», який безкоштовно опубліковано в інтернеті та передано всім ЗМІ, де ролик транслюється як соціальний.
Засновник громадської ініціативи «Світлодіти» (безпека на дорогах для дітей, просвітницька кампанія). У рамках кампанії тисячі школярів із Волині отримали безкоштовно світловідбиваючі елементи, а поліція провела десятки відкритих уроків для діток про безпеку на дорогах.
Туристична, а не «терористична» привабливість Луцька
Я заснував у Луцьку джаз-клуб – і це теж вклад у формування статусу міста, якщо ми говоримо про європейське, цивілізоване місто.
Узимку 2020 року, коли відбувався «Jazz Bez» – до нас завітали Тал Коен, володар десяти «Греммі», та Грег Озбі – один із найвідоміших саксофоністів США, і от своїм виступом вони акцептували наш джазовий клуб на цілий світ. Їх менеджера сказала, що це унікальна подія, після цього про наше місто дізнаються музиканти зі всього світу.
Усі іноземці, які приїжджатимуть у туристично привабливий Луцьк – інвестуватимуть в розвиток міста.
Але Луцьк необхідно зробити туристично привабливим.
Я багато робив для цього, але в мене складалося враження, що всі свої громадські проекти в Луцьку я робив всупереч чиновникам. Хоч єдине, чого я хотів – це навіть не щоб допомогли, а щоб не заважали.
Усі ж знають, що в Луцьку нема аеропорту, сюди ходить півтора поїзда, нема якісних готельних номерів, концертного залу, якісних музичних інструментів. Це теж ознака міста.
Луцьку необхідний культурний центр, який має об’єднувати галереї, виставкові центри, приміщення для концертів, вистав, кінопоказів. Культурне серце міста. Щоб молодь мала, де себе реалізовувати і не їхала в інші міста і країни.
Але якщо йдеться про місто – комфортне та сучасне, то потрібно говорити не лише про молодь. В Європі я побачив, що люди поважного віку також достатньо активні в культурі. А в нас куди може піти така людина? Які є для них можливості сьогодні? Ці люди створили наше місто, до них має бути увага і повага, а насправді? Упевнений, що можна забезпечити і цим людям можливості вчитись, спілкуватись, відпочивати тощо. Життя ж не завершується ні в 50, ні в 60, ні в 90. Місто повинне надати можливості усім. І я готовий слухати цих людей, вчитися у них, переймати і їхній досвід. Так само, як готовий чути молодь.
У культуру потрібно вкладати. Луцьк має величезний потенціал стати справді європейським культурним центром. А кожне місто культури – це місто розвитку. І ми будемо працювати для цього.
Найважливіше – довіра, а не посада
Пост мера для мене – не самоціль, а інструмент змінити місто, яке я люблю.
І я вдячний громаді за підтримку – адже саме лучани за добу зібрали для мене і моєї команди понад 80 тисяч гривень, аби ми могли сплатити виборчу заставу.
Довіра людей – дорого вартує, ми її цінуємо, ніколи не зрадимо і впевнено заявляємо – настав час принципових!
Підготував Василь Гуцуляк
