Як держава виконує взяті на себе зобов’язання перед учасниками АТО? Що найбільше непокоїть вчорашніх воїнів? В обговоренні цих украй важливих питань взяли участь кандидати у депутати від партії «Наш край» до Львівської обласної ради: радник Верховного отамана Українського козацтва, почесний отаман крайової львівської організації українського козацтва «Прикарпатська Січ» Володимир Зденянчин (62 округ), учасники антитерористичної операції підполковник міліції, нині – пенсіонер МВС Іван Коростенський (42 округ) та підполковник, командир військової частини п/п В4970 м. Самбора Володимир Медведєв (75 округ).
«Поганий мир кращий за будь-яку війну»
Іван Коростенський:
– На схід України я потрапив у лютому цього року – як командир зведеного загону правоохоронців. В бойових діях безпосередньої участі ми не брали.
Нашою головною задачею була охорона громадського порядку в містах, прилеглих до лінії розмежування в зоні АТО, забезпечення надійного тилу нашим військовим. Усі завдання, поставлені керівництвом, були виконані на належному рівні. Додому ми повернулися через два місяці – без втрат, живими та здоровими.
Найбільше, що мене «там» приємно вразило, це надзвичайно високий патріотичних дух серед військовослужбовців з східних та південно-східних областей України. До поїзди в зону АТО я вважав, що патріотично налаштовані українці здебільшого проживають «у нас» – в західному регіоні. Тепер так не думаю.
Найбільш гнітюче враження справляли воєнні жахіття: загибель людей, розтрощені будинки, розкрадене майно, численні біженці, що проклинали все на світі…На мою думку, люди вже зрозуміли, хто насправді винен в розгортанні цього конфлікту. Зрозуміли, що війна це найбільше зло, горе і вона нікому не потрібна. Що поганий мир кращий за будь-яку війну.
Володимир Медведєв:
– З 2009 року я був військовим пенсіонером. Проживав у Севастополі, працював в мобільному рятувальному центрі МНС України – начальником відділу піротехнічних робіт. Після окупації Криму виїхав на територію України, добровільно вступив до лав Збройних сил.
В зоні АТО – у Луганській області – перебував з липня 2014 року, був командиром зведеного загону 703-го інженерного полку. Загін наш займався розмінуванням місцевості, встановленням мінно-вибухових загороджень безпосередньо перед переднім краєм противника. а також – на напрямках ймовірного проходу диверсійно-розвідувальних груп в наші тили.
За рік перебування на фронті загін, на жаль, втратив двох саперів, що полягли під час виконання бойових завдань. Обидва бійці – жителі Львівщини: з Самбора і Старосамбірського району. Загалом 703-ій інженерний полк втратив на цій війні втратив убитими 12 військовослужбовців. Найважче під час перебування на фронті було звикати до смертей, до загибелі бойових побратимів.
Володимир Зденянчин:
– Коли почалася війна на сході України, на Великій козацькій Раді було ухвалено рішення про створення козацького добровольчого батальйону, бійці якого повинні були невідкладно вирушити на фронт. Однак реалізувати цю ідею не вдалося. В основному через те, що дуже багато наших козаків пішли добровольцями в інші (раніше створені) батальйони, багатьох призвали до лав Збройних сил військкомати. У подальшому, допомагаючи армії, підтримуючи наших хлопців на передовій, ми регулярно постачали в зону АТО продукти харчування, одяг, взуття, медикаменти. Наші заможні козаки закупляли акумулятори для танків, прилади нічного бачення, теплові зори. Все робилося для того, щоб Україна вистояла, щоб українські воїни, які у переважній більшості в душі є козаками, повернулися з перемогою.
Учасники АТО: про статус, пільги та їх реалізацію
Останнім часом в ЗМІ все частіше з’являються матеріали на тему соцзахисту учасників АТО. У тому числі критичні: про те, що не працюють закони, що держава не виконує зобов’язання перед цими людьми. Чи є підстави для подібних звинувачень?
Іван Коростенський:
– Після повернення зі сходу статус учасника бойових дій я отримав без жодних проблем. Що стосується соціальних гарантій, пільг, які мають учасники АТО, то поки що скористатися нічим не встиг. Окрім того, що отримав перший раз підвищену пенсію, до якої додали 300 гривень. Водночас знаю, що у перелік цих пільг входить забезпечення учасників АТО адаптацією та психологічною реабілітацією, знижки на житлово-комунальні послуги, вирішення питання з санаторно-курортним лікуванням, з технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, освітніми послугами.
Місяць тому, як відомо, рішенням уряду було створено Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції. Головне завдання цієї структури – реабілітація вчорашніх воїнів. На мою думку, держава все-таки почала повертатися лицем до своїх захисників.
Володимир Зденянчин:
– Проблема з наданням статусу учасника бойових дій на даний час є тільки з тими підрозділами, які ще ніде не стоять на обліку і нікому не підпорядковані. Йдеться про батальйони Добровольчого українського корпусу «Правого сектору» та підрозділ ОУН.
Трапляється, що процедура надання статусу учасника бойових дій затягується через халатність, некомпетентність командирів військових частин, які, зокрема, невірно чи неграмотно оформляють документи щодо присвоєння статусу. Щоправда останнім часом таких випадків значно поменшало.
Володимир Медведєв:
– Статус учасника бойових дій отримали всі військовослужбовці мого загону – це більше ста бійців. Щодо пільг, то тут не все так просто. Є недоліки, серйозні недопрацювання. Наведу один вельми красномовний приклад. Якщо людина до того, як відправитися в зону АТО, вже мала статус учасника бойових дій, то після повернення з війни зі сходу у її житті нічого не зміниться. Якихось додаткових пільг вона отримає, а доплата, яка надавалась їй за участь в бойових діях, не зросте. Тобто просто констатується факт: молодець, що боронив Батьківщину в все…
Ненормальним є і те, як ряд пільг реалізується на практиці. Візьмемо, наприклад, право на пільговий проїзд у транспорті. В реальності це виглядає таким чином. Збирається на зупинці громадського транспорту черга з людей, які мають пільги, поміж них знаходяться і учасники АТО. Стояти на зупинці, щоб, наприклад, добратися з якогось райцентру до Львова, вони можуть кілька годин. Тому що водії автобусів, як правило, «впускають» не більше двох пільговиків.
На моє переконання, ряд пільг необхідно замінити адресною грошовою допомогою. Так можна уникнути плутанини, зловживань з липовими посвідченнями, а головне – це підвищить соціальну захищеність громадян пільгових категорій.
Патріотизм бійців на фронті видавали козацькі чуби
Володимир Медведєв:
Те, що День захисника України вперше відзначається 14 жовтня, на Покрову Святої Богородиці, в день українського козацтва, дуже символічно і є украй важливим.
На фронті я переконався, що козацька кров у жилах українців дає про себе знати навіть через століття, що козацький дух нікуди не зник. У нас в полку козацькі традиції, обряди ніхто не нав’язував. Однак з часом більшість військовослужбовців – 60-70% – підстриглася під оселедець. Тобто патріотизм хлопців почали видавати козацькі чуби.
Майже всі наші бійці старалися мати на передовій при собі українські прапори (для багатьох вони були оберегами). На ці прапори, зазвичай, наносилося назви (абревіатури) військових підрозділів і обов’язково зображення козака з двома шаблями. Головне ж, звичайно, це той внутрішній стержень, та сила, енергія, що давав козацький дух, які допомагали бійцям вистояти, лишитися людьми, перемогти.
Володимир Зденянчин:
– Українська влада до козацьких структур останнім часом ставилася з предосторогою. За режиму Януковича, відчувши, що козацтво це є велика сила, робила все, щоб нас розколоти. Ми, на жаль, не змогли добитися найнеобхіднішого – «пробити» через Верховну Раду Закон про козацтво. Вважаю, що сьогодні, після численних прикладів мужності та героїзму наших воїнів на сході України, прикладів проявленої козацької звитяги, з’явилися реальна можливості для відродження та розвитку українського козацтва. Упустити їх ми не маємо права.
Прес-служба ЛОО ПП «Наш край».
