Якщо подивитися на наше повсякденне життя, то ми зауважуємо одне одного, але втрачаємо цінність особи, яка знаходиться поряд із нами. Хоча кожен із нас десь там у підсвідомості потребує особливої уваги до себе.
Де б ми не були: дома, школа, робота, церква,в нас є спокуса знецінити ту людину, яка поряд з нами.
В нас часто виникає бажання порівняти себе з іншими. І якщо хтось кращий, то ми шукаємо виправдання чому ми не такі, або чому відсутні ті чи інші риси. Якщо хтось від нас гірший, на нашу власну думку, то тут ми не приймаємо виправдання від тих людей. А коли дивимося на самих себе, то тут взагалі все гаразд.
Пригадую якось повертався я з навчання з Львівської Духовної семінарії Святого Духа і став свідком розмови двох друзів в автобусі.
Один чоловік, який живе далеко в горах, розказував своєму товаришу чому приїхав до Станіславу. Каже він: «Десь тиждень тому на нашу парафію приїжджав Блаженіший Любомир Гузар. Це був чудовий день, який закарбується у моїй пам’яті назавжди. Проповідь цього єпископа неймовірна. Насамкінець мені вдалося зробити фото з ним. Ось саме це фото». На фото був він з дружиною і Любомиром Гузаром.
Каже далі: «Везу це фото в рамці додому, аби розказувати своїм внукам і правнукам про цю дивовижну людину та неймовірну зустріч у моєму житті».
Я навчаючись у семінарії Святого Духа мав багато можливостей бути на службі Божій, яку очолював Любомир Гузар, або на конференціях, які завжди були унікальними.
Ми сприймали ще тоді наші зустрічі, як такі, які мають бути. Так ми цінили і цінимо Любомира по-різному. Але тоді їдучи в маршрутці зловив себе на думці, що «я не так дооцінював особу Блаженішого Любомира, як цей чоловік що їхав в тому ж самому автобусі що й я». Він мав одну зустріч, а я багато… Від тоді моє ставлення до людей змінилося. Я став цінити всіх тих, хто є поруч зі мною.
Бачимо, що вище згаданий такий випадок показує та вчить кожного із нас, як потрібно цінити тих, з ким зустрічаємося, можливо раз у житті.
Зараз можемо зустріти багато негативних прикладів знецінення одне одного. Діти не люблять та не шанують батьків, молоді подружжя не терплять одне одного, друзі з заздрості роблять прикрість …
І цей перелік ще можна продовжувати і доповнювати протягом багатьох годин. Проте сьогодні, як і завжди, Господь закликає кожного із нас не забувати любити ближніх і творити добро цінуючи та сприймаючи одне одного як цінність, а не росхідний матеріал.
Цінність людини розкривається у книзі Буття. Адже кожен із нас створений на образ і подобу Божу. Ми забуваємо про це.
Але пригадую слова папи Івана Павла II: Оберігайте свою родину як найцінніший скарб, друзів – як ангелів охоронців, і вірте в щиру і жертовну любов.
Нехай ці настанови стануть для нас натхненням на зміни себе і свого ставлення до того, хто поруч із нами крокує цим непростим життям.
