45-річний учасник АТО Ляхович Андрій Ілліч – кандидат у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №123, до Верховної Ради іде як самовисуванець. Про це повідомило видання Правком.
На Донбасі Андрій Ляхович перебував у найгарячіший період. Командував Львівським батальйоном територіальної оборони. Загалом пробув там понад рік.
Зараз він - керівник громадської органзації «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО», директор ТОВ «Демайнінг тім фром Юкрейн», що займається гуманітарним розмінуванням, майор резерву Збройних сил України. Проживає в смт Розділ Миколаївського району.
Що спонукало його балотуватися до парламенту, які завдання перед собою ставить – про це в інтерв’ю з Андрієм Ляховичем.
- Для початку розкажіть трохи про себе. Де ви народилися, навчалися, служили.
- Народився на Львівщині - в селі Сусідовичі Старосамбірського району. Там же закінчив восьмирічну середню школу. Далі навчався в Львівській республіканській школі-інтернаті, яка нині відома як Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут. Опісля було Вольське вище військове училище тилу. Військова служба на офіцерських посадах в Збройних силах України, яка загалом тривала понад 13 років.
В запас звільнився, щоб утримувати на належному рівні сім’ю – дружину та двох дітей. Працював приватним підприємцем. Однак війна внесла в життя свої керективи.
- Пригадайте, як ви опинилися в зоні АТО та які події довелось пережити?
- Коли на нашу країну напав агресор, я як офіцер з великим досвідом не зміг всидіти вдома та подався до військкомату. Потрапив під другу хвилю мобілізації На схід України вирушив у складі Львівського батальйону територіальної оборони, перебуваючи на посаді заступника командира батальйону з тилу.
Це був липень 2014 року. Бойові завдання довелося виконувати у зоні АТО на Луганщині. У той період відбувалося звільнення Сєвєродонецька, Лисичанська. Українські військові також з боями дійшли до Луганського аеропорту і зняли з нього облогу терористів ЛНР.
Ситуація різко змінилася, коли росіяни, яким сепаратистів для спротиву вже не вистачало, ввели свої кадрові війська. Розпочався їхній контрнаступ. Трапився Іловайський котел. Були обстріли з російської території. «Подарунки» від російської сторони ми отримали, базуючись в селищі Побєда, що в Новоайдарському районі.
- Львівські ЗМІ у той період писали, що при складних бойових умовах Ви показали себе, як справжній офіцер та командир. За це здобули повагу та довіру серед особового складу. Після цього почали виконувати обов’язки командира Львівського батальйону територіальної оборони.
- Виконуючим обов’язки командира батальойону я був призначений в вересні 2014 року. Проблема тоді полягала в чому? По суті відбувалось відведення військ, закріплення на нових рубежах. У нас були зниклі безвісти – 5 військовиків. Було втрачено 80 одиниць зброї. Потрібно було познаходити людей, зброю, підняти бойовий дух бійців, серйозно підготуватись до відсічі ворогу. Вважаю, що з цими завданнями ми загалом справилися.
- Пригадайте якесь сильне враження з тієї війни, те, шо запам’яталось найбільше.
- Я завжди говорив, що в війні перемогти чисто військовими методами неможливо. І в нас було така перемога. Наш начальник штабу, він сам з Яворова, розведений, одружився на дівчині з Айдара. Батько у неї підполковник попередньої армії. Можна здогадатися, як він був налаштований. Вона спочатку теж займала подібну позицію. Однак потім, коли верх взяло справжнє почуття, все змінилося. Під час весілля, яке ми організували, ця сама дівчина зі сльозами на очах говорила приблизно таке: «Нам про вас таке розказували, а ви такі хороші, людяні хлопці. У такий безлюдний час».
- Відомо, що в останні роки Ви займаєтесь гуманітарним розмінуванням території Донбасу. Як прийшли до такої діяльності? У чому вона полягає?
- Гуманітарне розмінування - це взагалі-то цілий комплекс заходів. Він включає не лишень пошук та знешкодження мін, інших вибухонебезпечних предметів, але й роботу з населенням щодо боротьби з наслідками використання мін, навчання ризикам, пов’язаним з мінами та ВНП, реабілітацію громадян, що постраждали від мінно-вибухових травм.
Йдеться про вирішення дуже гострої проблеми, враховуючи, що через війну на Донбасі Україна займає п’яте місце у світі за кількістю жертв від мін та інших вибухонебезпечних залишків.
Я цієї діяльністю зайнявся в 2017 році. Після того, як мені запропонували поїхати в Луганську область та організувати логістику для «Демайнінг тім фром Юкрейн». Тоді тривало формування цієї компанії, яка започаткувала українське гуманітарне розмінування. Гуманітарне, тому що воно проводиться цивільними фахівцями.
Чому я прийняв цю пропозицію? Тому що розумів важливість такої діяльності. Отож знову поїхав на Донбас. Все організував. А з часом став керівником та співзасновником компанії.
Великих прибутків така діяльність не приносить. Однак повністю забезпечує всі моральні аспекти. Бо розумієш, наскільки добру важливу справу робиш.
Коли розвідку проводимо в сірих, наближених до бойових дій, зонах, де немає магазинів, транспорту, завжди стараємося захопити з собою гуманітарну допомогу. Це можуть бути найнеобхідніші продукти харчування, напої, речі, які безпосередньо роздаємо місцевим жителеям. Тому що розуміємо: все одно то є наші люди. Їм потрібно допомагати. І їх треба все рівно повертати в Україну. Не можна від них відмовлятися.
- А як ваша протимінна діяльність виглядає на практиці? Якими є її результати?
- В нас є дві групи саперів, у кожній – чотири фахівця. Є автомобілі, засоби захисту, пошуку. Сапери із металодетекторами метр за метром обстежують визначену територію, викопуючи усі підозрілі металеві предмети. Якщо натрапаляють на вибуховий пристрій, він огороджується, виставляються відповідні таблички. Поки що ми займаємся лишень виявленням та маркуванням мін, інших вибухонебезпечних предметів. Далі у справу вступають військові сапери, працівники ДСНС, з якими у нас налагоджена співпраця. Пов’язано це з тим, що закон про розмінування на Донбасі, який, зокрема, передбачає надання акредитованим компаніям дозволу на виявлення, знешкодження, знищення та перевезення вибухонебезпечних предметів, набув чинності тільки на початку цього року.
Щодо результатів, то за останніх два роки нашими фахівцями перевірено 250 гектарів території в Луганській і Донецькій областях. Як правило, це сільськогосподарські угіддя.
- Тепер головне питання: чому йдете в парламент та що плануєте у Верховній Раді робити?
- За роки незалежності а нашій країні було дуже багато збурень. З-поміж найбільших – Помаранчева революція, Революція Гідності, війна. Під час цих подій спостерігався небувалий сплеск патріотизму і зміцнення громадянської свідомості українців.
Водночас в державі змін на краще не відбулось. Хоча керівники у високих владних кабінетах змінювалися регулятно. Причина криється в тому, що не помінялась суть влади, яка завжди залишалась закритою, непрозорою, наскрізь корумпованою та непідконтрольною суспільству.
Проблема полягає й в тому, що 95% населення України до кінця не розуміє, які насправді процеси відбуваються в органах влади – законодавчої, виконавчої, судової. Наскільки влада в Україні деградувала та прогнила.
Тому я вирішив йти до парламенту насамперед задля того, щоб змінити систему, зробити владу повністю прозорою та підконтрольною суспільству. Якщо ми цього не зробимо, то ніколи нічого не побудуємо. В державі будуть змінюватися тільки назви, «лейби», а вона і надалі летітиме в прірву.
Як військоий з великим досвідом, у тому числі бойовим, у разі обрання до парламенту планую займатись питаннями, пов’язаними із сферою оборони. Ідеальний варіант – робота в комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони.
Питань, що потребують невідкладного вирішення, дуже багато. Звичайно, наші збройні сили вже зовсім не ті, що були в 14-му році. Зовсім інша якість. Повсюди на лінії розмежування є сучасна модернізова техніка та озброєння. Водночас існує проблема з наповненням особовим складом. При цьому один з її аспектів полягає в наступному. Якщо в 2014-2016 роках захищати державу йшли добровольці, то в останні роки в збройні сили хлинули заробітчани, які найбільш гарячі періоди війни відсиділи дома. Є поміж них й такі, які вчиняють спроби розвернути армію на 180 градусів, тобто - не роблять нічого для подальшого вдосконалення та розвитку збройних сил, деребанять посади, майно, бюджетні кошти.
- У Вашій передвиборчій програмі є теза про повну та остаточну перемогу на Донбасі, звільнення Криму від загарбників з відновленням територіальної цілісності України. Чи можети Ви трохи цю тезу розшифрувати?
- Це дуже складна та багатогранна проблема.
Проілюструю її таким випадком. Зараз ми займаємось розмінуванням в Бахмутському районі Донецької області. В Бахмуті – в кафе - до мене за столик якось підсів російськомовний чоловік. І у ході розмови, прийнявши мене за військового, запитав: «Коли ви вже звільните Горлівку?». Я йому йому відповівів, що попри напіввійськову форму в армії не служу. На Донбасі займаюсь гуманітарним розмінуванням. Однак чоловік продовжував запитувати про звільнення Горлівки, розповідаючи, що в місті дорізають на металобрухт завод «Стірол», який раніше був в Україні найбільшим виробником мінеральних добрив і на якому трималася вся Горлівка. Що працівниців заводу позвільняли, що кругом повна безвихідь.
Я йому відповів, що місцеві жителі повинні самі почати виступати проти влади сепаратистів. Повинні згадати, що вони українські шахтарі, металурги, які мають право на гідне життя. Лише за цієї умови українська армія може їм реально допомогти.
Якщо ж говорити тезисно, то ми насамперед повинні побудувати в Україні сильну економіку. Буде сильною екоміка – буде сильною армія. І це має стати приорітетом у внутрішній політиці.
Зовнішня політика має бути спрямована на санкційний тиск на Російську Федерацію, аби ослабити її економічно та політично. Ми повинні також підпримувати усі політичні сили в Росії, які протистоять путінському режиму.
Головне завдання – ослабити Росію настільки, щоб вона втратила свої світові позиції. Завдання-максимум - щоб втратила право на наявність в неї ядерної зброї, контроль над ядерною зброєю.
Головним здобутком має стати можливість застосувати проти Росії «хорватський сценарій», який, зокрема, означає повне і беззастережне виведення російських військових і найманців із Донбасу.
- Таке питання як боротьба з корупцією. Яким є Ваше бачення цієї проблеми?
- Біда не в тому, що у нас є корупція. Тому що це якище по суті існувало стільки, скільки існує людство. І нині корупція існує в усіх країнах. Навіть в тих, де корупціонерів засуджують до смертної кари.
Найстрашніше те, що корупційними схемами у нас обплетена верховна влада. Що в корупції «тонуть» президенти, міністри, народні детутати. Що це явище стало системним елементом державного управління.
Змінити ситуацію можна лише комплекними заходами. Назву лише кілька з них.
Аникорупційні органи мають нарешті виправдати кошти, що були спрямовані на них державою. Сприяти їхній ефективній роботі може перезавантаження, заміна керівників.
Потрібно зробити діючим закон про люстрацію. Відповідно вдосконалювати та розширяти люстраційне законодавство. Тому що в нас є дуже багато категорій осіб, від яких владу потрібно очистити назавжди.
Для чиновників, що виконують державні функції, повинні бути встановлені високі зарплати, впроваджені високі соціальні гарантії, які мають забезпечити відсутність корупційної складової в їх діяльності, створення кадрової конкуренції. Щоб найкращі фахівці, найталановитіші випускники вузів різних спеціальностей хотіли потрапити на роботу в державні органи.
Водночас відповідальність за корупцію має бути встановлена найвища. На моє переконання, як за посягання на життя і здоров’я людини.
- Останнім часом Ви багато їздите по округу, багато спілкуєтесь з людьми? На які проблеми передусім звернули увагу?
- Украй гостро стяїть екологічні проблеми. Пов’язані вони насамперед з тим, що понад 90 відсотків усіх небезпечних промислових відходів Львівської області сьогодні зосереджено на території колишньої промзони в районі Нового Роздолу. Поміж них – понад 17 тис тонн гудронових відходів, які були незаконно завезені з Угорщини.
Місцеві громади вже зневірилася в тому, що держава реально допоможе вирішити екологічні проблеми. У разі обрання до парламенту я обіцяю цю віру повернути. Тобто, докладу зі свого боку максимальних зусиль для того, щоб Новий Розділ та прилеглі села у найближчій перспективі позбудиться сумної першості найбільшої зони екологічного лиха на Львівщині.
Хочу також зауважити, що місцеві жителі дуже часто скаржаться на вщент розбиті, непроїздні дороги між селами, відсутність нормального траспортного сполучення, на різні беззаконня місцевої вдали.
Багато нарікань на роботу медичних сільських амбулаторій, які не мають належних побутових умов, не забезпечені сучасними засобами ранньої діагностики, необхідною кількістю фахівців.
Водночас, для того, щоб фахівці захотіли працювати на селі, їх потрібно забезпечити високими зарплатами, для них повинні бути впроваджені додаткові пільги і преференції. Пільгове кредитування на будівництво житла. Надання в першочерговому порядку земельних діялянок. Тобто йдеться про питання, які треба і можна вирішувати на законодавчому рівні.
