Завершилась низка громадських слухань щодо звіту з оцінки впливу на довкілля (ОВД) будівництва третього і четвертого блоків Хмельницької АЕС. У екологів та громадськості є конкретні претензії до звіту, тому висновок щодо звіту має стати лакмусовим папірцем сили впливу громадської думки на прийняття рішень.
Будівництво 3-го та 4-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС є одним з найрезонансніших проектів в Україні з точки зору впливу на довкілля. Українцям не потрібно пояснювати яку небезпеку може нести об'єкт атомної енергетики. Недаремно громадські слухання відбувалися в дев'яти містах, які відносяться до п’яти областей України. Наразі проводяться транскордонні консультації з Білоруссю, Польщею та Австрією. Враховуючи значимість проекту, звіт з ОВД не повинен викликати жодних сумнівів щодо безпеки, як для людини, так і для навколишнього середовища. Він має бути ідеальним. Поки що сумніви є. Ми зосередимо увагу на двох найболючіших екологічних питаннях. Чи вистачить води щоб охолоджувати реактори? Де зберігати відпрацьоване ядерне паливо?
Вплив на водні ресурси
Для охолодження реакторів Хмельницька АЕС має право забирати воду з двох річок - Гнилий Ріг та Горинь. Слід відзначити, що цей регіон не є достатньо забезпеченим водними ресурсами. Від того чи буде АЕС додатково забирати воду з річок, залежить рівень забезпечення водою інших споживачів. Одна з головних претензій до звіту ОВД полягає в тому, що розрахунки водогосподарських балансів базуються на даних до 2006 року. Активісти-екологи стверджують, що об'єм річного стоку не дозволить здійснювати охолодження чотирьох реакторів без впливу на екосистему. Навіть, при двох працюючих енергоблоках, АЕС в певні періоди здійснювала додатковий забір води з р. Горинь в останні роки. Заступник головного інженера з нових блоків Хмельницької АЕС Геннадій Самосєй переконує, що АЕС має право відбирати з річки Горинь воду тільки в установлених параметрах і лише тоді коли її споживання перевищує 6 тонн в секунду.
Тим не менш, застаріла інформація в звіті не знімає сумнівів щодо низки негативних впливів. За словами керівниці енергетичного відділу Центр екологічних ініціатив “Екодія” Ірини Головко, одним із негативних впливів може бути обмеження в експлуатації енергоблоків саме через зниження водності в річках Гнилий Ріг та Горинь. Мова йде про ймовірні відключення енергоблоків, тобто зниження ефективності їх використання. Це якщо АЕС буде дотримуватися норм мінімального допустимого санітарного стоку в річку.
“В нашій країні не можна бути впевненим, що норми будуть витримані”, - говорить Ірина Головко. Коли раптом постане питання відключення атомного блоку через нестачу води для охолодження, або ж додатково забрати води з річки (ред. - щоб цей блок не відключати), не можна бути впевненими, що рішення буде прийняте на користь водоспоживачів, а не атомної станції, вважає еколог.
Не зрозуміло чому замовники намагаються проштовхнути звіт з ОВД розрахований на застарілих даних, адже, врешті, від цього може постраждати сама АЕС.
Утилізація відпрацьованого ядерного палива
Проблему утилізації відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) в Україні слід вирішити для всіх діючих АЕС, а не лише для Хмельницької АЕС. Договір співпраці з РФ по переробці ВЯП денонсований. Україна переходить на збірки Westinghouse (США), які РФ відмовляється переробляти. ВЯП потрібно десь переробляти, або зберігати .
Наразі реалізованого рішення щодо зберігання відпрацьованого палива (саме Westinghouse) Україна не має. Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) лише будується в зоні відчуження. За інформацією НАЕК “Енергоатом” сховище буде введене в експлуатацію в 2020-2022 роках. Якщо все піде за планом, то сховище збудують за кілька років до того як введуть в експлуатацію третій і четвертий блоки ХАЕС. Сховище ще не збудоване, але в звіті з ОВД його визначають як майбутнє місце зберігання ВЯТ. Виникає запитання: якщо з якихось причин сховище побудувати не встигнуть?
Альтернатива насправді є. Це переробка ВЯТ на європейському заводі. Шкода, що про цю альтернативу немає жодної згадки в звіті з ОВД. За словами виконавчого директора з ядерно-радіаційної безпеки НАЕК “Енергоатом” Наталії Шимкової, фахівці Енергоатома вже провели переговори з компанією Orano, яка володіє заводом Ла-Аг (La Hague plant). Завод займається переробкою ВЯП європейських АЕС. “В Orano готові приймати ВЯП з України, як Westinghouse, так и російські ТВЕЛ, - розповідає Наталія Шимкова, - вже опрацьована транспортна схема, проведені роботи з адаптації обладнання завода Ла-Аг щодо можливості реконверсії ВЯТ з українських АЕС. Цим рішенням Україна мінімізує свої ризики, навіть якщо ЦСВЯТ не буде побудоване вчасно, вважає експерт. Та особливість співпраці з заводом Ла-Аг полягає тому, що завод приймає ВЯП на переробку, виплавляє з нього всі цінні радіонукліди, а повертає вже так звані ядерні відходи повертає замовнику. Тобто переробивши паливо на заводі Ла-Аг, Україні треба буде повернути відходи назад. Або ж сплачувати Orano за понаднормативне зберігання ядерних відходів.
Без будівництва ЦСВЯП Україна не зможе вирішити весь комплекс проблем з утилізацією ВЯП. Водночас екологи наголошують, що сховище яке будують в зоні відчуження є середньостроковим і розраховане лише на 100 років. 100 років це багато? Збірки ВЯТ будуть небезпечними ще тисячі, а то й мільйони років. Стратегічного довгострокового рішення поводження з ядерними відходами немає.
Хто будує АЕС і хто від них відмовляється?
Значна кількість розвинутих країн намагається відходити від атомної енергетики. Наприклад, Італія та Литва вже остаточно відмовились від ядерної енергетики, хоча мали працюючі АЕС. В Італії в свій час працювали чотири атомних станції. В свою чергу Німеччина зараз здійснює політику поступового закриття всіх існуючих атомних електростанцій. Бельгия, Іспания та Швейцария визначили для себе, що не будуватимуть нових станцій. До речі, громадяни Швейцарії в 2017 році рішення про заборону будівництва нових ядерних реакторів підтримали на референдумі. В кінці 2018 року уряд Франції прийняв рішення щодо зниження частки АЕС в енергетичному балансі країни з 75% до 50% до 2035 року.
Є й інша група країн, які мають наміри розвивати атомну енергетику.
За інформацією International Atomic Energy Agency наразі тринадцять країн в світі реалізують проекти з будівництва нових ядерних реакторів. Серед них США, Канада, Китай, та Франція, тобто країни з потужними економіками, які паралельно розвивають також альтернативну енергетику. Тобто не всі розвинуті країни закривають АЕС, деякі навіть вводять в експлуатацію по декілька нових енергоблоків на рік. Зокрема в Китаї в 2018 році запрацювали сім нових атомних енергоблоків.
