Слухай онлайн
Історія

День в історії - 150 років тому народився Іван Піддубний

8 жовтня 1871 р. у с. Красенівка на Черкащині народився Іван Піддубний - шестиразовий чемпіон світу з боротьби у важкій вазі, спортовець, який за 40 років не програв жодного змагання, чемпіонату чи турніру
Іван Піддубний

Про це у фейсбуці інформує спільнота Календар українця.

25 років у світі був символом непереможної сили та майстерності, єдиний з борців, якого називали «чемпіоном чемпіонів».

Кар’єру борця розпочинав у цирку, а вже потім почав професійно займатися боротьбою. Від його виступів шаленіла публіка в Парижі і Мілані, Франкфурті, Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі. Загалом Піддубний виступав у 14 країнах.

Спортсмен усе життя намагався триматися подалі від політики. Після більшовицького перевороту він не підтримував ні білих, ні червоних, ні зелених – натомість їздив по містах і тішив публіку своїми непересічними здібностями. Але не втримався, коли під час паспортизації 1932-1933 років в його паспорті написали «Поддубный», а в графі національність «русский». Його це обурило, й він почав звертатися в різні радянські інстанції, щоб його прізвище і національність написали правильно. Але йому ввічливо відмовили. Тоді борець сам виправив «о» на «і», а «русский» на «українець». За що й потрапив у 1937 році до катівень НКВС у Ростові-на-Дону за статтею «антирадянська агітація та український націоналізм».

В ув’язненні спортсмен піддавався тортурам – рубці на тілі від паяльника у нього залишилися на все життя. «Побував у чортів у пеклі за мову та за паспорт. Але нічого, я ж борець, чемпіон світу, а не тюлька на двох ногах», - сумно жартував Піддубний. Просидів у НКВС декілька тижнів, а потім його випустили. Подейкували, що за нього заступився хтось із високопосадовців. Удруге Піддубного арештували після війни. Цього разу вже за співпрацю з німцями. Піддубний не евакуювався з Єйська (Кубань), в якому жив перед війною. На запитання, чому він не виїхав, відповідав: «Куди тікати? Помирати скоро». Нацисти до світового чемпіона ставилися з повагою, навіть дозволили носити орден Трудового Червоного Прапора; видавали продукти. Працював він у більярдній і часом викидав п’яних німців за комір на вулицю. Останні не ображалися. Відступаючи, пропонували виїхати до Німеччини, але він відмовився.

З в’язниці НКВС Піддубного незабаром звільнили. Знову за браком доказів. Доживав віку уславлений спортсмен у тому ж таки Єйську у страшних злиднях. Грошей не вистачало навіть на хліб, тому змушений був продавати свої медалі.

Помер у 1949 р.

В московитських джерелах донині, всупереч фактам, логіці та елементарній порядності й стиду його називають не інакше як «российский» і «советский», а на могильній плиті викарбовано «Русский богатырь…». І при цьому виставляють себе на посміховисько зазначаючи, що родився на Полтавщині (нині Черкащина), був нащадком запорізьких козаків. Правда при цьому лукаво забувають, що цей «русский богатырь» чомусь недолюблював русскіх-московитів, а в радянському паспорті він власноруч виправив «Поддубний» на «Піддубний», а «русский» на «українець». Замовчують також, що пам’ятник велету був частково зруйнований, а напис перекреслили, додавши поверх «Хохол, Петлюровец».


 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ