1 листопада 1918 року у Львові розпочалося повстання, метою якого було встановлення української влади на західноукраїнських землях, що увійшло в історію під назвою “Листопадового чину”. Внаслідок чого проголошено Західноукраїнську Народну Республіку.
"Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки", - емоційно виголосив Дмитро Вітовський під час засідання Української Національної Ради та Військового Комітету увечері 31 жовтня.
На уламках Австро-Угорської імперії, що зазнала поразку у Першій світовій війні, поляки, чехи, словаки проголосили національні держави. Влада новопроголошеної Польщі заявила про включення Галичини до складу своєї держави. Зі згоди Антанти була створена Польська ліквідаційна комісія, яка мала би шляхом збройного виступу захопити владу у краї. Тим паче, що адміністративні посади у Східній Галичині займали поляки. Для реалізації цих планів на 1 листопада було заплановано приїзд комісії до Львова.
31 жовтня представники Української національної ради та Центрального військового комітету на чолі із сотником Дмитром Вітовським зібралися у львівському Народному домі для прийняття рішення. Вітовський переконав зібрання негайно, не чекаючи приїзду ліквідаційної комісії, перебрати владу в місті на себе.
Військовий комітет перейменували в Українську генеральну команду, яка стала керівним центром повстання. Штаб розмістили у Народному домі.
Повстання розпочалося о 4–й годині ранку. Українські частини, які нараховували 60 старшин і 1400 вояків, зайняли ратушу, намісництво, головну пошту, вокзал, банк, летовище. Над ратушею і намісництвом підняли синьо–жовтий прапор.
Того ж дня Дмитро Вітовський відрапортував про те, що влада у Львові повністю перейшла до УНРади.
Майже безкровно українська влада була встановлена в Станіславі, Коломиї, Снятині, Жовкві. В деяких містах це відбулося завдяки збройним виступам місцевих жителів.
Уже надвечір 1 листопада польські військові організації підняли повстання. Почалися вуличні бої.
Попри утворення українського уряду та проголошення ЗУНР, збройне протистояння між Українськими Січовими Стрільцями та польськими вояками призвело до польсько-української війни.
Про події 1 листопада 1918 року у Львові нам розповідають світлини, які відзняли з ініціативи відомого діяча сокільського та стрілецького рухів проф. Івана Боберського.
Ще на початку Першої світової війни, Іван Боберський був одним із організаторів Пресової Квартири, де зібрав фотографів, закупив фотообладнання і поставив перед ними завдання зафіксувати всі події з життя січового стрілецтва.
У листопаді 1918 р., у перерві між боями, І. Боберський організував двох фотографів: директора гімназії Миколу Мороза та Федора Яцуру та, пройшовшись по всіх стратегічних місцях української лінії оборони, зробив ряд фотографій.
Цікаво, що у поляків такого фотографічного матеріалу з часів листопадових боїв майже немає.
За матеріалами УІНП
