20 вересня 1923 року загинув Сидір Григорович Андрущенко, подільський отаман.
Народився в 1898-му в селі Спасів на Львівщині в простій селянській сім’ї. Закінчив двокласне народне училище. Учасник Першої світової війни у складі Австро-Угорської армії.
Після утворення ЗУНР командував відділенням 7-ї бригади Української Галицької армії, воював проти поляків та російської Добровольчої армії генерала Денікіна, двічі поранений.
Повстанську боротьбу почав у жовтні 1921-го ад’ютантом отамана Артема Онищука на території Тиврівського району Вінниччини (Поділля). Наприкінці весни 1922-го очолив селянський повстанський загін у лісах поблизу села Пилява, восени 1922-го – в Михайлівському лісі.
Вистежений і заарештований вночі 21 грудня 1922-го біля села Потуш.
Юрій Горлі-Горський писав у «Спогадах»: «Пригадую собі струнку постать Сидора, у подертому селянському вбранні, босого, без шапки, з якимсь занадто ідеалістичним поглядом карих очей… Коли зачала судити його «надзвичайна сесія» Губсуду й головуючий, начальник Губ відділу ГПУ, Ліплєвський почав: «Іменем Української Соціалістичної Радянської Республіки об’являю засідання…», – Андрущенко його перервав: «Яке маєш право ти…, яке ви всі маєте право судити мене іменем Українського Народу, за який я віддаю життя?!».
6 серпня 1923-го засуджений до розстрілу. Вирок виконано 20 вересня.
