Українська дерев`яна архітектура найвищого рівня майстерності досягла у церковному будівництві. Протягом століть утворилися місцеві школи храмобудування: бойківська, лемківська, гуцульська, галицька, буковинська, волинська, придніпровська. Усі вони вирізнялися своїми регіональними відмінностями.
Гал-інфо у співпраці з Музеєм народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького продовжує розповідати про сакральну спадщину, яка зберігається в музеї просто неба.
ГУЦУЛЬЩИНА
Придорожний гуцульський хрест
Навпроти каплиці Успіння Пресвятої Богородиці з с. Ялинкувате Сколівського району Львівської області, перед брамою Миколаївської церкви з с. Кривка, стоїть дерев`яний придорожний хрест – Розп`яття з предстоячими. Він походить з с. Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Такий тип хреста називають ще придорожніми фігурами. Дерев`яні фігури-хрести бувають звичайно від 2-3 до 8-9 метрів заввишки.
Представлений в експозиції придорожній хрест є типовим зразком гуцульських придорожніх хрестів. У його верхній частині розміщене різьблене Розп`яття, яке ззаду закрите дерев`яною стінкою, окладеною з боків вузенькою дошкою. Верхня частина цієї стінки півкругла, з дашком.
Окрім Спасителя на хресті, обабіч нього містяться вирізьблені фігури Божої Матері та Івана Богослова, а на поперечній балці хреста два ангели навколішки.
Звичай ставити при дорозі хрести і фігури є загально християнський. Переважно їх ставили при дорогах, поблизу села, на місцях знищення поганських святинь, на спомин про великі чи страшні події (визволення від кріпацтва, позбавлення від нападу татарського, від холери та ін.) або біля придорожніх криниць.
В наші часи ставлять хрести при дорогах «на славу Божу» або «за одпущення гріхів».
Текст підготувала наукова співпробітниця Музею Уляна Франків.
Відео та монтаж – Олена Ляхович.
Ідейні натхненниці проєкту – Анна Джунківська, Леся Гарасим.
Проєкт про дерев'яні церкви створений до 150-річчя від дня народження Блаженного Климентія Шептицького у співпраці АІА "Гал-інфо" та Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
Нагадаємо, що у 1927 році у Львові Митрополит Андрей Шептицький разом із своїм рідним братом Климентієм Шептицьким заснував Свято-Іванівську Лавру Студійського Уставу УГКЦ.
Коли брати Андрей та Климентій Шептицькі заснували у Львові Лавру, на її території мали намір зводити нову церкву. Однак, у 1930 році Іларіон Свєнціцький, як тогочасний директор Національного музею у Львові, порадив митрополиту Андрею зробити головним храмом Лаври перенесену старовинну дерев’яну церкву Святого Миколая з села Кривки Турківського району Львівської області.
Вважається, що саме Іларіону Свєнціцькому належала ініціатива створення у Львові скансена – музею під відкритим небом.
Відтак, брати Шептицькі перенесли головний храм Лаври – церкву Св. Миколая Чудотворця з с. Кривки, яка була збудована у 1763 році невідомим майстром. Зараз цей храм є головним об’єктом Музею народної архітектури і побуту у Львові ім. К. Шептицького (вул. Чернеча Гора, 1).
Читайте також інші матеріали проєкту про дерев'яні церкви, який створений до 150-річчя від дня народження Блаженного Климентія Шептицького:
- Таємниці бойківської церкви Михаїла з с. Тисовець
- Історія кафедральної церкви Святої Трійці: з Чернівців до Львова
- Поділля: дерев'яна церква, яка набула свого первісного вигляду
- Зруйнована бурею: як з бойківської церкви постала цвинтарна каплиця
- Лемківська церква: як відродилась втрачена перлина
