Українська дерев`яна архітектура найвищого рівня майстерності досягла у церковному будівництві. Протягом століть утворилися місцеві школи храмобудування: бойківська, лемківська, гуцульська, галицька, буковинська, волинська, придніпровська. Усі вони вирізнялися своїми регіональними відмінностями.
Гал-інфо у співпраці з Музеєм народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького продовжує розповідати про сакральну спадщину, яка зберігається в музеї просто неба.
ЛЕМКІВЩИНА
Прикрасою Львівського скансену стала лемківська церква Святих Володимира і Ольги, яка була відтворена на території музею у 1992 р. Церква збудована з нового матеріалу і є копією лемківської церкви 1831 року з с. Котань Красненське воєводство, Польща.
Збудована церква на пожертвування лемків США, Канади, лемківської громади Львова і музею. Місце під церкву освятили патріарх Української Греко-Католицької Церкви кардинал Мирослав Іван Любачівський та митрополит Володимир Стернюк. Освячення новозбудованої церкви Св. Володимира і Ольги відбулося 13 вересня 1992 року. Церква св. Володимира і Ольги, окрім свого літургічного призначення, стала культурним центром, довкола якого гуртуються лемки, зберігаючи і плекаючи свої традиції.
Історична довідка:
Котань – лемківське село в Польщі, в гміні Кремпна Ясельського повіту Підкарпатського воєводства.
Наприкінці XIX ст. у селі проживало 316 мешканців, з них 300 греко-католики і 16 римо-католиків. У другій половині 1920-х років половина мешканців села перейшли на православ'я.
Частина лемків у 1945 році була депортована у східну Україну, частина у 1947 році депортована на західні землі Польщі до Зеленогурського воєводства. Після виселення українців село заселили польські поселенці.
Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА проти радянських і польських військ. Ті з українців, хто вижив, у 1947 року під час операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно, або депортовані на понімецькі землі Польщі, натомість на цю територію заселено поляків.
Лемківські дерев'яні церкви у Польщі: спомин про втрачений рай
Церква Святих Володимира і Ольги (копія)
Відтворена у музеї церква із с. Котань – це типовий зразок лемківського дерев`яного храмобудування, який посів важливе місце у експозиції музею. Лемківська церква є дерев`яна, у плані тридільна, нава і святилище мають зрубну конструкцію.
Характерною рисою лемківських церков є розміщення високої башти-дзвіниці над бабинцем. Верхи нави і святилища у порівнянні з дзвіницею над бабинцем є значно нижчими і в свою чергу поступово «спадають», що надає гармонійного вигляду силуету церкви.
До церкви заходиться через невеликий бабинець з західної сторони.
Нава, де стоять вірні під час богослужінь, є простора і світла. Тут стоїть тетрапод, на якому лежить Євангеліє і хрест. Інтер’єр лемківської церкви святих Володимира і Ольги є оздоблений переважно новими іконами та речами церковного вжитку.
Святилище від нави відділяє сучасний іконостас з ажурно різьбленими у вигляді виноградної лози Царськими Вратами і дияконськими дверима.
Над Царськими Вратами розміщена ікона «Тайна Вечеря», а над нею ікона «Христос Великий Архиєрей».
Цікавим є цокольний (найнижчий) ряд іконостасу з зображенням сцен зі Старого Завіту – жертвоприношення Авраама, знайдення немовля Мойсея дочкою фараона тощо.
На Лемківщині існував звичай подвір`я церкви, разом з прицерковним цвинтарем, оточувати дерев`яною або кам`яною огорожею з гонтовим дашком.
Вхід на церковний цвинтар акцентовано (навіть якщо не було огородження) дерев`яною брамою, яка у своїй конструкції складалася зі стовпів, що творили раму, зашальовану вертикально дошками.
На таких брамах переважали наметові дашки, чотирикутної або восьмикутної форми, які завжди були увінчані банями або кулями, також зроблених з ґонту. Таку дерев`яну огорожу з брамою відтворено довкола лемківської церкви у нашому музеї.
Текст підготувала наукова співпробітниця Музею Уляна Франків.
Відео та монтаж – Олена Ляхович.
Ідейні натхненниці проєкту – Анна Джунківська, Леся Гарасим.
Проєкт про дерев'яні церкви створений до 150-річчя від дня народження Блаженного Климентія Шептицького у співпраці АІА "Гал-інфо" та Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
Нагадаємо, що у 1927 році у Львові Митрополит Андрей Шептицький разом із своїм рідним братом Климентієм Шептицьким заснував Свято-Іванівську Лавру Студійського Уставу УГКЦ.
Коли брати Андрей та Климентій Шептицькі заснували у Львові Лавру, на її території мали намір зводити нову церкву. Однак, у 1930 році Іларіон Свєнціцький, як тогочасний директор Національного музею у Львові, порадив митрополиту Андрею зробити головним храмом Лаври перенесену старовинну дерев’яну церкву Святого Миколая з села Кривки Турківського району Львівської області.
Вважається, що саме Іларіону Свєнціцькому належала ініціатива створення у Львові скансена – музею під відкритим небом.
Відтак, брати Шептицькі перенесли головний храм Лаври – церкву Св. Миколая Чудотворця з с. Кривки, яка була збудована у 1763 році невідомим майстром. Зараз цей храм є головним об’єктом Музею народної архітектури і побуту у Львові ім. К. Шептицького (вул. Чернеча Гора, 1).
Читайте також інші матеріали проєкту про дерев'яні церкви, який створений до 150-річчя від дня народження Блаженного Климентія Шептицького:
- Таємниці бойківської церкви Михаїла з с. Тисовець
- Історія кафедральної церкви Святої Трійці: з Чернівців до Львова
- Поділля: дерев'яна церква, яка набула свого первісного вигляду
- Гуцульщина: Хрест, що зустрічає подорожніх
- Зруйнована бурею: як з бойківської церкви постала цвинтарна каплиця
