Українська дерев`яна архітектура найвищого рівня майстерності досягла у церковному будівництві. Протягом століть утворилися місцеві школи храмобудування: бойківська, лемківська, гуцульська, галицька, буковинська, волинська, придніпровська. Усі вони вирізнялися своїми регіональними відмінностями.
Гал-інфо у співпраці з Музеєм народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького продовжує розповідати про сакральну спадщину, яка зберігається в музеї просто неба.
БОЙКІВЩИНА
Бойківщина становить найбільший експозиційний сектор львівського скансену, у якому представлено дві бойківські церкви, дзвіницю і капличку. Бойківська сакральна архітектура вирізняється мальовничістю, пропорційністю, вдалим співвідношенням мас і форм, майстерністю обробки матеріалу.
На даній території українських Карпат сформувався так званий тип «бойківських церков» - це тридільна і триверха церква, у якій зруби святилища, нави і бабинця (притвору) перекриті шатровими завершеннями з багатьма заломами.
Каплиця Успіння Пресвятої Богородиці з с. Ялинкувате
У етносекторі Бойківщина стоїть дерев`яна каплиця Успіння Пресвятої Богородиці з с. Ялинкувате Сколівського району Львівської області. Вона була побудована у 60-70 роках ХІХ ст. з матеріалу церкви 1752 року, яку зруйнувала буря.
В основі будівлі лежить квадратний зруб, перекритий двосхилим дахом з фронтонами. На даху піднімається невелика маківка з кованим хрестом.
На одвірку каплиці є напис: «Року Божія 1752 місяця лютого 27 дня за благословенням єпископа Онуфрія Шумлянського». Закінчення напису складно розшифрувати.
Інтер’єр каплиці дуже простий: ікони та невеликий престол напроти входу. Світло в капличку йде через два віконця, прорубаних в бокових стінах зрубу.
Каплиця стояла на кладовищі і служила для релігійних відправ у дні поминання померлих. Вона належить до поширених на Бойківщині культових споруд такого типу.
Текст підготувала наукова співпробітниця Музею Уляна Франків.
Відео та монтаж – Олена Ляхович.
Ідейні натхненниці проєкту – Анна Джунківська, Леся Гарасим.
Проєкт про дерев'яні церкви створений до 150-річчя від дня народження Блаженного Климентія Шептицького у співпраці АІА "Гал-інфо" та Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
Бойківське Різдво: забуті традиції
Нагадаємо, що у 1927 році у Львові Митрополит Андрей Шептицький разом із своїм рідним братом Климентієм Шептицьким заснував Свято-Іванівську Лавру Студійського Уставу УГКЦ.
Коли брати Андрей та Климентій Шептицькі заснували у Львові Лавру, на її території мали намір зводити нову церкву. Однак, у 1930 році Іларіон Свєнціцький, як тогочасний директор Національного музею у Львові, порадив митрополиту Андрею зробити головним храмом Лаври перенесену старовинну дерев’яну церкву Святого Миколая з села Кривки Турківського району Львівської області.
Вважається, що саме Іларіону Свєнціцькому належала ініціатива створення у Львові скансена – музею під відкритим небом.
Відтак, брати Шептицькі перенесли головний храм Лаври – церкву Св. Миколая Чудотворця з с. Кривки, яка була збудована у 1763 році невідомим майстром. Зараз цей храм є головним об’єктом Музею народної архітектури і побуту у Львові ім. К. Шептицького (вул. Чернеча Гора, 1).
Читайте також інші матеріали проєкту про дерев'яні церкви, який створений до 150-річчя від дня народження Блаженного Климентія Шептицького:
- Таємниці бойківської церкви Михаїла з с. Тисовець
- Історія кафедральної церкви Святої Трійці: з Чернівців до Львова
- Поділля: дерев'яна церква, яка набула свого первісного вигляду
- Гуцульщина: Хрест, що зустрічає подорожніх
- Лемківська церква: як відродилась втрачена перлина
