Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Культура  |  Волинь

Кіно і галичани

Мабуть важко уявити собі сучасний світ без кінотеатрів. До того сучасний кінематограф не перестає дивувати, фільми стають все цікавішими, насиченими різними спецефектами та несподіваними прийомами. Але якими ж були перші кінотеатри в Галичині? Які фільми транслювалися?
На фото: «Кінопересувка». Зліва направо: Ірина Мусій (на капоті), Марія Арендач (в кабіні), Василь Косів, с. Правда (тепер Хоробрів) Сокальського р-ну Львівської обл., 1960 – ті рр.

Перші у Львові кінопокази відбулися вже у 1896 р., а регулярні кінотеатри почали функціонувати з 1901 р. У Коломиї перший кінотеатр з’явився теж на початку ХХ ст. Тут показували німі кінострічки, проте був живий музичний супровід. Таке кіно називали “німка”, на відміну від пізніших звукових фільмів, які міські мешканці називали “звунка”.

Також перші кінотеатри часто демонстрували прості фільми – слайди. Такі покази мали культурну, освітню чи релігійну спрямованість і супроводжувалися коментарями, які допомагали краще зрозуміти сенс. Крім цього популярними були мандрівні кінотеатри, які розміщувалися на тривалий термін.

З початком Першої світової війни галицький кінематограф зазнав змін. Було запроваджено обмеження у зв’язку з воєнним станом, кількість відвідувачів кінотеатрів різко зменшилася, а на показ фільмів потрібно було просити дозволу влади. Проте згодом ситуація покращилася. Кінотеатри в багатьох містах Галичини діяли протягом міжвоєнного періоду.

А за радянського часу фільми стали засобом державної пропаганди, більше “крутити кіно” почали в селах. Представники влади намагалися переконати людей, що кінематограф – це виключно їх надбання.

“Пустили в нас кіно. Прибили на стіну простирало, а тут монтаж, кіно показує. Там в кіно пес летит, вівчур. А я хода звідтам, мене вже ніхто не зловив”, - Богдан Смерега, 1937 р. н.

“Показують, як танк їде, а вона сидить. Баба вже старша була. Танк їде, а їй здавалось, що на ню їде. А вона – хода, кричить: “Гвавт, люди рятуйте, бо мене танк уб’є”, - Юлія Смерега, 1940 р. н.

Проект Локальна Історія.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ