Працівники та власники кількох львівських виробничих підприємств виступили проти спроби захоплення власних виробничих площин за адресою вулиця Зелена 149.
Це територія Львівського заводу фрезерних верстатів, який фактично не працює, і частину приміщень якого 20 років тому викупили ряд підприємців, які розгорнули там виробничу діяльність.
Ситуацію прокоментував Михайло Мартиняк, засновник приватного підприємства Резон, яке займається виробництвом кераміки, і розташоване у колишніх приміщеннях заводу фрезерних верстатів.
«Вже понад 20 років я займаюся цим виробництвом. Нас і нашу продукцію знають у Львові і по цілій Україні. А також закордоном, тому що ми є експортери. Наше підприємство активне працює, і в нас офіційно працевлаштовано понад 100 людей. Це податки, це робочі місця, це якісна продукція, якою може пишатись Львів. І тепер це все пвд загрозою знищення, і задумайтесь, на якій абсурдній підставі. Незнайомі мені ділки підробили документи права власності на приміщення, яке ніби розташоване фактично на місці нашого виробництва. Проблема в тому, що цього приміщення фізично не існує. Ви не можете його побачити та торкнутися. Але наші «доблесні» органи правопорядку готові в межах слідчих дій пригнати екскаватор, та розкопувати цю ділянку, аби «відшукати» це приміщення-привід. Мені важко якось коментувати цей юридичний «цирк», інакше не назвеш.
Михайло Мартиняк є представником Народного Руху України на Сихові. Активісти Народного Руху України підтримали побратима та інших підприємців, що відстоюють свою власність від спроби рейдерського захоплення. Вони доєднались до протесту працівників підприємств, а фахівці політичної сили надають підтримку підприємцям у юридичній площині. Зокрема, на протесті був присутній Львіський архітектор Ігор Кузьмак, якого Народний Рух України має намір висунути кандидатом на посаду голови Львівської ОТГ.
«З точки зору правової претензії новоявлених «власників» неіснуючої споруди є нікчемні. А виготовлення та затвердження документів на неіснуючу будівлю - це є кримінал. Я хочу, аби повноважні особи, які ставали на цих документах підписи, чітко це розуміли.
