Євген Мураєв - уродженець Харківщини, який став свіжим обличчям опозиційних сил. Його часто проросійська риторика змушує оцінювати Мураєва як черговий "проект Кремля". Натомість він стверджує, що проукраїнський. Ми з експертами спробували розібратися, ким насправді є Мураєв і що він пропонує українцям?
Політична програма:
Передвиборчий документ Мураєва названий "Проект Країни". "…це проект країни, про яку ми мріяли, але якої ніколи не мали", - йдеться у тексті програми. Мураєв запевняє, що він із командою підготував не просто теорію, а "пакет необхідних законопроектів, які містять не гасла, а робочі механізми перетворень". Свою мету кандидат у президенти формулює так: зробити українців багатшими. На його думку, саме на збагаченні збігаються інтереси і Львова, і Донбасу – двох протилежних частин країни, як територіально, так і культурно-ціннісно.
Отож, що обіцяє Євген Мураєв в обмін на голоси українців?
У першій частині своєї програми "Мир для України" Мураєв пропонує свій варіант розв'язання війни на трьох рівнях. У тексті це для нього це "війна внутрішня та зовнішня". З ким Україна воює всередині країни та за її межами, Мураєв не уточнює.
На першому рівні – припинення бойових дій за допомогою Мінських угод та прямих переговорів сторін конфлікту. На другому рівні, Мураєв пропонує позбутися війни як курсу зовнішньої та внутрішньої політики. Для цього треба прийняти на Референдумі позаблоковий та нейтральний статус. Так "ми зможемо припинити війну, повернути втрачені території і геополітичну суб'єктність" - йдеться в тексті. Третій рівень передбачає припинення культурної війни та відновлення політичного балансу між Заходом та Південним Східом. Це Мураєв вважає основою держполітики примирення.
Дивним виглядає те, що Мураєв пропонує Україні відмовитися від статусу сторони конфлікту, але водночас, не називає інших сторін. Він не згадує про незаконні утворення ДНР/ЛНР чи військову присутність Росії на Донбасі та в Криму, зате створює картину, в якій наша держава воює сама з собою, нібито питання конфлікту виключно внутрішня проблема.
У розділі "Справжня незалежність" Мураєв пропонує переглянути угоду про асоціацію з ЄС або взагалі скасувати її, оскільки "країна не має входити в ті формати, де її не чекають, і які їй не вигідні". Кандидат у президенти також обіцяє відмовитись від боргів, накопичених корумпованими чиновниками, які винні у згортанні соціальних реформи, підвищенні тарифів та знищенні медицини. Мабуть, Мураєв натякає на чинну владу та залучення ними коштів із Заходу. Виходить, ставши главою держави, він відмовиться повертати ці кошти, оскільки їх взяла "злочинна влада", до якої він не має жодного стосунку.
Частина "Широка децентралізація" передбачає максимум повноважень для регіонів. У планах Мураєва втілити механізм місцевого референдуму, де мають вирішуватись усі питання громад. У компетенції держави мають залишитись держмонополії, дипломатія, армія, митниця і основні органи влади.
"Міст, а не полігон". Цей розділ президентської програми Мураєва можна охарактеризувати прямою цитатою: "Україна процвітає, коли торгує, а не воює". Кандидат виступає за ідею розбудови держави як сполучної ланки між Сходом та Заходом, але для цього необхідний мир на території країни.
У розділі є рядки "…згортання орієнтації на конфронтацію з усіма сусідами перетворить Україну на торговельний міст…". Очевидно, що серед країн-сусідів у нас є "орієнтація на конфронтацію" лише з Росією. Незрозуміло, чому Мураєв говорить про усіх сусідів. А причини конфронтації із Москвою відомі будь-якому мешканцю України. Тоді, на думку Мураєва, головною перешкодою для процвітання України є погані відносини із північно-східним сусідом?
Наступна частина "Нова індустріалізація" описує плани Мураєва на відновлення української промисловості. Кандидат у президенти хоче докорінно змінити галузь, роблячи акцент на виробництві із власної сировини. Мураєв обіцяє повернути Україну до ТОП-10 експортерів зброї та реанімувати завод "Південмаш".
"Справедлива соціальна політика". Тут Мураєв обіцяє прив’язати пенсійний вік до середньої тривалості життя, а людей, віком від 80 років забезпечити безкоштовними ліками та звільнити від сплати послуг ЖКГ.
У розділі "Чесні тарифи" кандидат у президенти пропонує свою схему формування ціни на газ. Вона має складатися із 4 елементів: витрати на видобуток; витрати на переробку; витрати на транспортування і 10% рентабельності для розвитку газовидобутку. Мураєв стверджує, що це дасть змогу, як у Юлії Тимошенко, знизити тарифи на блакитне паливо вдвічі.
У частині "Історична пам’ять" Мураєв виступає проти чинної історичної політики "агресивного націоналізму". Він вважає неприпустимим знищення пам’ятників Великої Перемоги та переписування історії. Кандидат у президенти часто у ЗМІ висловлював свою позицію щодо героїв сучасної історичної політики України. "Для мене Бандера і Шухевич ніколи не стануть героями. Героями будуть ті, чиї імена написані на монументах, які заливають цементом. Ми різні. І це треба розуміти…. Давайте розійдемось по куткам, проведемо культурну і релігійну децентралізацію. Ніякі «в’ятровичі» не можуть вирішувати за харківські спільноти".
Коментарі експертів
Заступник директора соціологічної групи "Рейтинг" Любомир Мисів:
"З рейтингом 5% серед тих, хто визначився і може проголосувати, у Мураєва мізерні шанси на перемогу. Зате він забирає голоси у т.зв. "біло-блакитного" електорату. Найбільше таких поки має Юрій Бойко, якому Мураєв заважає потрапити до другого туру.
Мураєв починав із "Партії регіонів", далі був у "Опоблоці", звідки перейшов до "За життя". Нарощуючи свою популярність у ЗМІ, Мураєв по суті замінив Вадима Рабиновами. Але якщо говорити про його електорат, то він значно молодший і радикальніший – у Мураєва однозначно є своя аудиторія. Тим не менш, він займає чітку електоральну нішу колишньої "Партії Регіонів". Зараз він може наростити її частково за рахунок тих, хто до цього не ходив на вибори або був розчаровий у діяльності "Опоблоку" та "За життя". Але прихильника Мураєва залишаться все-таки електоратом екс-"регіоналів", який має чіткі ідеологічні маркери. Шансів розширити свою аудиторію, залучивши демократичніший електорат, в Мураєва немає. Для цього йому треба змінити риторику, але зважаючи на ту нішу, яку він зайняв, це буде складно.
Мураєв не виник на пустому полі. У виборців "Опоблоку" був запит. Вони були розчаровані в партії, в їх м’якій позиції та недостатній критиці влади. Мураєв зайняв нішу більш чіткого та різкого опозиціонера, який не боїться сказати владі критичніші речі, ніж казав "Опозиційний блок". У нього є одна риса, яка відрізніяє його від колишніх "регіоналів" – це молодість. Зважаючи на загальний по Україні запит на молодих політиків, він чітко визначив свою стратегію. Але і це не дозволить йому перейти в демократичний табір – виборці надто добре пам’ятають, що він говорив".
Політолог та журналіст Сергій Стуканов:
"Відверто проросійський політик, який обіцяє не тільки закінчити війну (коштом повернення до російської сфери впливу й відмови від євроатлантичної інтеграції), але й фактично нівелювати здобутки останніх років у сфері інформаційної безпеки, політики пам’яті та культурного розвитку. Незважаючи на "розлучення" з Вадимом Рабіновичем та вихід із партії "За життя", Євген Мураєв спромігся зберегти власний електорат, створити новий політичний проект ("Наші") і запустити однойменний інформаційний ресурс. На проросійському електоральному полі спирається передусім на виборців, які схильні шукати «нові обличчя» й надають перевагу молодому (за політичними мірками) Мураєву перед ветеранами української політики Бойком, Льовочкіним, Рабіновічем, Вілкулом тощо. Якої-будь конкуренції фаворитам, ясна річ, не складе, але зміцнить позиції перед виборами до парламенту".
Що про особу Євгена Мураєва говорять у суспільстві та пишуть у ЗМІ:
Євген Мураєв, до недавна маючи в руках такий потужний інструмент як телеканал NewsONE, успішно створив собі образ опозиціонера нової генерації. Розпочавши парламентську кар'єру із реінкарнацією "Партії Регіонів" - "Опозиційним блоком", він поступово відходив від їх відкритої проросійської ідеології, акцентуючи на своєму нібито нейтралітеті. Ще в 2016 році Мураєв вийшов із парламентської фракції "Опоблоку" і став позафракційним депутатом. Рішення він мотивував бажанням більшої свободи для прийняття рішень.
Справді, Мураєв відрізняється від класичних "опоблоківців-регіоналів". Він відносно молодий, має інтелігентну зовнішність інтелектуала, тому часто з'являється на телебаченні (в основному канали ZIK, NewsONE, 112). Мураєв часто акцентує на своїй законотворчій роботі. Він неодноразово заявляв ЗМІ про створені його командою проекти законів для реформування держави. Це видно і з його президентської програми, де теж часто згадуються вже готові закони. Проте за 4 роки роботи парламенту він є найменш ефективним депутатом Верховної Ради. Із 160 поданих ним законопроектів, жоден не був прийнятий.
Кандидат у президенти Мураєв створює собі образ нової людини в українській політиці. Його конфлікти з екс-регіоналами можуть зіграти йому лише на руку – так він додатково відмежовується від їх гріхів. Адже велика частина українського суспільства звинувачує їх у втраті Криму та Донбасу. Таким чином він міг би розраховувати на виборах не лише на голоси умовного електорату колишньої "Партії Регіонів". Теоретично, у нього є всі шанси залучити більше українців підтримати себе: Мураєв доволі популярний і молодий, не втомлюється критикувати владу та реформи на ТБ, у минулому не мав серйозних корупційних скандалів і ніколи не був під прицілом ЗМІ.
Проте поряд із популярністю та впізнаваністю Мураєва стоїть його явна проросійська позиція, що ставить його в один ряд із найтиповішими екс-регіоналами, від яких він так старається відхреститися. Кандидат у президенти часто підривав патріотично налаштовану частину суспільства своїми заявами, які часто були співзвучні із тезами роспропаганди.
Позаминулого року, напередодні четвертої річниці Майдану, Мураєв назвав ці події державним переворотом. Це відбулось в ефірі тоді ще його каналу NewsONE, який в соцмережах закликали бойкотувати.
Роком раніше, у 2016, кандидат у президенти знову відзначився – заявив, що на Донбасі відбувається громадянська війна, Україні допомагає США, а Маріуполь звільняли бійці приватних військових організацій Greystone, Blackwater. Як виявилось, його слова не відповідали дійсності. Компанії спростували свою присутність на території України.
У 2015 році коментуючи в ефірі 1+1 приїзд Путіна в анексований Кримський півострів, Мураєв назвав його "федеральним округом Росії".
Останній гучний скандал відбувся влітку 2018 року. Тоді Мураєв (теж на NewsONE) необережно висловився про політв’язня Олега Сенцова, назвавши його територистом. Суспільство почало вимагати заблокувати канал та порушити кримінальну справу проти Мураєва.
Нещодавно, користувачі мережі нагородили його званням "шістки", оскільки ЦВК зареєструвала Мураєва кандидатом у президенти під номером 6. Проте це лише формальна причина такого прізвиська. У грудні 2018 року він звернувся до Служби безпеки України, щоб відомство пошукало кремлівську "п’яту колону" в партії "За життя", з якої він вийшов у вересні. Кандидати у президенти вказав на Медведчука, назвавши його "єдиним кремлівським проектом в Україні". Мураєва одразу звинуватили в тому, що він продався владі, ставши критикувати і звинувачувати своїх колишніх соратників з "Опоблоку" та "За життя" - Рабиновича, Бойка та Льовочкіна.
Декларація Євгена Мураєва:
Згідно з електронною декларацією 2017 року, основним джерелом доходу Євгенія Мураєва є дохід від надання майна в оренду ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОВИНИ 24 ГОДИНИ" – 420 тис гривень. Заробітна плата депутата у Верховній Раді України склала 200 627 гривень, також від Апарату ВР він отримав відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень у розмірі 252 825 гривень і компенсацію за житло – 191 080 гривень. Загалом дохід Мураєва за 2017 рік становив 1 064 903 гривні.
Готівкою кандидат у президенти задекларував: 10 150 000 гривень, 2 млн доларів і 1 млн євро. 523 тис гривень задекларовані як кошти, позичені ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОВИНИ 24 ГОДИНИ", корпоративні права на яке має сам Мураєв.
У 2006 році Євгеній Мураєв став власником квартири у Харкові загальною площею 170,6 м кв. Її вартість – більше мільйона гривень, а в кінці 2017 року - орендарем 128,6 м кв. заводу "РАПІД".
З 2014 року кандидат у президенти їздить на позашляховику LEXUS LX 570, що куштує понад 900 тис гривень. Він має два золотих годинники марок Breguet і Bovet та годинник Rolex. На відміну від багатьох українських політиків, Євгеній Мураєв є безпосереднім власником усього задекларованого цінного майна. Також на ім’я депутата задекларовані 877 од. телекомунікаційного обладнання та 34 од. техніки вартістю 24 671 138 та 328 834 гривні.
Політична кар’єра Євгена Мураєва:
У 2006 році Євген Мураєв став депутатом Харківської обласної ради від партії Інни Богословської "Віче", яка згодом долучилася до "Партії регіонів".
Ставши Президентом, Віктор Янукович призначив Мураєва головою Зміївської районної державної адміністрації. Призначенню Мураєва передував конфлікт зі своїм попередником – Анатолієм Гацьком – тодішній головою зміївського району. Кандидат у президенти активно критикував Гацька, звинувачуючи його у всіх проблемах району – як наслідок громада оголосила керівнику недовіру і Мураєв зайняв його місце.
На посаді Мураєв пробув два роки. У 2012 був вперше обраний до Верховної Ради України по мажоритарному округу №181 (Зміївський район, Харківщина).
У 2014 році голосував за "Диктаторські закони 16 січня". Але це не завадило йому вдруге ввійти до парламенту. На виборах у жовтні обирається за тим самим округом. Входить до парламентської фракції "Опоблоку". У Верховній Раді працює в комітеті з питань митної та податкової політики.
У 2014 також став власником каналу NewsONE, який у 2018 продав депутату "Опозиційного Блоку" Тарасу Козаку.
Через два роки Мураєв виходить із фракції "Опоблоку". Починає керувати з Вадимом Рабиновичем партією "За життя". Наприкінці 2018 року покидає "За життя", після вступу до неї Віктора Медведчука.
Невдовзі створює власну партію "Наші" та запускає однойменний телеканал. 15 січня 2019 ЦВК зареєструвала Мураєва кандидатом у президенти України висуванцем від партії "Наші".
