«Суспільство повинно зрозуміти, що риторика на кшталт: «Ось, наші хлопці розвернуть зброю з АТО й підуть на Київ…» є небезпечною. Люди звикають до думки, що можна й допустимо використовувати зброю, яка успішно діє в зоні АТО, в інших ситуаціях. Отяммося! Нам всім треба отямитися і зрозуміти, що це не так», – зазначив віце-ректор Українського католицького університету, відомий правозахисник і мислитель Мирослав Маринович, відповідаючи на запитання «Гал-інфо» щодо уроків, які має винести українське суспільство після подій 31 серпня.
На його думку, суспільство повинно винести щонайменше чотири уроки.
«Мені здається, що передусім наше суспільство має навчитися того, що немає абсолютно ідентичних ситуацій. Скажімо, такі засоби протесту як шини чи шумові бомби, які використовувалися під час Євромайдану, звичайно, не можна назвати засобами любові, проте вони все-таки не є засобами брутального насильства як такого. Крім того, загальна декларація прав людини залишає за народом право на бунт, якщо влада переходить межі та зловживає.
Проте якщо влада не є авторитарною, то ті самі засоби й форми протесту перестають бути доречними. Якщо влада приймає помилкові, але не злочинні рішення, й якщо вона при цьому залишає простір для різних форм реагування й протесту, то ніхто не забороняє вдатися до мирних форм», – наголосив Мирослав Маринович.
Мислитель зазначив, що використання брутальних засобів насильства за таких умов не може мати ні юридичного, ані морального виправдання.
«Це вже міняє мою оцінку, як громадянина. Я вважаю, що такі дії виходять за межі законності, виходять за межі допустимого. Тому особи, які застосували такі методи, повинні понести відповідальність. Треба мати розум, коли вибираєш засоби реагування», – сказав він.
Другий урок полягає у тому, що будь-які заклики та підбурювання до бунту проти (неавторитарної) влади в період війни можуть мати катастрофічні наслідки для суспільства, тому політикам, які вдаються до цього, треба розуміти, в які ігри вони грають.
«По-друге, суспільство, повинно розуміти, що риторика на кшталт: «Ось, наші хлопці розвернуть зброю з АТО на Київ, підуть на Київ і покажуть чиновникам…» є небезпечною. Люди починають звикати до думки, що можна й допустимо використовувати зброю, яка успішно діє в зоні АТО, в інших ситуаціях. Отяммося. Нам всім треба отямитися і зрозуміти, що це не так», – закликав віце-ректор УКУ.
Втім, з точки зору мислителя, винні не тільки мітингувальники чи організатори демонстрації, але й уряд, який не зміг донести до суспільства свою позицію.
«І третій висновок, який би мені хотілося зробити: відповідальність уряду – вона теж є. Мені не дуже подобається те, що зараз лине пафос абсолютної невинності влади і абсолютної винуватості демонстрантів. Те, що демонстранти винні, я вже сказав, і в тому немає жодного сумніву. Вони мають зазнати свого покарання. Але влада не повинна впадати у пафос безгрішності. Тому що комунікаційно влада програла дуже багато речей, зокрема, боротьбу за ставлення до конституційних змін», – наголосив Мирослав Маринович.
Він висловив жаль з приводу того, що влада більше довіряє тискові на депутатів, ніж переконуванню суспільства.
«В мене таке враження, що влада більше довіряє адміністративному тискові на депутатів, ніж переконуванню суспільства в тому, що ті чи ті положення запропонованих реформ є справді важливими для суспільства. Цілком можливо, що ті зміни були викликані тиском з боку Європейського Союзу. Я не знаю. Але я хочу, щоб уряд розмовляв зі мною чесно. Я хочу, щоб уряд роз’яснював мені ситуацію, в якій він приймає ті чи ті рішення. Інакше люди будуть пояснювати ті рішення якнайгіршим чином. І це, здається, те, що сталося саме цими днями», – зазначив він.
Врешті, четвертий урок полягає у тому, що і суспільство, і уряд мають виходити в своїх діях з позиції верховенства права, а не політичної доцільності.
«Врешті, мені здається, що вина усіх – як уряду, так і суспільства – полягає в тому, що ми все ще думаємо чи виходимо з логіки політичної доцільності, а не верховенства права. Якщо послухати, як люди аргументують своє обурення через те, що нападають на «Свободу», то це з розряду: «Як можна? «Свобода» ж хотіла того, і того, і того…». Це аргументи політичної доцільності», – сказав він.
На його думку, влада так само частково провокує людей на таке мислення, тому що так само нерідко діє з політичної доцільності, протискаючи той чи інший законопроект.
«Я не проти політичної доцільності. Кожен з нас живе в певному політичному середовищі і діє під впливом певних спонук. Хиба полягає не в тому, що ми реагуємо на політичні спонуки. Хиба полягає в тому, що ми ставимо їх на перше місце, відсуваючи всі інші аргументи. А суспільство має діяти трішки інакше. Має діяти верховенство права. Має діяти суверенітет народу. Уряд не має права заради щастя народу, так би мовити, затемнювати його мізки й запихати його силою в щастя. Бо це мені нагадує «железной рукою загоним человечество в счастье», – резюмував Мирослав Маринович.
Розмову вів Сергій Стуканов.
