В Івано-Франківській області, у Майданському лісництві, знайшли закинутий будинок пасічника, де свого часу діяло підпілля УГКЦ. Про це на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук повідомив монах-студит, отець-доктор Юстин Бойко, передає Гал-інфо.
Будинок виявив брат о. Юстина. Тепер брати Бойки мають намір самотужки відновити це унікальне і дуже пам’ятне для українців місце.
«Підпілля УГКЦ – часи, які відходять у забуття. Мій брат Михайло Бойко перебував у робочих питаннях у Майданському лісництві привіз звідти унікальні світлини, які розбудили у мені спогади.
На фото будинок пасічника. А насправді це був центр підпільної Церкви, у якому діяв ісповідник віри о. Михайло Косило. Офіційно він діяв як пасічник Делятинського лісокомбінату. Саме ця професія дозволяла йому і офіційно працювати на роботі, і бути повноцінним священиком УГКЦ.
Ми з братом плануємо відновити це місце! Хто бажав би поділитися спогадами, прошу писати у коментарях. І ще одне, але дуже важливе! Ця унікальна підпільна каплиця зберіглася тільки і виключно завдяки одному лісникові Майданівського лісництва!», - написав отець Юстин Бойко.
Народився о. Михаїл Косило 20 грудня 1932 року в Дорі коло Яремча в родині Василя і Катерини з роду Спасюк, які були побожними християнами і свідомими українцями. У релігійному і національному дусі виховували і свого сина, якому змалку прищеплювали любов до Бога, рідної мови і культури. Щоденні молитви, Служба Божа, Сповідь і Св. Причастя стали для нього відтоді і на все життя насущною потребою. Визначальний вплив на його життя і духовне покликання мав студитський монастир св. Пророка Іллі в Дорі.
Прислуговуючи змалку в монастирській церкві, Михась не лише здобув глибокі практичні знання церковного молитовного правила, літургійних практик і піснеспівів, але й пройнявся духом священичого аскетизму.
Воєнне лихоліття та реалії войовничого атеїзму лише посилили його прагнення всеціло посвятитись служінню Христові та Його Католицькій Церкві. А остаточно стати священиком він вирішив після знайомства з о. ісповідником Антонієм Казновським, який прибув у Дору наприкінці 1940-х років. Під його духовним проводом Михаїл пройшов вишкіл та склав іспити за програмою Львівської Богословської Академії, а 13 червня 1958 р. отримує священичі свячення з рук Єпископа-Мученика Миколая Чарнецького. Через декілька днів за активну підпільну діяльність та спробу зареєструвати у Дорі греко-католицьку громаду о. Косило разом з о. Казновським, згідно із судовим вироком „за незаконну релігійну та антирадянську діяльність”, отримують тривалі терміни ув’язнення у тюрмі м. Жданова (тепер – Маріуполь). Там о. Антоній помирає на руках о. Михаїла.
Невдовзі після звільнення о. М. Косило отримує другий термін в таборах посиленого режиму Омської обл.
На початку 1970-х років Блаж. Мученик, Єпископ Станиславівський Іван Слезюк призначає о. Косила ректором підпільної духовної семінарії. Під його духовним проводом священичу формацію здобули понад 20 священиків: Найстарший з них – Митрополит Тернопільсько-Зборівський Кир Василь Семенюк, наймолодший – нинішній Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.
З легалізацією УГКЦ о. Михаїл Косило отримує духовне призначення на Буковину. Будучи деканом Чернівецьким, він засновує кільканадцять парафій, домагається повернення в лоно УГКЦ Собору Успення Богородиці в Чернівцях, ремонтує і розпочинає Богослужіння у цій історичній святині. За визначні заслуги перед Церквою глава УГКЦ Мирослав Іван Кардинал Любачівський нагороджує о. Михаїла золотим нагрудним хрестом з прикрасами та митрою, а Єпископ-Ординарій Івано-Франківський, Ісповідник віри Владика Софрон Дмитерко призначає його Генеральним Вікарієм Буковини.
Наприкінці Ювілейного 2000-го Року Різдва Христового, сповнений фізичних і духовних сил, отець-ісповідник Михаїл Косило на 68 році життя і 43 році священства раптово відійшов по вічну нагороду до Бога.
Варто додати, що отець Михаїл Косило справив вирішальний вплив на священиче покликання Блаженнішого Святослава (Шевчука). Про це неодноразово говорив сам Глава УГКЦ.
