У Львові в Музеї іграшок триває новорічна виставка. На експозиції представлено понад тисячу ялинкових прикрас, і це ще не враховуючи Морозів Івановичів та Сніжинок.
Наша історія — це наше майбутнє. А чи знали Ви, що дізнатись про минуле можна вивчаючи ялинку, а саме, новорічні прикраси на ній. Адже не для кого не таємниця, що за часів радянського союзу випускали іграшки присвячені святковим датам, визначним подіям, літературним персонажам тощо. Ось і Гал-інфо вирушило в історичний екскурс разом з директором та ініціатором створення ГО “Львівський музей іграшок” Павлом Морозовським.
Майстер-клас
За його словами зараз у музеї діє унікальна можливість, адже кожен може власноруч зробити іграшку.
“Традиція виготовляти ялинкові прикраси із вати була популярною у 19 столітті та на початку 20-го. Після війни більш поширеними і доступними стали скляні іграшки. Автентичних іграшок тих часів збереглось небагато, адже ватні прикраси легкозаймисті. Тому зараз ми стараємось поступово відроджувати цю техніку із небуття.
Маємо можливість разом навчитися виготовляти в домашніх умовах такі іграшки. Такий двогодинний майстер-клас може бути цікавий і діткам, і дорослим. Тож, користуючись нагодою, запрошую діток від восьми років разом з батьками на заняття з виготовлення ватної ялинкової прикраси-грибочка. Набір проходить у дві групи по 5 чоловік (більше інформації можна знайти на фейсбук-сторінці музею)”, — розповів Павло Морозовський і ми розпочали екскурсію”.
Дрезденський вертеп
“На підвіконні ми вирішили створити різдвяно-новорічне містечко. Для початку ми розмістити тут різдвяний вертеп шведського виробництва. Він є мініатюрою вертепу, який стоїть у німецькому Дрездені. Свічки запалюються і вітряк крутиться.
У цьому казковому містечку є будиночки та потяг, виготовлений у 60-тих роках у ГДР. А оці будиночки — це у подарунок нам приніс один дідусь. Він розповів, що свого часу мав їх близько 20, купляв для своїх двох синів. Сини виросли й іграшки стали не потрібними. Тож, аби не викидати їх приніс до нас всі, що залишились. До композиції також входять радянські ялиноньки та пастухи”.
Красуня — ялинка
“Та поза тим уся уваги на виставці безумовно прикута до ялинки, яка відповідно до теми експозиції прикрашена у ретро-стилі. На ній красуються іграшки з 30-х років і до сьогодні.
“Наші прабабусі та прадідусі прикрашали ялинку, як зараз модно називати, еко-іграшками. Наприклад, бубликами, горішками, грибочки — все натуральне. Це і не дивно, бо на той час грошей на фірмові речі, тим паче на скляні цяцьки, не було, тому дорослі намагались порадувати дітей так, яке могли. То з часом вже з’явились і скляні, і гумові, і всілякі різні. А ось, наприклад, у період 30-х років виготовляли ялинкові іграшки з вати”.
Хрущовська кукурудза, Гагарін та Запорожець
“Загалом, то за іграшками можна детально познайомитись з минулою епохою. Адже на той час було прийнято після святкової дати, визначної історичної події виготовляти тематичну прикрасу на ялинку. Ось, до прикладу, іграшка 50-х років — славнозвісна хрущовська кукурудза — стала обов’язковим атрибутом новорічних свят. До речі, 50—60-м рокам у нас присвячена окрема поличка, яка стосується саме періоду аграрної реформи. Тут є виноград білий, виноград синій, тут і овочі, і фрукти. Роздивляєшся все це, аж апетит находить. Казали, що на столі було пусто, а на ялинці — густо. Знаю, що тоді було дуже модно мати таку екзотику на ялинці.
За сталінських часів вийшов фільм “Цирк”, тому відповідно почали виготовляти циркових слонів на кулі, арлекін, клоунів, ведмедів з м’ячами тощо.
А от опісля польоту Гагаріна у космос почали виготовляти ракети, дирижаблі, космонавтів. Мало хто міг собі дозволити купити машину марки “Запорожець”, або то й же якісь елемент декору, як торшер. Тому компенсували відсутність омріяної покупки наявністю мініатюрної копії на ялинці. Такі іграшки були вже зі скла.
Робили і так звані монтажні, на зразок чеських виробів”.
На гілочках сиділи іграшки з прищіпками
“У 50-х роках почали виготовляти ялинкові прикраси на прищіпках. Серед таких на нашій ретро-ялинці ми представили зайчика, їжачка, ведмедики тощо. Таке ж кріплення мали і літературні герої. До сторіччя Олександра Пушкіна почали виготовляти різноманітних персонажів його творів. Наприклад, Василиса Прекрасна, Морозко, Альонушка, Червона Шапочка, Сіре Копитце, Гидке Каченя, Золота Рибка, Царівна—жаба, Золотий Півник, котики, русалоньки, Чиполіно, професор Фасоль, Полуничка, Редиска, лікар Айболіт тощо.
Маємо і Гуску з пап'є-маше, з цього ж матеріалу виготовлена також цікава сова зі скляними очима. На щастя, нам вдалось зібрати майже усі елементи різних серій на одній виставці. Тому, коли відвідувачі вперше бачать повний набір персонажів з якогось певного мультфільма, то звісно ж дивують, бо переважно навіть і не здогадувались про такий широкий асортимент.
Після виходу у світ фільму з Людмилою Гурченко “Карнавальня ніч” особливою популярності набули годинники різних розмірів. Не забували виробники і про торшери, самовари, чайнички”.
Замість Діда Мороза — Мороз Іванович, а замість Снігуроньки — Сніжинка
“Унікальний за своїм задумом є Дід Мороз, який виконаний із пап’є-маше і розфарбований натуральними фарбами (вапно). Одягнутий наче у воєнну шинель, він тримає замість мішка — корзину, а замість іграшок — продукти. Правда згодом, десь у 40-х роках, його перефарбовували і замалювали продукти світло-зеленим кольором, ніби гілочки. Хоча насправді там можна розгледіти хліб. Подарувала його нашому музею одна жіночка. За її розповіддю, Дід Мороз належав ще її дідусеві, який народився у далеких 1900 роках.
До речі, цікавий факт, що раніше фігурки старого дідуся найменували як Мороз Іванович, а на Снігурку казали Сніжинка. Цікаво, а що традиційно було в мішку? Цей Дід Мороз, який виготовлений у 50-х роках із тирси, у мішку несе для слухняних дітей ведмедиків, зайчиків, літачки, машинки.
Не схожий на інших сибірський Дід Мороз, адже одягнутий у плюшеву шубу, тому дуже м’який на дотик.
У колекції маємо багато підставочних фігур Дідів Морозів, яких виготовили в Україні: у Дніпропетровську, у Донецьку, у Рівному, у Тернополі. Але, на жаль, жодної з цих фабрик не збереглось”.
Китайський гороскоп
“На виставці також представлений набір кульок “12 знаків зодіаку”, виготовлений 1980 року. Хоча відомо, що у радянські часи китайські гороскопи не дозволялись, і тому більшість у них не вірила”.
Срібне та золоте павутиння
“Щодо прикрашення ялинки натуральними матеріалами, то можна побачити мідний та алюмінієва дощик. Є легенда про те, звідки взялася така прикраса. Вона говорить про те, що жила дуже бідна мама і мала дитинку. Вона дуже молилась до Бога. І одного разу на Різдво її молитва була настільки сильною, що Бог почув її і на допомогу запустив вночі до її кімнати павучка. Той почав в’язати срібне павутиння. Господиня зранку побачила те і зраділа. Зібравши його, продала і мала гроші і на дитину, і на себе”.
Дрезденський картонаж
“Не менш популярними були іграшки, виготовленні за зразком дрезденських картонажних новорічних прикрас. В оригіналі вони мали би бути дуті, тобто склеєні з двох частинок. Проте радянські майстри спрощували виробництво і робили їх плоскими з відходів сировини поліграфічних фабрик. Вони покритті алюмінієвої фольгою і розфарбовуванні акварельними фарбами”.
Що ховали у сюрпризницях?
“Іграшка—цукерка мала таємницю. Під обгорткою були сховані три справжні їстівні цукерки. Харківська фабрика “Жовтень”. Особливо діти любити таку іграшку, яка називалась сюрпризниця. Це така невелика паперова коробочка, яка вішалась на ялинку, в якій дорослі могли заховати для малечі якусь цукерку або покласти пару копійок. Окрім паперових сюпризниць були і більші пластикові, які ставились під ялинку. Серед таких маємо в колекції одну унікальну з Кремля 60-х років у вигляді книжки”.
Старий і Новий роки
“У радянські часи під Новий рік було два персонажі. Перший — це сивий дідусь Старий рік, другий був маленький хлопчик — Новий рік, який приходив на зміну. Тут мова йде про те, що старий дідо віддає усі права молодому та сильному, який упродовж року теж зістариться і передасть права на рік своєму наступнику. Як бачити, при собі вони мали книжечку-записничок, щоб записувати усі добрі справи дітей”.
Ялинкові іграшки заводу сангігієни
“Цікавий факт, що більшість промислових підприємств, окрім свого спеціалізованого виробництва також займались і виготовленням ялинкових прикрас. Наприклад, ламповий завод, робив іграшки відповідно з лампочок, які заливали фарбою і розмальовували вручну. Або, ось, до прикладу, завод санітарної гігієни, який виготовляв гумові килимки, випускав ялинкові прикраси з гуми”.
Карнавал
“Окрім придбаних прикрас, будинок прикрашали і виробами, які малеча майструвала власноруч. Наприклад, це могли бути паперові гірлянди, різнокольорові прапорці, сніжинки.
Самих же дітей на свята вдягали у костюми казкових героїв. Серед них на нашій виставці представлений костюм Лисички-сестрички 1981 року. Також своїм гостям ми пропонуємо подивитись і на маскарадні маски, маємо і кокошник”.
Ялинка для хрущовок заввишки сірника
Фотоспогади
Новорічні листівки
Нагадаємо, що ГО "Львівський музей іграшок" з радістю розмістить на виставці ваші радянські та європейські іграшки у будь-якому стані. Тож, якщо у вас є старі цяцьки (ведмеді, ляльки, машинки, головоломки, ялинкові прикраси, настільні ігри, дитячі книжечки, плакати, листівки тощо), то не поспішайте викидайте їх, а краще передайте в музей для збереження історії.
Додамо, що відвідати "Львівський музей іграшок" буде цікаво не тільки дітям, але і їхнім батькам, а поважні дідусі та бабусі з радістю поринуть спогадами у своє дитинство.
