Китайські науковці розробили технологію, яка дозволяє неозброєним оком бачити предмети в інфрачервоному діапазоні, фактично наділивши людину здатністю бачити в темряві. Приблизно такий самий ефект дають прилади нічного бачення. Про це пише ВВС Україна.
Для цього достатньо нанести на сітківку ока тонкий шар наночастинок, які змушують фоторецептори реагувати на інфрачервоне випромінювання за межами видимого спектру.
Технологія, розроблена в Науково-технічному університеті Китаю, успішно пройшла випробування на мишах, і є всі підстави вважати, що вона виявиться не менш ефективною для людського ока.
У мишей здатність сприймати невидимі інфрачервоні промені зберігалася протягом декількох тижнів після нанесення препарату - при цьому майже не виявили побічних ефектів.
Щоправда, поки що єдиний спосіб "увімкнути" нічне бачення - це ін'єкція наночастинок безпосередньо в сітківку ока. Вчені не виключають, що в майбутньому для цього буде достатньо звичайних очних крапель.
Зір, як у змії
Екран, на якому ви читаєте цей текст, перетворює електричні сигнали, що надходять до нього, на випромінювання певного кольору й інтенсивності.
Наша сітківка працює з точністю до навпаки: світло, що падає на неї, вона перетворює на електричні сигнали, що надходять у мозок. Роблять це розташовані на внутрішній оболонці ока фоторецептори - так звані палички й колбочки.
Однак їх чутливість дуже обмежена: видиме світло становить мізерну частину електромагнітного спектра, розташовану між інфрачервоним (тепловим) і ультрафіолетовим діапазонами випромінювання. Більшість хвиль залишаються для нас невидимими.
Деяким тваринам пощастило більше. Наприклад, комарі, а також деякі види змій і риб мають здатність бачити в інфрачервоному діапазоні. Це дозволяє їм полювати вночі або в холодних водоймах: теплокровна здобич виглядає контрастно на більш прохолодному тлі.
Людство давно навчилося імітувати цю здатність за допомогою приладів нічного бачення, які широко використовують мисливці, військові та рятувальники.
Апаратура вловлює невидиме людиною інфрачервоне випромінювання і трохи вкорочує хвилі, роблячи їх доступними для сприйняття.
Втім, прилади нічного бачення досить громіздкі, а крім того, абсолютно марні в денний час.
Розроблені китайськими вченими наночастинки вкриті молекулами білка, які працюють за тим же принципом, тільки наносяться безпосередньо на фоторецептори. Вони огортають палички і колбочки, перевівши невидиме випромінювання у видиму, зеленувату частину спектру.
Супермиші
На мишах експеримент спрацював відмінно. Піддослідні починали бачити в інфрачервоному діапазоні, при цьому чудово зберігаючи нормальний зір, попри незначне зовнішнє помутніння очей.
Через кілька тижнів наночастинки природним чином вимивалися з організму, і "супермиші" знову перетворювалися на звичайних гризунів.
Оскільки зоровий апарат мишей схожий на людський, вчені впевнені, що технологія повинна спрацювати і на людях. А в майбутньому, можливо, допоможе і розробити ліки від дальтонізму.
Але спочатку потрібно вирішити дві суттєві технічні проблеми.
По-перше, розроблені наночастинки допомагають бачити лише найдовші інфрачервоні промені, а теплове випромінювання складається з фотонів більш низької енергії. Його вловлювати технологія поки що не навчилася, хоча це лише питання часу.
А по-друге, на відміну від риб, жаб і змій, люди - теплокровні, і поки що невідомо, як "інфрачервоний зір" буде сприймати тепло нашого власного тіла.
Не виключено, що ми взагалі втратимо здатність бачити, оскільки короткохвильові шуми будуть блокувати всі інші зорові сигнали.
