У роки Другої світової війни останній призов у Чевону Армію набирав юнаків 1925-1926 р.н. Таким чином, за даними Інституту історії України НАН України, усім бойовим ветеранам, фронтовикам, які реально брали участь у бойових діях у 2017 році має бути, як мінімум 91-92 роки.
Усі інші так звані «ветерани», є або фейком, або ж працівниками НКВД, яке боролося із визвольним рухом на Західній Україні у 1944-1956 роках.
У звільнених містах та селах мобілізації підлягали військовозобов’язані та призовники від 19 до 46 років (1925 р.н. – 1898 р.н.). Активної добровільної мобілізації населення не спостерігалося – переважно люди були стомлені війною й чекали якнайшвидшого її завершення, бажаючи лише одного – аби війна оминула їхні родини.
Усього протягом 1943 -1944 років було мобілізовано 3 млн 291 тис 141 призовник, з яких 1 млн 1920 чоловік – проживали на територіях, що не входили до складу Росії. Межовим роком воєнного призову був 1927 р.н.
У 1945 році було призвано 1119 996 призовників цього року народження, з яких 35 400 чоловік – з території Росії.
Чергові осінні призови юнаків 1926 та 1927 р.н. проводились місцевими військкоматами, які до листопада 1943 року працювали лише на виконання мобілізаційних нарядів від воюючих на їхній території військових частин Червоної армії.
Упродовж 1943 -1945 років місцевими військкоматами на звільнених територіях України проводилась також мобілізація жінок. До військових частин призивались жінки у віці 19-30 років, придатні до військової служби, які не мали дітей.
Жінки до 45 років направлялись на службу до стаціонарних тилових установ. За роки війни СРСР було призвано 490 235 жінок, з них у 1943 році – 194 695 осіб, у 1944 році – 41 306, у 1945 році – 3 615 осіб.
Дійсно, траплялось таке, що до Червоної армії потрапляли і молодші, через "неофіційні призови", чи так звані «чорно свитники», але і їм зараз мало б бути не менше 89-90 років.
