Цікава історія відбувається довкола Миколаївського сміттєзвалища в урочищі Гроби, яке останнім часом перебуває під пильним прицілом ЗМІ, громадських організацій та місцевої влади.
Рік тому там провели експеримент – віддали занедбаний комунальний полігон ТПВ, яких десятки на Львівщині, в управління приватній компанії. Вже за кілька місяців об’єкт став візитною карткою області на фоні інших смітників: завали відходів розрівняли, втрамбували, почали перешаровувати землею, встановили контроль за завезенням. Однак найголовніше – із збиткового та стихійного об’єкту смітник перетворився в одного з головних наповнювачів місцевого бюджету. Проте, невдовзі полігон мають закрити на рекультивацію і постає питання розробки нових карт. Та приватного інвестора миколаївська місцева влада бачити вже там не хоче. Вона вимагає, аби сміттєзвалище повернули назад в управління місцевому ЖЕКу-банкруту, який догосподарювався до понад восьмимільйонного боргу.
Комунальне безвідповідальне
Історія з передачею у руки приватників сміттєзвалища в урочищі Гроби поблизу Миколаєва доволі банальна. Миколаївське «Житлово комунальне управління», що господарювало на сміттярці майже 50 років догосподарювалося до того, що вивозити відходи, які продукувало місто, було вже нікуди. Вщент завалене сміттєзвалище, що розташовувалося в котловані місцевого кар’єру, вже було не придатне приймати ТПВ. Зі слів очевидців, жодного обліку вивезення там не велося. Чиновники дотичні до цієї господарки збагачувалися, натомість міський ЖЕК влазив у борги. В кінцевому результаті за виконані роботи він заборгував різним інстанціям понад 8 мільйонів гривень. Окрім того майно цього комунального підприємства арештовано. Про цей борг свідчить рішення господарського суду Львівської області від 15-го квітня 2016року. Його Миколаївською міськрадою не погашено й досі. Отож, потонувши у фінансових повинностях, Миколаївське «Житлово комунальне управління» не спроможне було далі вести господарку, як не спроможне і до нині. До слова, апофеозом «господарювання» миколаївського ЖЕКу стала купівля неробочої сортувальної лінії, яка коштувала містянам мільйони гривень. Сьогодні ця груда металу, яку не можливо полагодити стоїть мертвим грузом. Ще один приклад «господарювання» місцевих комунальників, в 2016 році Миколаївське «Житлово комунальне управління» замовило розробку проектно-кошторисної документації в приватного підприємства на впорядкування місцевого смітника. Документацію зробили, але дальше цього справа не пішла. Тобто фактично 50-літня історія «господарювання» місцевих комунальників на сміттєзвалищі чітко доводить неспроможність останніх керувати об’єктом.
Історія сміттєвого експерименту
Врятував миколаївців від сміттєвого колапсу приватний інвестор – інвестиційна фірма «Екотех» що прийшла на наприкінці 2017 року . Вклавши мільйони гривень у захаращений смітник, підприємці почали господарювати у «Гробах», щоправда по-іншому як їх попередники. Гори сміття вони розрівняли, втрамбували, та почали перешаровувати грунтом та зважувати. Також встановили відеокамери, облаштували територію та впровадили чіткий облік завезеного . Тепер міський смітник для миколаївської казни став не проблемою – а золотою акцією. Через сміттєву проблему у Львові туди почали звозити частину Львівських ТПВ, а від так у міський бюджет потекли гроші. Лише за перше півріччя 2018 року Львівська обласна держадміністрація переказала в казну Миколаєва на розвиток інфраструктури 15, 6 млн. грн., (це більше половини бюджету Миколаєва в 2016 р.) щороку понад мільйон гривень зобов’язувався переказувати приватний інвестор. Миколаїв почав заробляти на смітті, а не витрачати на його утилізацію. З кожної тони завезеного Львівського сміття на соціальні програми в місті перераховували 30 грн. Миколаївський ЖЕК ж не платив за вивіз своїх відходів. Окрім того, компанія «Екотех» розпочала фінансувати у місті соціальні програми. Сміттєзвалище стало візитною карткою Львівщини та й всієї України у поводженні з ТПВ. Сюди почали возити журналістів і показувати як можна боротися з стихійним захороненням відходів. У травні цього року міський голова Миколаєва Андрій Щебель на брифінгу перед журналістами хизувався: «Сьогодні Миколаїв вирішив свою проблему. Вдумайтеся, минулоріч у нас сміття було висотою 5 метрів. На сьогоднішній день ми це впорядкували. Ми захистили своє місто в першу чергу. Ми утилізували те, що називається хаотичним захороненням сміття».
Поворот на 360 градусів
Миколаївське сміттєзвалище в урочищі Гроби розташоване в центрі діючого піщаного кар’єру за межами міста. Старий смітник, який діє вже понад 50 років, навіть не зважаючи на те, що його впорядкував приватний інвестор, невдовзі потрібно буде закрити на рекультивацію. Поряд з ним в гирлі кар’єру є ще незайняті території. Враховуючи досвід позитивного господарювання приватного бізнесу на сміттєзвалищі у Гробах, голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка надав дозвіл розробляти нові карти під полігон у кар’єрі приватній фірмі «Садем-Трейдинг». Йдеться про ділянку розміром 5.7 га. Це рішення очільника області отримало тотальний спротив в місцевої влади. Місцеві миколаївські чиновники враз забули події ще дворічної давнини, своє комунальне підприємство фактично банкрут з невиплаченим п’ятимільйонним боргом. Влада Миколаєва знову захотіла перетягнути «сміттєвий бізнес» на себе. Міський голова Миколаєва Андрій Щебель звернувся з проханням до Олега Синютки, щоб той віддав цю землю не приватникам, а миколаївским комунальникам. 11 жовтня він зібрав позачергову сесію Миколаївської міської ради, де депутати проголосували проти будівництва нового полігону ТПВ приватною фірмою. Далі дебати переїхали вже до Львова.
Аргументи Синютки
На зустрічі з миколаївськими депутатами в приміщенні облдержадміністрації Олег Синютака наголосив, що на його думку, краще б було віддати ділянку під полігон ТПВ приватній фірмі, бо комунальне підприємство майже на стадії банкрутства. Разом з тим, у коментарі ГалІнфо очільник області наголосив що сьогодні першочерговим є розробити детальний план території майбутнього полігону. «Зараз мова йде про детальний план території. Мова йде про необхідність розробити детальний план території і винести його на громадські слухання. І тільки після того коли пройдуть громадські слухання ми зможемо вирішити які робити подальші кроки. Тим більше, вчора в мене була зустріч з міським головою та депутатами і ми в повній координації йдемо разом з ними. Сьогодні головне розробити детальний план території, навіть не затвердити а саме розробити», - зазначив Олег Синютка
Юридична сторона питання
Миколаївське сміттєзвалище знаходиться в урочищі «Гроби». Ця територія розташована за межами Миколаєва. Відтак, вимоги Миколаївського мера і міської ради передати їм в управління цю землю носять суто декларативниий, а радше популістський характер.
Чому «Садем-Трейдинг» а не «Інвестиційна фірма Екотех»?
В компанії ТзОВ «Інвестиційна фірма Екотех» не склалася співпраця з львівською фірмою-перевізником ТПВ ТзОВ «Грінера Україна». «Грінера Україна» заборгувала «Екотеху» значну суму за утилізацію львівського сміття, відтак теперішній оператор сміттєзвалища у «Гробах» не має коштів аби інвестувати в розробку нового проекту сміттярки і відмовився від цієї ініціативи. «Компанія «Грінера Україна» є основним засновником компанії «Інвестиційна фірма Екотех». На початках засновник своєчасно виконував свої зобов’язання та розраховувався з нами за утилізацію ТПВ зі Львова, але потім перестав це робити. В кінці серпня на початку вересня заборгованість становила понад 7 млн. грн. Тому, через фінансову сторону ми змушені були відмовитися від розробки нових карт Миколаївського сміттєзвалища», - зазначив у коментарі директор Інвестиційної компанії «Екотех» Сергій Терещук.
Планування нової території полігону ТПВ це справді не дешево. Розробка лише однієї карти коштує щонайменше 15 - 20 млн. грн. ТзОВ «Садем - трейдинг» вже задекларувало, що готове цю суму інвестувати. Звідки ж такі кошти взяти Миколаївському ЖЕКу, який є потенційним банкрутом – не відомо. Про це не говорить ні мер Миколаєва Андрій Щебель, ані депутати міської ради. Вочевидь за сценарієм коли б розробку полігону таки віддали Миколаївському «Житлово комунальному управлінню» ці кошти місцева влада знову б вимагала в області, а предметом торгу знову б стало «львівське сміття».
