Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування, більше відоме як Львівський протезний завод, за майже 100 років своєї історії з маленької майстерні стало одним із найбільших в Україні. Та шлях був тернистий.
Підприємство надає послуги людям з інвалідністю п’яти областей західного регіону: Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Рівненської. Обслуговують тут також жителів з інших регіонів, які вирішили протезуватися у Львові, навіть зі східних – з Луганської, Харківської, Запорізької областей.
Журналісти Гал-інфо отримали чудову нагоду побувати на відомому підприємстві, та побачити процес виготовлення протезів та ортопедичних виробів із комплектуючих провідних світових фірм на власні очі, а також поспілкуватись з його працівниками, пацієнтами стаціонару, що функціонує на заводі.
Головний висновок після цього візиту такий: ми переконались у тому, що вітчизняне підприємство може виготовляти протезно-ортопедичні вироби, засоби пересування для інвалідів, вироби медичного призначення, за сучасними технологіями. Окрім того, може на належному рівні обслуговувати всіх, хто звертається сюди за допомогою.
Більше про це читайте у матеріалі Гал-інфо та дивіться у фоторепортажі з Львівського протезного заводу.
Як з'ясувалось, донедавна підприємство переживало нелегкі часи. При попередньому керівництві взагалі зупинився випуск інвалідних візків, підприємство перейшло на триденний робочий тиждень, перестало виплачувати заробітну плату. «Попередники» залишили після себе мільйонні зарплатні борги, проблеми із замовленнями та фінансуванням, масове звільнення працівників, у тому числі інженерів, конструкторів – фахівців своєї справи.
16 травня 2018 року директором Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування було призначено Юрія Кульчицького. Ситуація на той час на підприємстві загалом була вкрай важкою. У тому числі через новий механізм відшкодування виробникам вартості ТЗР (виданих безоплатно технічних та інших засобів реабілітації). Оскільки ТЗР не оплачувались виробникам у період з 15 грудня 2017 року – перше півріччя 2018 року. Тож Юрію Кульчицькому разом з посадою дісталась низка нагальних невирішених проблем, однією з найгостріших поміж яких були мільйонні борги підприємства.
“Коли я прийшов на підприємство наприкінці травня 2018 року, заборгованість була загалом близько 35 млн грн. З них 10 млн по заробітній платі та по податкам, і ще 25 — кредиторка — заборгованість перед фірмами. Люди на той час фактично розбіглись. Тому ми були змушені набирати нових працівників. Також було замінено майже 90% керівного складу. Зокрема, із шести бухгалтерів усі пішли, написавши заяву. Однак, попри соціальну напругу, ми до кінця року погасили заборгованість під нуль. Тобто на 1 січня 2019 року всі працівники отримала свої кошти. Опісля чого, ми вийшли на нормальний ритм роботи за кожним з напрямів діяльності, а саме: виготовлення колісних крісел, ортопедичного взуття, протезно-ортопедичних виробів”, — розповів Юрій Кульчицький.
Для поступового виходу із кризового становища було проведено реорганізацію підприємства, його структурних підрозділів. Проводилась серйозна робота з відновлення портфеля замовлень, укладались угоди з співпраці з українськими та іноземними фірмами, які займаються виготовленням ТЗР. Серед таких і ДП “Імпульс”, для якого Львівський протезний завод виготовляє комплектуючі для колінних механізмів.
“Далі ми поставили перед собою завдання розрахуватись з боргами перед іншими фірмами. Водночас одна з таких фірм подала в суд на підприємство. На нашу думку, особи, що пов’язані з цією фірмою, не так хотіли повернути собі кошти, як поставити своє керівництво — це виглядає як чистої води маніпуляція. Тому на жаль, наразі триває війна, і замість того, щоб і надалі рухатись у напрямку розвитку підприємства, ми змушені витрачати ресурси на захист свого імені у юридичному полі. Донедавна у зв’язку з судовою тяганиною рахунки заводу були заблоковані, що спричинило нанесення збитків підприємству, зупинило погашення решти заборгованості”, - розповів керівник заводу.
За словами Юрія Кульчицького, у числі інших першочергових завдань Львівського протезного заводу – відновлення повноцінної роботи його регіональних відділень – в Мукачеве, Рівному, Колеві, Івано-Франківську та Луцьку. Ця проблема в основному виникла через гострий брак професійних кадрів – протезистів. Над її вирішення на підприємстві останнім часом ведеться серйозна системна робота.
«Розуміння того, що Львівський протезний завод та його філії вкрай потрібні, у даній ситуації нас стримує найбільше, - резюмує Юрій Кульчицький. - Взяти хоча б наш стаціонар, що розрахований на 24 ліжка. Нині він повністю заповнений, а в черзі сюди записано ще 40 людей. Тому що знають: тут їх належним чином підлікують, підберуть якісний протез, навчаться ним користуватись, «підженуть», поправлять, якщо щось не так, кожну його частину. А це не може не стимулювати».
