Петро Порошенко очолив державу в надзвичайно складних умовах - низька довіра до влади, іноземні війська, пустий бюджет. Проте йому вдалось зберегти Україну цілою та не впустит "русский мир" на решту країни. Втім до Порошенка є ще дуже багато запитань.
Політична програма
Програма чинного президента називається "Велика держава вільних і щасливих людей" та розділена на чотири частини.
Своїм шляхом до великої мети. Тут Порошенко окреслює зовнішньополітичний вектор України. "Наша місія – вступ до Євросоюзу і НАТО". Політик обіцяє в 2023 році подати заявку на вступ до ЄС, а впродовж наступних 5 років Україна має стати регіональним лідером. Шлях до ЄС та НАТО, на думку чинного президента, дасть змогу подолати в країні бідність та забезпечити порядок і безпеку.
Міцний фундамент великої держави. У цій частині Порошенко мало обіцяє, а здебільшого перераховує досягнення держави впродовж п’яти років. Угода про асоціацію, зближення з НАТО, ріст економіки та Томос – це речі, які створили "надійну базу для реалізації нашої візії – перетворення України у велику успішну країну вільних і щасливих людей". Порошонеко гарантує "продовжувати в тому ж дусі", щоб повернути втрачені території та справедливо покарати агресора.
Від подолання бідності до сталого розвитку. У цьому питанні базовим принципом політики Порошенка є "гроші ходять за людьми". Це стосується не тільки охорони здоров'я, а й освітньої реформи, і політики соціального захисту, і будь-якої іншої реформи.
Також чинний президент ставить завдання забезпечити безпеку власників і захистити право власності та інвестицій. Замість податку на прибуток буде податок на виведений капітал. Крім того, Порошенко обіцяє розпочати масштабну програму ремонту медичних закладів та продовжити підтримку української як єдиної державної мови.
Прорив та якісні зміни в економіці. У планах Петра Порошенка перетворити Україну на аграрного лідера. Це відбудеться через створення переробних підприємств та розвиток інфраструктури для виробників с/г продукції. Сферу ІТ президент обіцяє сильніше залучити до внеску у вітчизняну економіку.
Для реалізації потенціалу української економіки кандидат у президенти пропонує перетворити країну на транспортно-логістичний хаб Європи. Це означає модернізацію транспортної інфраструктури, що буде поштовхом для туризму та місцевого розвитку.
Коментар політолога та журналіста Сергія Стуканова:
"Петро Порошенко є першим президентом з 1999 року (від часів Кучми), який має шанс переобратися на другий термін. Зважаючи на традиційну критичність українців щодо влади, це можна вважати успіхом. Хоча Порошенкові й справді є, чим звітувати. По-перше, це Асоціація із ЄС та безвіз. По-друге, відродження армії й мінімізація загроз війни. Третє – це томос. Четверте – початок реформування окремих галузей та сфер суспільства. Втім, саме тут до гаранта найбільше претензій: ані реформа судів, ні поліції, ні подолання корупції та олігархії не принесли тих результатів, на які чекало суспільство. Саме тому президент у своїй передвиборчій кампанії робить наголос саме на консервативному порядку денному (мова, армія, віра), а не на реформах: мовляв, буде незалежність – згодом буде й все решта. Зрештою, логіка в цьому є, про що свідчить й поліпшення рейтингу Порошенка: згідно з рейтингом КМІС, він навіть випередив Тимошенко, хоча й відстав від Зеленського. Загалом це підвищує його шанси на вихід у другий тур, але далі можуть бути варіанти".
Що відомо про особу Петра Порошенка?
Політичний шлях чинного Президента розпочався у 1998 році в партії СДПУ Віктора Медведчука. Через конфлікт з останнім Порошенко покинув політсилу та створив власну партію, яка згодом увійшла до свіжої "Партії Регіонів". Цими фактами дуже люблять оперувати противники Президента, наголошуючи на його причетності до антиукраїнських партії. Проте згодом Порошенко стає членом команди Віктора Ющенка. Під час його президентства чинний глава держави займає кілька серйозних посад, серед яких крісло Міністра закордонних справ. При правлінні Януковича Порошенко встиг недовго попрацювати міністром економічного розвитку та торгівлі і був звільнений через 9 місяців.
У 2013 році з початком протестів у Києві розпочалася нова сторінка в політичній кар’єрі Порошенка. Він хоч не став обличчям Євромайдану серед політиків, проте зумів серйозно наростити свій рейтинг. Під час зими 2013-2014 років Порошенко був одним із неофіційних спонсорів Майдану, часто з’являвся серед протестувальників, а після його завершення революції очолив президентський рейтинг. Шансів перемогти йому додала підтримка Віталія Кличка, який був другим після Порошенка в соцопитуваннях. Колишній боксер зняв свою кандидатуру на користь чинного президента, а його партія УДАР на парламентські вибори йшла разом з БПП.
У 2014 році ключовими обіцянками Порошенка було закінчити війну, реформувати армію, запровадити безвізовий режим з ЄС, провести децентралізацію та реформу міліції. Його найближчі суперники не запропонували кращого виборцям та не були готові відкрито протистояти російській агресії. Тоді вдруге в історії України президента обрали в першому турі. З величезною перевагою (54,7%) Порошенко тоді переміг Тимошенко, яка набрала лише 12,8% голосів.
Того ж року на виборах БПП "Солідарність" посіла друге місце. У парламенті була утворена коаліція з "Народного фронту", БПП, Об'єднання "Самопоміч", ВО "Батьківщина" та Радикальної партії Олега Ляшка. Це дало змогу в перші два роки прийняти закони, які вимагав від України МВФ. Проте далі реформи загальмувались, оскільки коаліцію покинули "радикали", "Батьківщина" та "Самопоміч".
До головних здобутків Порошенка за час його каденції можна зарахувати збереження територіальної цілісності України, чітке визначення зовнішньополітичного курсу, заходи щодо дерусифікації гуманітарної сфери та реформування армії. Також він виконав ту умову, яка була приводом до студентських протестів, що переросли в Євромайдан. Це угода про асоціацію з ЄС. Вона була підписана за 20 днів після інавгурації Порошенка. Документ значно наблизив Україну до західної цивілізації та європейських цінностей, відкрив нові ринки для вітчизняних товарів та став першим кроком до вступу в Європейський союз. Останньою гучною перемогою політика стало отримання Україною томосу – документу про автокефалію церкви, що послабить вплив ворожої РПЦ. Крім того, з ініціативи Порошенка та зусиллями Кабміну в країні успішно працює реформа децентралізації.
Проте в країні досі триває війна, частина території окупована та анексована, а надії на близьке розв'язання конфлікту доволі примарні. І це одна з найголовніших причин критики Порошенка. Хоча тут варто погодитись, що зіткнення з бойовиками наразі мають пасивний характер та, по суті, ведеться позиційне протистояння. Також Порошенко не зміг повністю подолати ще одну велику проблему України – корупцію. Боротьба з нею ведеться, проте зовсім не такими темпами, як цього хоче населення. Народ вимагає, щоб "сиділи всі", але часто справи проти хабарників затягуються та перетворюються на реаліті-шоу. Тут проявляється і не зовсім сумлінно проведена люстрація. Чимало старорежимних суддів, прокурорів чи звичайних поліцейських досі працюють. Ці проблеми вкупі із конфліктами між антикорупційними органами впевнено показують, що боротьба з корупцією може бути легко провалена.
Цьогорічна передвиборча агітація Порошенка базується на кількох основних гаслах, які з'явилися на білбордах ще задовго до офіційного старту кампанії. "Армія! Мова! Віра!" - ці три слова паралельно із постійними згадками томосу та автокефалії ПЦУ складають більшу частину промов президента. Також він чітко відмежовує свій політичний курс від північного сусіда. Гасло "Геть від Москви", запозичене в Миколи Хвильового, з'являється так само доволі часто. Доволі неоднозначно сприймається фраза "Порошенко або Путін". Очевидно, політтехнологи президента хочуть запевнити виборців, що в них є лише один варіант – Петро Порошенко. Проте така агітація може мати і зворотній ефект – банально відлякати українців своєю категоричністю.
Наразі сформувалася трійка кандидатів, які значно відірвалися від інших претендентів. Імовірність того, що тріо Порошенко-Тимошенко-Зеленський зруйнує Бойко чи Гриценко є дуже низькою. Тому вся боротьба відбуватиметься між чинним президентом, "Леді Ю" та лідером "95 кварталу". Опоненти Порошенка мають одну велику перевагу – він є чинним президентом, тому його можна звинуватити в усіх проблемах країни, адже ні Тимошенко, ні тим більше Зеленський, високих посад впродовж 5 років не займали.
Донедавна Порошенко намагався набрати додаткові відсотки в рейтинг, подорожуючи країною із томос-туром. Це не можна було назвати агітацією, оскільки президент ще не був зареєстрований ЦВК. Хоча і всі його поїздки в підтримку автокефалії мали яскраво виражені ознаки агітації. Але це було до старту кампанії.
Зараз Порошенко почав діяти по-іншому. Чимало експертів пов'язують такі явища як вирок Януковичу, арешт Мангера чи підозру Медведчуку із передвиборчою кампанією президента. Нібито, розв'язуючи гучні наболілі українцям питання, він заробляє собі додаткову прихильність виборців, які не вірили в боротьбу з корупцією чи злочинністю. Сюди ж можна зарахувати заяви Луценка про завершення розслідувань стосовно розстрілу Небесної Сотні. Чи спрацює подібна модель сказати важко: з одного боку справедливе покарання винних підніме довіру не тільки про президента, а й до правоохоронних органів, а з іншого, є велика імовірність, що розслідування, як часто буває, просто "злиють".
Декларація
Доходи Порошенка у 2017 році склали 16,3 млн гривень. 336 тис. він отримав як зарплату президента, 15,8 млн грн - відсотки по депозитах в банку ПАТ "МІБ" та 172. тис гривень він отримав від продажу рухомого майна. Дружина Марина Порошенко заробила 635 тис. гривень з банківських переказів від свого чоловіка.
На рахунках у банках Порошенко тримає 25,5 млн доларів. 8,1 млн гривень він вніс кредитної спілки або небанківської фінансової установи ПАТ "ЗНКІФ "Прайм Ессетс Кепітал". Готівкою президент тримає 21 тис. доларів та 60 тис. грн. Також Порошенко позичив комусь 3,4 млн доларів і 1,1 млн грн. У дружини президента розміщено на рахунках також 96 тис. гривень і 4,3 тис. євро.
Крім того, Порошенко задекларував значні витрати. Понад 3,8 млн гривень пішло на оплату освіти, 7,5 млн - на транспортні послуги, 2,7 млн - на туристичні послуги в Україні, 5,5 млн грн - на «послуги проживання» в Україні, 813 тис на комунальні платежі, 90 тис. - на послуги або консультації з інвестиційного управління та 95 тис. - на представницькі витрати делегації в Бельгії.
Порошенко проживає в Козині на Київщині в будинку площею 1331,7 м кв. У тому ж місці він володіє двома земельними ділянками загальною площею близько 34,4 тис. м кв. Ще одну площею 7511 м кв. президент орендує в Козинської сільради. У столиці Порошенко володіє трьома земельними ділянками та двома квартирами 134 і 82 м кв. Крім того, він має квартиру в Вінниці та нежитлове приміщення в Одесі.
У Марини Порошенко квартира в Києві площею 80 м кв., земельна ділянка на 1900 м кв. та дачний будинок площею на 344 м кв. Бориспільському районі Київської області.
У власності Президента автомобіль Mercedes Vito 116 CDI та катер Bayliner 185 BR. Також у Порошенка колекція із картин, кілька скульптур, швейцарські годинники, ювелірні вироби, дві норкові шуби та кожушок із соболя.
Політична кар’єра
У 1998 році Порошенко увійшов до партії СДПУ, яку тоді очолив Віктор Медведчук. Від неї чинний президент вперше потрапив до парламенту.
До наступного скликання Верховної Ради Порошенко вже потрапив від власної партії "Солідарність", яка увійшла у виборчий блок Ющенка "Наша Україна".
У 2002 та 2006 роках Порошенко обирався народним депутатом за списками «Нашої України», але будучи членом "Солідарності".
У 2005 році він призначений на посаду секретаря РНБО, проте у тому ж році подав у відставку.
Через два роки Порошенко став головою Ради Нацбанку України, посаду він втратив у 2009 році через призначення Міністром закордонних справ, проте до 2014 залишався членом Ради НБУ.
У 2010 році Янукович відправляє весь Уряд включно з Порошенком у відставку, проте через два роки попередній президент призначає його міністром економічного розвитку і торгівлі України. На посаді чинний гарант тримається до кінця року.
У 2012 обирається до парламенту як самовисуванець та не входить до жодної фракції.
Через два роки під час Майдану стає в опозицію та активно підтримує протестувальників. Після повалення режиму Януковича, Порошенко у першому турі стає п’ятим Президентом України. Тоді він був висуванцем партії БПП "Солідарність". Кандидатуру Порошенка також підтримали партія "УДАР" Кличка, партія "5.10" Балашова та "Третя Українська Республіка" Луценка.
На ці виборі Порошенко пішов самовисуванцем. Офіційно про свій намір балотуватись він заявив на форумі "Від Крут до Брюсселю" 29 січня цього року. Свою підтримку йому висловили Андрій Парубій, Юрій Луценко, Ірина Геращенко, Лесь Подерв’янський, Борис Філатов та ще багато інших діячів української культури та політики.
