Сьогодні ми вирішили повернутися до витоків нашого проєкту. Як комунікував львівський політичний бомонд - далі у матеріалі.
Вже класично почнемо з пана мера Андрія Садового. Цього тижня він розповідав, що обрали нового ректора Львівської академії мистецтв. Ним став львівський мистецтвознавець і хороший друг Андрія Івановича Василь Косів. Також після буревію минулої п'ятниці Садовий повідомив, що розпочав роботу оперативний штаб з ліквідації наслідків негоди, хоча краще б він повідомив, що вулиці більше не підтоплюватиме, бо комунікації полагодили (але ми розуміємо, що влітку у Львові ніхто дощів не чекав, а тут раптом сталося таке, тому жодних претензій). Крім цього, Андрій Іванович інформував, що завершилась комісія з надзвичайних ситуацій, розповідав про подолання наслідків негоди, хвалив пікнікову зону на Leopolis Jazz Fest, допомагав збирати гроші на лікування Вікторії Полюзі, яка бореться із рідкісною хворобою СМА, повідомляв про трагедію, що сталася на півмарафоні. Також Андрій Садовий розповідав, що як і 20 років тому, святий Іван Павло ІІ був з нами, відвідав урочистий церемоніал до Дня Конституції, похвалився, що Влад Троїцький сказав йому “так”, сумував, що завершується десятий Leopolis Jazz Fest, закликав ставити біля помешкань посудини з водою для безпритульних тварин, радів перемозі української збірної, проводив робочу зустріч на Винниченка, де тривають протиаварійні роботи та розповідав, що гроза закінчилась швидше, але принесла чимало шкоди.
Водночас Олег Синютка цього тижня повідомляв, що помер ексголова Буської РДА Петро Мороз, відвідував виставку анімацій українських мистців “Ми у світі”, присвячена 27 художникам українського походження, у Палаці Мистецтв, згадував, що 15 років тому українці перемогли Швейцарію в серії пенальті 3:0 у 1/8 фіналу Чемпіонату Світу з футболу 2006 року, хвалився, що Львівська національна академія мистецтв отримала нового ректора, разом з кримськими татарами відзначав День національного прапора, пригадував, як 26 червня 2001 року Іван Павло II відслужив у Львові службу, вітав з днем молоді (щоб довго не говорити до чого тут СРСР, історію свята можна почитати тут), вітав з Днем Конституції, відвідував творчу майстерню родини Дзиндр, згадував Василя Сліпака, намагався з'ясувати у Володимира Зеленського, що це таке було на 1+1(ми теж намагались в цьому розібратись, - ред), торкався мистецтва, радів перемозі української збірної так, що переплутав ДОВБИКА з Зубковим (щоправда, це було у Telegram. Але скріни не горять, правда #політичнийтреш?). Крім цього, Олег Михайлович брав участь у дискусії з питань медицини, цікавився, чи вже треба у Львові човни, а також … говорив з підприємцями.
Тим часом Максим Козицький запрошував мешканців Львівщини долучатись до урочистих заходів з нагоди Дня Конституції, розповідав, що 20 червня завершився чемпіонат України з велосипедного спорту на шосе, додав рамочку “Моя Конституція”, зустрічався з Надзвичайною і Повноважною амбасадоркою Республіки Хорватія в Україні Аніцою Джамич, ділився, що у межах договору між Урядом України та Урядом Республіки Польща модернізують три пункти пропуску на Львівщині, суботній ранок розпочинав із спілкування з іноземними журналістами, які приїхали до Львова на фестиваль джазу, відзначав день кримськотатарського прапора, привітав з успішним завершенням навчання випускників Українського католицького університету, вітав молодь з Днем молоді, повідомляв, що трапилась трагедія під час Львівського півмарафону, долучався до Божественної Літургії в межах святкування 20-ї річниці приїзду Івана Павла ІІ в Україну, вітав прийняття “дорожньої карти” на шляху в цивілізоване майбутнє (у народі Конституції), відвідував виставку картин-анімацій “Українські герої – мистці у світі”, закликав долучитися до флешмобу на підтримку збірної України з футболу, згадував Василя Сліпака, нагадував, що в області працюватимуть 14 центрів вакцинації населення, але найголовніше - Максим Козицький воскресив в пам'яті львів'ян Тараса Кльофу (шкода Facebook-сторінку Кльофи не відродив, вона як була порожня з жовтня минулого року, так і лишилася).
А тепер перейдемо до менш ефективних комунікаційників, які за тиждень спромоглися лише на декілька дописів.
Ірина Гримак цього тижня сказала, що у кожній громаді Львівської області треба створити загін рятувальної служби та пости дільничних інспекторів, привітала з Днем молоді, побажала кожному громадянину України віри у краще майбутнє, спільно з президентами України різних років, головами парламенту різних скликань, народними депутатами, колегами-головами обласних рад, духовенством та представниками дипломатичного корпусу долучилася до церемонії урочистого підняття Державного Прапора на площі Конституції та взяла участь в урочистому засіданні сесії Верховної Ради України, там сфотографувалася з Дмитром Разумковим неначе на весілля, але у Facebook фото показати засоромилася, а також повідомила, що Національний театр ім. Марії Заньковецької матиме цьогоріч нове освітлення сцени (а головного режисера ні)
Руслан Кошулинський цього тижня нічого не публікував, а ось минулого встиг поговорити про те, чому Путін повертається на міжнародну арену та як це загрожує Україні.
Його не дуже комунікативний колега Ярослав Рущишин цього тижня спромігся на цілих два дописи: про День Конституції України і про законопроєкт в частині лібералізації ведення бізнесу, який дозволить споживачам отримувати гарантію на придбаний товар в електронному вигляді.
