Розповіли про карти однієї з найбільш ранніх колод для так званої «Hofämterspiel» («гри придворних посад»), датованої серединою XV століття. На картах зображені блазні, рибалки, пекарі, кельнери і, звісно, прекрасні дами та лицарі.
Про це йдеться у матеріалі опублікованому на Фейсбуці Центр середньовічних та ранньомодерних студій Symbolon.
Звідки така майстерно виконана колода? Її було виготовлено у південній Німеччині на замовлення Владислава (Ладислава) Постума (1440 – 1457), короля Угорщини і Богемії та герцога Австрійського. Колода складається з чотирьох частин – по дванадцять карт у кожній.
Однак це не знайомі нам чотири масті, це – чотири королівства! На карті з кожної колод бачимо щити з гербами Франції, Австрії, Богемії та Угорщини. Три останніх очолював Владислав, а присутність Франції єдиного пояснення не має. Шлюб, однак, мав пов’язати з нею юного Владислава: напередодні своєї передчасної смерті він був заручений з Мадлен Французькою, дочкою Карла VII Валуа.
На картах ви можете помітити римські цифри від І до Х. Лише на картах короля та королеви ви номеру не знайдете – як вінець ієрархії вони, водночас, знаходяться за її межами. Чому карта має свій номер та що він скаже про соціальну ієрархію? Оскільки колода репрезентувала один із королівських дворів, то кожна з них має відмінності у картах. Однак римський номер дозволяв співвідносити різні ієрархії під час гри і не сумніватися, яка карта старша – французький мисливець чи угорський пекар (спойлер: вони рівні у своєму ІІому ранзі). Найнижчою картою є «Блазень» або «Блазниха», яка, можливо, функціонувала як сучасний джокер.
У яку гру можна було зіграти такими картами? Наразі це запитання без точної відповіді. Припускають, що у нею грали у «La Bataille», чиїм відповідником на наших теренах є гра відома під «романтичною назвою» «п’яниця». Гравцям роздають карти з колоди, щоб їх було у всіх порівну. Далі кожний кладе по верхній карті і той, у кого вона старша, забирає усі та кладе під низ своєї колоди. Таким чином, переможець залишається з картами, а його суперники – з нічим. Ранні відповідники цієї гри у середньовіччі були відомі вже з XIV століття.
Сама колода зберігається наразі у Віденському музеї історії мистецтв. Який, до речі, збираються відкривати для відвідувачів вже у кінці травня.
