Історик розповів про знаряддя тортур, які використовували в Середньовіччі.
Автор проєкту Symbolon, к.і.н, медієвіст, викладач історичного факультету КНУ Олег Магдич розповів про середньовічні тортури. Про це йдеться у матеріалі опублікованому на Facebook Центру середньовічних та ранньомодерних студій.
Вас беруть за руки та заарештовують. Згодом доставляють до слідчого органу. Це може бути свята інквізиція, а може бути міський суд. Думаєте, вам нададуть адвоката, зачитають ваші права? У кращому випадку, спочатку кинуть у підвал, а згодом почнеться допит. Побувши декілька годин за гратами та почувши крики з кімнат допиту, ви зрозумієте чому найстрашніше вас чекає попереду.
Середньовічне слідство було дуже специфічним процесом. На початках епохи воно нагадувало мітинг, де були судді, які розбирали інцидент. Тут же ж допитували свідків звинувачуваних. Поступово процедура ускладнювалась. Так, папа Іннокентій ІІІ увів систему обов’язкової письмової фіксації: всі дії слідчих, суддів і покази свідків протоколювалися (на випадок апеляції) процес per inquisitionem став письмовим і таємним. Слідчі, особливо інквізитори, були людьми педантичними, тому детально вели протоколи допитів. Власне якби не ця педантичність, то багатьох історичних праць не з’явилося б (зокрема, «Монтайю» Лядюрі).
Однак перед слідчими завжди стояли питання: як перевірити справжність свідчень, як примусити підозрюваного говорити? Найчастіше використовувався один інструмент – тортури. Ми хочемо вам розповісти про деякі з них.
- Виделка єретика
Як знаряддя допиту використовувалась двостороння виделка з нашийником, на кожному кінці виделки було по два шипи. На «інструменті» знаходилось гравірування "Я зрікаюсь". При закріпленні нашийника на шиї обвинуваченого шипи впивалися в шкіру на грудях та під підборіддям, завдаючи нестерпного болю при найменших спробах поворухнути головою або щелепою.
Жертва могла ледь говорити, але цього було достатньо, щоб визнати свою провину. Підкоряючись інстинкту самозбереження, засуджений тримав голову максимально закинутою, хоча і можна було нахилити голову і припинити страждання. Однак, довжина зубів виделки була розрахована так, що, навіть коли голову нахиляли вперед, смерть не була миттєвою.
- Іспанський чобіток
Тут в основі лежав принцип лещат. Ноги засудженого вставляли в спеціальні «чоботи». Під дією механізмів, якими були гвинти або клини, пластини «чобота» поступово починали зближуватись, дроблячи та ламаючи кістки ніг. Мало хто міг витримати. Як правило, як тільки кістки ніг починали хрустіти, допитуваний або зізнавався у всьому (навіть у тому, чого він ніколи не здійснював), або просто втрачав свідомість. Якщо після "іспанського чобота" підсудного виправдовували (що, до речі, бувало частенько), він помирав від зараження крові або назавжди залишався інвалідом.
- Тортури водою
Цей спосіб був запозичений інквізиторами зі Сходу. В'язня прив'язували колючим дротом або міцними мотузками до спеціального дерев'яного столу з сильно підведеною серединою, щоб живіт жертви випирав. Його рот забивали дрантям або соломою, та вставляли в рот трубку, через яку вливали в жертву велику кількість води. Якщо жертва не переривала ці тортури для того, щоб зізнатися в чомусь, то наприкінці випробування жертву знімали зі столу, укладали на землю, а кат стрибав на її роздутий живіт.
Існував інший варіант. Жертві вибривали волосся на маківці. Перед цим її прив'язували до стіни або колони. Зі спеціальної трубки на голову починала литись вода - капля по каплі. Небагато людей могли довго протриматись, тому через 10-15 хвилин в'язні були готові підписати будь-яке зізнання. Ті ж, хто витримував до години та більше, часто сходили з розуму. Варто сказати, що в Європі використовувався м'який варіант тортур. На Близькому Сході та в Середній Азії замість води в'язням на маківку наливали розпечену олію. Це вражало навіть хрестоносців, які бачили це в Палестині.
- Залізна діва
Одним з найоригінальніших типів тортур був контейнер з дверцятами в людський зріст, який нагадував людську фігуру (частіше жіночу - звідси і назва "залізна діва"). Зсередини пристрій був вкритий численними гострими шипами, які пронизували тіло жертви. Найвідомішим прикладом цієї категорії є Нюрнберзька залізна діва. Причому це знаряддя використовувалось аж до початку XIX століття.
Перший достовірний опис «залізної діви» датується 14 серпнем 1515. У цей день за вироком суду було страчено фальшивомонетника. Засудженого помістили всередину знаряддя і повільно закривали двері, щоб жертва не померла відразу і мучилася якнайдовше. Гострі шипи впивалися в очі, плечі, кінцівки, груди, живіт, пах. Він помер через два дні. Невдовзі через декілька днів аналогічним способом було страчено декілька жінок за звинуваченням у відьомстві.
- Відьмацьке крісло
Звинувачених прив'язували до крісла, яке було підвішене до довгої жердини та опускали під воду на тривалий час, Згодом жертві давали трохи вдихнути повітря та знову опускали під воду. Найчастіше такі тортури застосовували восени або взимку. У зимові місяці в льоді прорубували ополонку, в результаті чого жертва досить швидко не лише задихалася без повітря, але й вкривалася льодом. Із особливо стійкими єретиками такі тортури могли тривати протягом доби.
Історія - це не лише цікаві та позитивні сторінки. Вона навіть не як Інь та Янь, чорно-біла. Це, швидше, веселка з 50 відтінками. Тому ми повинні знати і чорне, і біле. Все ж, людство трішки стає кращим з часом. Звісно, зараз свої тортури, однак ми можемо їм протистояти та ліквідовувати їх.
