Розповіли про Ліліт, апокрифічну першу жінку Адама.
Звідки пішла легенда про Ліліт, чому вона асоціювалась з демонами і сексуальністю та, зрештою, чому у неї зміїний хвіст. Про це йдеться у матеріалі Стефанії Демчук, який опублікований на Фейсбук-сторінці Центр у середньовічних та ранньомодерних студій Symbolon.
Не одне століття усіх, хто читає першу главу книги Буття, спантеличують ці слова: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх (Бут 1:27)». Адже тут ми читаємо про одночасне створення Адама та його жінки з пороху земного – про ребро ніхто і не згадує. Де ж з’являється Єва? Лише у другій главі: Бог створює її як «помічника» вже після того, як Адам дав імена усім тваринам. Це дало привід до появи численних коментарів теологів: спочатку в межах іудаїзму, а потім і християнства. У Мішні («усна Тора», зібрана у ІІІ ст.) Ліліт як напів-жінка напів-крилатий демон згадується у розділі «Niddah», присвяченому жіночій нечистоті. Жінки мали остерігатись цього демона, особливо небезпечного для малих дітей та вагітних. Тут згадуються одразу дві важливі для середньовічної іконографії Ліліт риси: крилатість та нічний спосіб житття.
Другий етап постання Ліліт як нічного жахіття Адама та усіх наступних чоловіків пов’язаний з анонімним середньовічним текстом, який знову-таки виник у єврейській традиції: «Алфавітом Бен-Сіра» (Х століття). Бачення самого тексту дуже неоднозначне: для декого він вказує на лиху природу Ліліт, для інших є гімном фемінізму.
Залишимо можливість вам судити самим і наведемо той самий славетний фрагмент з «Алфавіту», де все почалось одразу після створення чоловіка та жінки Богом: «Адам і Ліліт одразу почали сваритися. Вона сказала: «Я не буду лежати знизу», а він сказав: «Я не буду лежати під тобою, а лише зверху. Бо тобі личить бути лише знизу, тоді як я повинен завжди брати гору. Ліліт відповіла: «Ми рівні між собою, оскільки ми обидва були створені із землі». Але вони не слухали одне одного. Коли Ліліт побачила це, вона вимовила Святе Ім'я і полетіла геть. Адам став у молитві перед своїм Творцем: «Владика Всесвіту!» Він сказав: «Жінка, яку ти мені дав, втекла». Тут же Святий, нехай Він буде благословенний, послав цих трьох ангелів, щоб повернути її назад».
Чим закінчилась ця печальна історія? Навіть троє янголів не змогли умовити Ліліт повернутися. Вона погодилась лише на дві умови: картуш з іменами цих янголів буде захищати маленьких дітей від Ліліт, а сотня демонів – дітей самої Ліліт – буде помирати щодня. Однак важливий момент – навіть Господь Бог не зміг повернути цю жінку до чоловіка. Так сталось перше розлучення в історії людства, як зазначив один із дослідників. І, додам від себе, жінка, яка пішла здобула собі дуже погану славу (у кращих патріархальних традиціях). Її місце заступила більш поступлива Єва.
І тут ми підходимо до третьої ланки цієї історії: що робили разом дві жінки одного чоловіка біля Дерева Пізнання? І що за яблучки Ліліт підштовхнула скуштувати Єву? У каббалістичній книзі «Зоар» (ХІІІ ст.) згадується, що Ліліт, коли побачила Єву поряд з Адамом, відчула укол ревнощів, але не могла завдати шкоди парі, доки вони не згрішать. Тому вона і спокусила Єву плодами Забороненого дерева. А у трактуванні християнських теологів яблука з Дерева Пізнання – це смертні гріхи. Невипадково на п’єдесталі, з якого ми почали, яблук саме сім: три тримає Єва і чотири ще залишились на дереві.
Тут і криється поєднання цих двох образів. Ліліт постає у середньовічному мистецтві не тільки як спокусниця чоловіків. Вона спокушає прабатьків і стає частиною вже християнської історії відкуплення людства. Так, на фресці Джованні да Модени у базиліці Сан Петроніо у Болоньї зображене Падіння та Спасіння людства. Дерево Пізнання розділює композицію на дві частини, а його кроні розіп’ятий Христос, який і уособлює спасіння. Біля стовбура стоять дві жінки – по ліву сторону – Єва, а праворуч, серед спасенних, Діва Марія. Навколо стовбура обвилась жінка-змія – її обличчя звернене до Єви та Адама. Середньовіччям іконографія Ліліт не обмежилась – Філіппіно Ліппі у фресці в Санта Марія Новеллі (1502) зобразив Адама, який захищає маленьку дитину від Ліліт, яка обвилась навколо зламаного дерева.
Таким чином, Ліліт як «інша» жінка Адама замістила у низці зображень Гріхопадіння Змія, який у Біблії був саме чоловічого роду. Однак жінка у ролі спокусниці для середньовічних художників, вочевидь, виглядала органічніше.
Хочете дізнатись більше? Запрошуємо прочитати статтю куратора Клойстерса Jeffrey M. Hoffeld, Adam’s Two Wives // The Metropolitan Museum of Art Bulletin, New Series, Vol. 26, No. 10 (Jun., 1968), pp. 430 – 440.
