Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви, посилаючись на голову адміністративного апарату Київської митрополії УПЦ архімандрита Віктора (Коцабу), сьогодні Церква святкує Перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образа Господа Іісуса Христа.
«Це свято встановлене Православною Церквою на честь перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного образу Господа Іісуса Христа у Х столітті. У документі, знайденому в IV столітті Євсевієм Кесарійським в Едеському архіві, йшлося про те, що володар Едеси Авгарь страждав на проказу. Знаючи про чудодійні здібності Іісуса Христа, він послав до Спасителя живописця Ананію з листом, в якому просив Господа прийти та зцілити його. Господь обіцяв послати до князя одного зі своїх учнів, а всі спроби Ананії написати образ Іісуса Христа залишилися безуспішними. Тоді Господь попросив подати йому рушник і витер ним Своє обличчя. На рушник відбився його лик. Після воскресіння Христа, апостолом Фомою був посланий до Едеси один з 70-ти учнів Христа - Фаддей, який за допомогою Нерукотворного образу Спасителя зцілив царя і розповсюдив там християнство», – пояснює отець Віктор.
За словами монаха, у часи іконоборчої єресі у Візантії VIII століття на доказ істинності іконошанування папа Григорій II (715-731 роки) надіслав лист Константинопольському імператору, в якому вказав на зцілення царя Авгаря та перебування Нерукотворного Образу в Едесі як на загальновідомий факт.
Православною церквою цей тип ікони розглядався як найважливіше свідчення істинності іконошанування, заповіданого самим Христом.
«Образ Іісуса Христа, встановлений царем Авгарем над головними воротами міста, викрали мусульмани, і лише дев’ять століть потому він був викуплений візантійським імператором Михайлом III. У 944 році, за царювання Костянтина Багрянородного, Едеський образ був перенесений до Константинополя, тоді ж і було встановлено його вшанування. Пізніше із зображення Христа було написано безліч ікон, які носили назви Спас на полотні, Спас Нерукотворний», – говорить священнослужитель.
За словами отця Віктора, в народі це свято більше відоме як Горіховий Спас, завдяки початку збору горіхів. Образ Христа на Русі дуже шанували, тому третій Спас, після Медового і Яблучного, називали ще Спас на полотні, Полотняний або Хлібний. В цей день відбувалися ярмарки, на яких торгували полотнами.
«Хлібним Спасом називають свято тому, що напередодні відзначалося Успіння Пресвятої Богородиці, з яким пов’язувалося закінчення жнив хлібів. У цей день пекли пироги з борошна нового врожаю.З цього дня християнам дозволялося їсти горіхи нового врожаю», – додав отець Віктор.
