Урядова програма «Доступні ліки» працює вже 6 місяців. Вона допомогла мільйонам українців почати лікуватися системно та дійсно ефективними препаратами безкоштовно чи з невеликою доплатою. Про це повідомили в прес-службі МОЗ України.
Та все ж відгуки відгуками. Реальну картинку можуть розповісти лише ті люди, які працюють з програмою. До вашої уваги історія про те, з чим стикається лікар первинної ланки, пацієнти якого бажають взяти участь у програмі «Доступні ліки», розповіла з власного досвіду Олена Нагорнюк, лікар загальної практики — сімейної медицини Центру первинної медико-санітарної допомоги із районного центру Володарка у Київській області.
«Лікар первинної ланки більшу частину своєї професійної діяльності намагається зосередити саме на превентивній медицині. І оскільки найпоширенішою причиною передчасної смерті в нашій країні й загалом у світі є серцево-судинні захворювання, під час прийому пацієнтів велика увага приділяється донесенню інформації про модифікацію способу життя. Також у кожного пацієнта визначаються фактори ризику певних ускладнень. І хворі з високим і дуже високим ступенем ризику потребують постійного й безперервного прийому лікарських засобів.
Насправді дуже важко переконати людей постійно приймати ліки. І дуже прикро усвідомлювати, що люди переривають своє лікування лише у зв’язку з фінансовими негараздами.
Зазвичай після визначення діагнозу, ступеня ризику, надання роз’яснень щодо модифікації способу життя і призначення лікарських засобів пацієнтам рекомендується прийти на повторний прийом. І багато з них не приходили тому, що вони не могли виконати попередніх рекомендацій і постійно приймати ліки.
Працюючи з людьми, які проживають у сільській місцевості й мають низький рівень доходів, я стикаюся із цією поширеною проблемою майже щодня. Для моїх пацієнтів кошти, які вони витрачають на ліки, становлять більшу частину їхнього бюджету. І дуже часто вони вибирають між оплатою комунальних послуг, між наданням якоїсь допомоги своїм рідним і лікуванням. Зазвичай їх вибір не на користь останнього.
Працюючи у районному центрі, я дуже часто була свідком таких прикрих ситуацій, коли причиною госпіталізації, розвитку ускладнень та інвалідизації працездатного населення було саме те, що хворі припиняли прийом препаратів або приймали їх через день, розтягуючи упаковку на довший термін через брак коштів. Були навіть пацієнти, які приймали ліки раз на тиждень, намагаючись зекономити. Це викликало обурення, оскільки всі отримані знання і професійний досвід лікаря були зведені нанівець тим, що люди просто не могли придбати ліки.
І тому програму «Доступні ліки» я і мої пацієнти чекали з великим нетерпінням. За 6 місяців роботи цієї програми маю безліч позитивних історій, коли щомісяця повертаються пацієнти, отримують рецепти, дякують, є безліч конкретних хворих, конкретних історій. Також як для лікаря для мене позитивним є те, що більше людей звертаються на первинний прийом для обстеження, для визначення факторів ризику. І вони готові приймати ліки на постійній основі. А вже на повторних прийомах у мене як у лікаря є більше часу для бесіди про модифікацію способу життя, про те, які продукти вживають пацієнти, в чому вони себе обмежують, яка їхня фізична активність, як вони оптимізують масу тіла, що також є одним із основних факторів профілактики розвитку серцево-судинних захворювань. Тому саме лікар має зацікавити населення скористатися програмою «Доступні ліки», а коли пацієнт відчує ефект безперервного прийому препаратів та економію коштів, він залишиться прихильним до терапії. Адже саме ця прихильність до терапії разом із модифікацією способу життя дасть можливість знизити частоту ускладнень та смертність від серцево-судинних патологій».
Нагадаємо, що серед засадничих принципів програми «Доступні ліки»: лікування захворювань, що відносяться до пріоритетних станів в Україні, відшкодування на рівні амбулаторної ланки, виключно за рецептом, який виписує лікар із зазначенням діючої речовини, відшкодування за найдешевшою ціною, що зумовлює здорову конкуренцію між виробниками. Важливо зазначити, що програма передбачає встановлення граничних цін, так званих референтних, на рівні цін в сусідніх країнах.
