Слухай онлайн
Історія

Сім смертних гріхів - страхи людини середньовіччя

Пітер Брейгель Старший (гравер Пітер ван дер Хейден). Сім смертних гріхів – Жадібність. Гроші, скриня, торби, жаба, демоноподібні створіння – усі ці атрибути навіть без підпису роблять зображення зрозумілим для глядача. 1557 – 1556 рр. Фото - Symbolon.
Пітер Брейгель Старший (гравер Пітер ван дер Хейден). Сім смертних гріхів – Жадібність. Гроші, скриня, торби, жаба, демоноподібні створіння – усі ці атрибути навіть без підпису роблять зображення зрозумілим для глядача. 1557 – 1556 рр. Фото - Symbolon.
Демон вмостився на скрині жадібного. Деталь мініатюри. «Somme le roi», Франція, друга половина XIV ст. BL Royal 19 C II. Фото - Symbolon.
Демон вмостився на скрині жадібного. Деталь мініатюри. «Somme le roi», Франція, друга половина XIV ст. BL Royal 19 C II. Фото - Symbolon.
Мініатюра з морального компендіуму «Somme le Roi». Жадібність ощадливо складає гроші, демони допомагають. Приблизно 1290 – 1300 рр., Франція. Add MS 28162. Фото - Symbolon.
Мініатюра з морального компендіуму «Somme le Roi». Жадібність ощадливо складає гроші, демони допомагають. Приблизно 1290 – 1300 рр., Франція. Add MS 28162. Фото - Symbolon.
Алегорія жадібності з гротескним роззявленим ротом і двома торбами. Капітель собору Сен-Лазар, Отен, Франція. Фото - Symbolon.
Алегорія жадібності з гротескним роззявленим ротом і двома торбами. Капітель собору Сен-Лазар, Отен, Франція. Фото - Symbolon.
Якоб де Гейн Молодший. Жаба, що сидить на монетах і тримає сферу: Алегорія жадібності. Художник надав зображенню тварини деякі людські якості, що асоціюються з жадібністю: кінцівки жаби виглядають як руки, які тягнуться привласнювати, горб на спині натякає на звичку схилятися над грошима. Приблизно 1609 р. The J. Paul Getty Museum, 2003.23. Фото - Symbolon.
Якоб де Гейн Молодший. Жаба, що сидить на монетах і тримає сферу: Алегорія жадібності. Художник надав зображенню тварини деякі людські якості, що асоціюються з жадібністю: кінцівки жаби виглядають як руки, які тягнуться привласнювати, горб на спині натякає на звичку схилятися над грошима. Приблизно 1609 р. The J. Paul Getty Museum, 2003.23. Фото - Symbolon.
Ієронім Босх та майстерня. Сім смертних гріхів і чотири останні речі. Фрагмент. Уособлення жадібності бере участь у побутовій сцені. 1480-ті рр. Прадо, Мадрид. Фото - Symbolon.
Ієронім Босх та майстерня. Сім смертних гріхів і чотири останні речі. Фрагмент. Уособлення жадібності бере участь у побутовій сцені. 1480-ті рр. Прадо, Мадрид. Фото - Symbolon.
Вершник на мавпі як втілення жадібності. 'The Dunois Hours', Париж, приблизно 1440 – 1450 рр. British Library, Yates Thompson 3, fol. 174r. Фото - Symbolon.
Вершник на мавпі як втілення жадібності. 'The Dunois Hours', Париж, приблизно 1440 – 1450 рр. British Library, Yates Thompson 3, fol. 174r. Фото - Symbolon.
Ілюстрація до «Психомахії» Пруденція. Жадібність увішана торбами з грошима. XII – XIII ст. Cotton MS Titus D XVI. Фото - Symbolon.
Ілюстрація до «Психомахії» Пруденція. Жадібність увішана торбами з грошима. XII – XIII ст. Cotton MS Titus D XVI. Фото - Symbolon.
У «Романі про Троянду» є фігури Жадібності і Скупості, які зображено поряд. Друга фігура, крім скрині, має в якості впізнаваної риси жалюгідний зношений одяг. «Roman de la Rose», Франція, приблизно 1405 р. MS M.245 fol. 2v. Фото - Symbolon.
У «Романі про Троянду» є фігури Жадібності і Скупості, які зображено поряд. Друга фігура, крім скрині, має в якості впізнаваної риси жалюгідний зношений одяг. «Roman de la Rose», Франція, приблизно 1405 р. MS M.245 fol. 2v. Фото - Symbolon.
Ілюстрація до поеми Гійома де Дегільвіля «Паломництво людського життя». Паломник зустрічає Жадібність – жінку з багатьма руками. 1400 – 1410 рр. Bibliothèque nationale de France, Département des Manuscrits, Français 829, fol. 89r. Фото - Symbolon.
Ілюстрація до поеми Гійома де Дегільвіля «Паломництво людського життя». Паломник зустрічає Жадібність – жінку з багатьма руками. 1400 – 1410 рр. Bibliothèque nationale de France, Département des Manuscrits, Français 829, fol. 89r. Фото - Symbolon.
1/10
Людина середньовіччя постійно мала пильнувати, щоб не втрапити у полон гріха, адже у світі стільки спокус. Нечестиві пристрасті, гроші, їжа, полежати у ліжечку замість роботи… Саме тому мало які теми були настільки популярні як сім смертних гріхів.

Що ж за гріхи це були, як їх зображали і який гріх вважався найстрашнішим, про це йдеться у статті Ксенії Вєльчєвої, кандидата філологічних наук та доцента кафедри англійської філології та перекладу Університет імені Альфреда Нобеля (м. Дніпро), опублікованій на "Symbolon. Центр середньовічних та ранньомодерних студій" у Facebook.

Для середньовічної християнської свідомості одним з центральних понять було поняття гріхів і чеснот. Людина того часу сприймала навколишній світ як систему символів і була схильна знаходити втілення абстрактних ідей, у тому числі моральних категорій, у конкретних речах. У зв’язку з цим тема гріхів і чеснот вийшла за межі теологічних трактатів і набула значного поширення у мистецтві.

Як же вони були представлені візуально? Гріхи і чесноти зображали у вигляді тварин, дерев, предметів, біблійних осіб. Дуже розповсюдженим стало унаочнення гарних і поганих якостей фігурами людей, що походить від популярного в Середньовіччя твору давньоримського поета Пруденція (348 – 413) «Психомахія». У цій поемі гріхи і чесноти постають як войовничі жінки, які ведуть жорстоку битву за людську душу.

Уява митців часто створювала образи гріхів яскравішими, ніж образи чеснот. Щодо переліку гріхів, найбільшого визнання набула класифікація, запропонована Григорієм Великим, яку в 1215 р. закріпив IV Латеранський собор. Смертні гріхи в цій класифікації розташовувалися в такому порядку: гординя (superbia), заздрість (invidia), гнів (ira), смуток (accidia), жадібність (avaritia), обжерливість (gula), розкіш (luxuria).

Найстрашнішим гріхом, за Григорієм Великим, є гординя, але згодом відбуваються деякі зміни. Економічні зрушення XI – XIV ст., такі як розвиток міст, збільшення ролі грошей, призводять до певного перегляду цінностей. Тепер з гординею за право бути найголовнішим гріхом «конкурує» жадібність. Придивимось, в яких образах втілило гріх жадібності середньовічне і ренесансне мистецтво.

Під впливом «Психомахії» розповсюдилися зображення, пов’язані з протиборством гріхів і чеснот. Такою, наприклад, є скульптура в Солсберійському соборі: Щедрість у жіночій подобі переможно височіє над Жадібністю і виливає їй у горло розплавлені монети. Також традиційною стала фігура – чоловік або жінка – з торбою для грошей, скринею або вагами. Компанію Жадібності могли складати демони, мавпа, жаба, гарпія, що вчепилася у спину.

Іноді персоніфікація цього гріха набувала рис скупості і тоді перетворювалася на жалюгідних на вигляд жінку або чоловіка у старій одежині. У поемі Вільяма Ленґленда «Видіння про Петра Орача» (Англія, остання третина XIV ст.) поетичний портрет Жадібності викликає огиду: худий, з обвислими щоками і засаленою беконом бородою, одягнений в таке лахміття, що навіть воші воліли б його полишити. Він з задоволенням розповідає подробиці власної біографії: як навчився дурити покупців, займався лихварством. Такі деталі свідчать про перехід втілення теми гріхів з більш абстрактних зображень до побутових сцен, що можна побачити і у живописі.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");