Особливістю цьогорічного Страсного тижня є те, що у Великий Вівторок ми святкуємо дванадесяте свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, яке св. Афанасій Великий за своїм значенням і величчю назвав господським. Свято це ще називають "Богородичною Пасхою".
Тому всі богослужіння Страсного
тижня цього дня і напередодні увечері пов’язані з цим великим святом.
Кожного року Благовіщення, яке святкується в числі, тобто 7 квітня, може
випадати на різний день посту. Воно може збігтися з святом Входу
Господнього в Єрусалим, і навіть з Пасхою, або ж святкуватися і на
Світлому великодньому тижні.
Служба ж цього року звершується за 13-ою
главою Типікону "Про те ж Свято, якщо випаде на Великий Вівторок". Отже
цьогоріч маємо унікальну можливість у дні Страсного тижня прославити ще й
Богородицю, Яка у великому смиренні прийняла благу звістку від
Архангела Гавриїла про народження від Неї Сина Божого.
Цей день в народі
оповитий різноманітними традиціями і звичаями. Головний з них - це
свято велично святкувати, бути в храмі Божому. Від Введення до
Благовіщення ніхто із селян не працював на землі, бо це було суворо
заборонено.
"На Благовіщення і птиця гнізда не в’є", - казали в народі. Люди спостережливо дивилися за всім і говорили: "На Благовіщення зими не кляни", або ж "Яке Благовіщення, то такий і Великдень". Все це, звичайно, до нашого особистого спасіння не має ніякого значення, бо ж Церква у святкування таких євангельських подій вкладає зовсім інше значення. Цього дня Богородиця стала для нас раєм, початком нашого спасіння. Подія Благовіщення зображається в Євангелії всесвітньою, найвеличнішою і найрадіснішою, бо Діва зачала і виростила для нас благословенний плід - Христа Спаса нашого.
Поруч із цим святом ми
повинні згадати цього дня і про Ісуса Христа, бо якби в цей день не було
Благовіщення, то Церква запропонувала б нам богослужіння Великого
Вівторка і спогад тієї євангельської історії, яка вела Христа на
Голгофу.
Всю ніч на вівторок Ісус Христос знаходився у Вифанії, а на
ранок знову прийшов до Єрусалимського храму і багато там навчав людей. З
свого боку первосвященики і старійшини, які також слухали повчання
Христа, шукали слушного моменту, щоб Його схопити і вбити, але не могли
цього зробити, бо навколо Нього знаходилося багато народу, який завзято
слухав Ісусові притчі.
Із всіх цих повчань Церква пропонує нам притчу про десять дів, яка за своїм змістом найбільш яскраво підкреслює ці спасительні для кожного із нас дні. Цією притчею Церква закликає нас завжди бути готовими до зустрічі Жениха Небесного, а це можна зробити тільки через чистоту, милостиню, увагу до ближніх, добрі справи, і все це символізує собою олива, приготована мудрими дівами.
Юродиві, тобто
нерозумні і безпечні діви, в ніч свого життя всі заснули і коли прийшов
Жених, то мудрі діви запалили світильники і увійшли з Ним на весілля, а
для цих нерозумних та недбайливих двері Царство Божого закрилися. Отже
нам потрібно у ці святі дні подбати про те, щоб олива милості і чистоти
нашої була приготована для світильника - душі, яка безпечно ще спить і
не чує, що йде до неї Христос Спаситель.
На ранішньому богослужінні
Церква згадує реальну євангельську історію про озлоблення
первосвящеників і старійшин, які підходили до Ісуса з різними
підступними запитаннями, але Він бачачи їхнє крайнє лицемірство,
викриває та соромить їх: "Горе вам, книжники і фарисеї лицеміри... що
закриваєте Царство Боже перед людьми і самі туди не входите" (Мф. 23;
13).
Останнім лейтмотивом цього дня є євангельські слова Христа: "Ви
знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на
розп’яття" (Мф. 26; 2).
Господь, Який йде на добровільні страждання,
наближається до Своїх Страстей і Голгофи.
Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк).
