8 листопада християнська церква вшановує пам’ять раннього християнського великомученика Димитрія Солунського. Це свято пов’язується з військовим патріотизмом, захистом рідної землі. Святий вважався покровителем князів і війська. На образах найчастіше бачимо святого Дмитра зі списом у руках.
У Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького зберігається не багато ікон Димитрія, але найцікавіші із них можна оглянути у виставкових залах.
Гал-інфо пропонує ознайомитись із найдавнішими іконами святого Димитрія.
Митрополит Львівський і Сокальський Православної Церкви України Димитрій (Рудюк) на своїй сторінці у Facebook розповів про історію цього свята.
Святий великомученик Димитрій Солунський, Мироточивий 8 листопада Церква святкує пам`ять святого великомученика Димитрія Солунського, Мироточивого. Він народився 306 року в багатій сім`ї. Походив родом з Македонії. Димитрій був вродливим, мудрим та добрим. За такі якості його всі любили. Змалку Димитрій мав талант до військового ремесла, тому його, зовсім молодого, поставили начальником військ в Фессалії і проконсулом Еллади.
Таке високе становище мало б звабити Димитрія різними спокусами. Але він не піддавався приманкам світу цього і ніколи не забував про те, що він є перш за все християнином. Димитрій постійно читав Священне Писання і проповідував його серед воїнів та народу, так що багато язичників навернулося до правдивого Бога не дивлячись на те, що гоніння на християн не припинялися і ставали ще більш жорстокішими.
Тим часом римський імператор Максиміан Галерій (293-311) отримав велику перемогу над ворогами, і повертаючись з військового походу, зупинився в Фессалоніках, щоб зазнати ще більшої слави від народу та насолодитися всілякими мирськими розваги міста. Деякі з язичників скористалися присутністю імператора і донесли на воєначальника Димитрія, що той ось є християнином і багацько народу «звабив» до нової віри. Тиран дуже здивувався таким новинам і відразу змінив радість від військових успіхів на гнів, наказавши посадити Димитрія до підвалу, що був весь у нечистотах, які пливли від міських бань.
Димитрій цьому всьому не чинив ніякого спротиву, а знаючи долю багатьох мучеників-християн, навпаки радів тому, що швидко знайде вінець нетління і переселиться до свого Господа і Учителя Ісуса Христа. Відтак, Галерій за звичаєм влаштував бої в амфітеатрі Фессалонік і привіз з собою непереможного і кремезного Лія, якого здолати ніхто не міг з причини його сили та росту. За цими розвагами імператора спостерігав християнин Нестор і вирішив, що за Божою допомогою він може показати гордому правителю і непереможному Лію силу зовсім іншу, щоб смирити обох. Він побіг до бань, зустрівся з Димитрієм і сказав до нього, щоб той просив у Господа молитовної помочі здолати нечестя язичників. Мученик накреслив знак хреста на лобі і серці Нестора і благословив його, як Давида на битву з Голіафом.
Умить юнак Нестор викликався на бій з непереможним вандалом, і скинувши з себе плаща зі словами «Господи Димитрія, прийди мені на допомогу!», кинувся на Лія. Вивернувшись від грізного наступу, Нестор застромив клинка прямо в серце богатиря. Всі, будучи здивованими, не переставали бентежитись з того, як цей Нестор, зовсім ще дитина, міг подолати того, хто був ніколи не переможним. Максиміан Галерій впав в ще більшу лють довідавшись, що Нестор брав благословення на цей поєдинок у Димитрія і нібито застосував якісь чари для того, щоб перемогти. Правитель-язичник наказав миттєво схопити юнака та відрубати йому за містом голову. Так само Галерій повелів своїм воїнам списами заколоти Димитрія в темниці. Все це відбувалося на очах кількох християн, які після страти мученика забрали його тіло і поховали з почестями. Присутнім при вбивстві та погребінні Димитрія був його слуга Луп, якому дісталася скроплена кров`ю сорочка та імператорський перстень. Цими святинями від великомученика Луп творив великі чуда, так що Галерій і цього не стерпів та наказав вбити Лупа і знищити речі святого Димитрія.
Небесним, нетлінним і мученицьким вінцем прославив Господь Свого слугу святого Димитрія, який після страждань став творити серед народу багато чудес та став покровителем Фессалоніки. Кілька раз великомученик відганяв від міста полчища ворогів, навіть тоді, коли вони приходили величезною кількістю і здавалося б, що його мури не витримають такої навали. Захисники бачили на стінах воїна великомученика, який грізно стояв і молитовно захищав своє місто. Так було восени 586 року, 615 та 617 років. Але святий Димитрій захищав Солунь (друга назва міста) не тільки від ворогів, але й і в дні землетрусу, холери і різних бід. Усі хто звертався до нього отримували допомогу та зцілення.
Відома усім церква святого Димитрія у Фессалоніках була збудована у V ст. та перетерпіла кілька перебудов і реконструкцій унаслідок пожеж та ін. руйнувань. Її збудував префект Іллірика Леонтій, який чудом зцілився від хвороби 413 року. Християнський храм встиг за султана Баязида побувати мечеттю. Мощі святого великомученика Димитрія виточували цілюще миро, яке допомагало людям долати різноманітні хвороби. Коли церкву перетворили на мечеть, миро перестало текти і крипта була закрита. З того часу, як мощі святого великомученика Димитрія повернулися до Фессалонік, миро знову з`вилося, але витікає невеликою кількістю. Воно змішується із запашним єлеєм і роздається віруючим. Але в давнину мира від мощів великомученика виточувалось багато. Візантійські хроністи, зокрема Никита Хоніат, свідчать, що коли Фессалоніки були захоплені норманами 1185 року, то святотатно використовували миро від мощів великомученика Димитрія, щоб посмажити рибу і змастити ним своє взуття.
В народній уяві перед Дмитра, і навіть опісля, звершувались поминальні суботні обіди, а сезон сватань вже закінчувався бо наближалася пилипівка, передріздвяний піст. «До Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитрі, хоч комин витри», тобто погоджується на все. Святий Дмитро міг принести й зиму, яка вважалася ранньою.
По багатьох селах України, там де присвяченні престоли церков великомученику Димитрію, урочисто звершуються відправи, а потім святкують т. зв. празники. День святого великомученика здавна шанований на Русі-Україні. З літописних джерел відомо, що великий київський князь Ізяслав (1024-1078), син Ярослава Мудрого у хрещенні носив ім`я святого великомученика Димитрія і збудував на території свого міста, там де тепер розташований Свято-Михайлівський Золотоверхий собор, Дмитрівський монастир, оздобивши його мозаїками.
Віряни звертаються по допомогу до святого у різних випадках свого життя, просять молитовного заступництва і зцілення від усіляких хвороб.
Культ святого Димитрія прийшов до Древньої Русі разом із прийняттям християнства.
1057 року київський князь Ізяслав-Димитрій Ярославович звів у Києві монастир на честь Димитрія. А 1197 року великий князь Всеволод-Димитрій Юрійович одержав у дар із Фесалоників дошку з труни святого великомученика і його сорочку. Дошка мироточила, а миро було цілющим. Князь побудував великий храм у Володимирі, куди й передав ці дари. Багато храмів на честь святого зводилося і пізніше.
Нагадаємо, раніше Гал-інфо розповідало про дев'ять давніх ікон Покрови Пресвятої Богородиці, які зберігаються у Львові.
