Насправді, перший у світі пам’ятник наплічнику поставили у старовинному місті Галичини — Львові. Прихистив його затишний двір географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Інформаційна агенція Гал-інфо вирішила поцікавитись у декана факультету Володимира Біланюка, як вдалось реалізувати таку ідею.
“У той час, коли я вперше заступив на посаду декана географічного факультету, ніхто і подумати не міг, що на місці автостоянки може з’явитись академічний студентський простір. Ніхто не вірив у те, що замість автівок на нашому подвір’ї (вулиця Дорошенка, 41) можна постати пам’ятник і не один. Але все по черзі.
Одного разу до мене прийшов мій колега, випускник географічного факультету Ігор Дикий. Він запропонував прикрасити подвір’я alma mater чимось незвичайним, наприклад оригінальним пам’ятником. Та ми зійшлись на тому, що фантастичний задум буде не так просто реалізувати. Тому було прийнято рішення — розробити концепцію, довкола якої можна об’єднати усю студентську та викладацьку спільноту Університету. Таким чином ми і зійшлись на тому, що на подвір’ї географічного факультету ми хочемо вперше у світі увіковічнити символ туризму — наплічник.
“Святий дух” в аудиторії ЛНУ Франка: як виглядає оригінальний настінний розпис
Як зазначав сам Ігор Дикий, туристичний рюкзак символізує об'єднання і дружні національні та міжнаціональні відносини. До того ж, зближує найрізноманітніші характери, допомагає у важку хвилину.
Коли концепцію ми погодили, то Ігор взявся за складання схеми. За проектом був намальований пам’ятник самому наплічнику, доріжки, ліхтарики і відведене місце під десяток автівок уздовж суміжної до нас будівлі "Укртелеком". На жаль, ця споруду не вписується у загальну картину та псує загальний архітектурний ансамбль. Була думка, щоб виростити плющ. Аби він обвив неестетичного вигляду будівлю.
Після того, як схему накреслили, я пішов до тодішнього ректора Івана Олександровича Вакарчука. Ми хотіли і трошки стоянку залишити для автомобілів, і водночас створити простір для студентських прогулянок. Цікава тоді була розмова з професором. Іван Олександрович подивився на схему і сказав: "А це чий автомобіль?". Так і вирішили, що не буде у дворику географічного факультету ніяких машин. Опісля автор ідеї вже переробив проект без відведення місця на автомобілів.
Зрозуміло, що під таку ідею треба рішення вченої ради. Пам’ятаю, як на початках казали, що декан, тобто я, не про то думаю. Адже було би більш логічно увіковічнити постать видатного вченого. Та попри всі суперечки та консерватизм було досягнуто згоди.
Особливо нас підтримала відома професорка, нехай з Богом спочиває, Роксолана Зорівчак. А як відомо, якщо вона казала щось на вченій раді, то до неї обов’язково дослухались. Надзвичайної мудрості жінка виступила тоді зі словами, мовляв, якщо є пам’ятник канцелярській скріпці і хлопчик, який випорожнюється, то чому наплічник, завдяки якому виживають в горах та в подорожах, не може бути пам’ятником. І всі проголосували — рішення прийняли одноголосно.
Після того ми почали пошук інвесторів і розіслали інформацію про встановлення єдиного у світі пам’ятника наплічнику. І туристична фірма "Terra Incognita" профінансувала цей проект і далі ми почали шукати виконавця. Але довго не треба було шукати, бо Степан Кравців сказав, що в Зимній Воді є професійні ковалі.
Довго не роздумуючи, ми приїхали до них, взявши проект наплічника, і питаємо: "Хлопці, зробите?". І два ковалі так дивляться: “Ну, нарешті нормальна робота”. І вони зробили один в один до оригінального сучасний наплічник. Далі возили в Дрогобич оцинкували. Ну і привезли до Львова. І тут зрозуміли, що треба постамент. Шукаємо інвестора. І тут наш випускник, голова Сколівської районної ради подарував відповідної якості камень. У 2011-му році я став деканом і вже у 2012 ми зробили подвір'я та нарешті реалізували ідею Ігоря Дикого.
Пам’ятник наплічнику має металевий каркас. Його висота становить 2 метри. Його спроектували так, щоб із ним було зручно фотографуватися. То, запрошуємо усіх охочих, а особливо студентів франкового вишу, зробити світлину на згадку", - розповів для Гал-інфо Володимр Біланюк.
Відкриття пам`ятника відбулося 14 травня 2012 року, проходило воно справжнім торжеством, на якому були присутні студенти, викладачі, журналісти. Студенти факультету запевняють, що такий символ допомагає їм долати всі труднощі у навчанні, проводячи аналогію з тим, що туристи завжди виживають в критичних ситуаціях завдяки рюкзаку. Пам`ятник рюкзаку приваблює всіх туристів міста, а його зовнішній вигляд дає заряд енергії та сили дістатися до своєї вершини. Вам також може бути цікаво.
