Злочин має бути покараним і викриття тих хто працював в НКВД і чинив репресії проти українців потрібно було починати називати ще на зорі незалежності. Таку думку в інтерв’ю Гал-інфо висловив історик, директор музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий.
«Думаю, що це не лише потрібно робити вже тепер, а навіть ще слід було б почати на зорі незалежності. Преференція залишається за жертвою. Жертва повинна знати ім’я свого ката. Вони мають бути засуджені хоча б заочно, адже злочин мусить бути покараний. У іншому випадку злочин може мати рецидив і повторення. Свіжий приклад – це те, що відбувається на Сході України. Коли придивитися до так званих мітингів у Донецьку та Луганську, то ми бачимо, що то за контингент. Це або ж ті самі, або ж нащадки тих, хто проводили розкуркулення та карально-реприсивні акції проти українців. Риторика їхня не міняється. У них абсолютно нема жодного співчуття до людини, коли вона має протилежну думку, або ідентифікує себе із незалежною державно. У них одне завдання – знищити! І все! Я думаю, що це рецидив, така психологія, багато замовчувалося... Отож, ці всі речі потрібно відкривати і говорити про них, хай як це буде травматично. Минуле не буде більш травматичне для нас як сьогодення», - переконаний Руслан Забілий.
93-річний полковник КҐБ, перешкоджає в доступі до своєї особової справи
Водночас, він зазначив, що у Львові й досі залишається багато НКВДистів.
На запитання скільки таких є у Львові, він зазначив: «Це цікаве питання і важко щось тут сказати однозначно, бо доступної інформації про це нема. Думаю, що в управлінні СБУ мали б володіти цією інформацією. Ще не так давно, 6-7 років тому, курсанти МВС мені розповідали, що до них приходили «дєдушкі вєтєрани» Міністерства внутрішніх справ і розказували не про те, як вони боролися з криміналітетом у повоєнні роки, а про те, як воювали з бандерівцями. Розповідали, які вони операції проводили і у яких саме брали участь. Про цю категорію також не треба забувати. Не треба забувати про те, що вони мали вплив на виховання тих, які потім на Майдані розганяли студентів, калічили людей і стріляли, а згодом перейшли на бік ворога. Рокриття такої інформації - це також елемент декомунізації. Їхні внутрішні музеї в (навчальних закладах силових відомств, - ред.) – там же просто прославляють подвиги «дєдов, які воювали» і «в танках горіли». Однак це закриті структури, і вони не піддаються аналізу».
Як повідомляло Гал-інфо, сьогодні, 26 липня, у Рівненському окружному адміністративному суді мало відбутися слухання у справі за позовом Бориса Стекляра до Управління Служби безпеки України в Рівненській області. Позивач просить зобов'язати СБУ не надавати для ознайомлення його особову справу.
Борис Стекляр – багаторічний працівник радянських репресивних органів. Після Другої світової війни був керівником оперативно-чекістських груп, які полювали на українських повстанців. Очолював операцію, внаслідок якої у 1952 році був убитий Ніл Хасевич – видатний графік свого часу, що замість європейського визнання обрав боротьбу за Україну в складі УПА.
Восени 2015 року голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович звернувся до Архіву СБУ з проханням ознайомитися з особовою справою Бориса Стекляра у рамках наукового дослідження про переслідування українського підпілля радянськими органами державної безпеки. Але доступ до цього часу не отриманий.
