Темної квітневої ночі президент Порошенко написав: «Рішення щодо абонплати на газ має бути призупинено». І далі додав: «Без діалогу з людьми такі рішення не приймаються». Дуже мудрі слова, проте висловлені з великим запізненням, коли вже тиждень протестувала вся Україна.
Натомість прем'єр-міністр ударив набат значно швидше, аніж виник чималий і негативний суспільний резонанс.
Прес-служба НКРЕКП повідомила 28 березня, що із 1 квітня на користувачів газом держава повісила ще одне додаткове фінансове ярмо – щомісячну абонентську плату. Її необхідно буде платити навіть тоді, якщо громадяни не будуть використовувати газ, а розмір платні буде залежати не від обсягу спожитого газу, а від типу газового лічильника. Ба, навіть більше: у різних областях України за використання того самого типу лічильника доведеться оплачувати різний абонентський тариф.
Прем'єр-міністр України 31 березня наголосив, що рішення НКРЕКП стосовно нововведень із абонентською платою за газ може бути переглянуте, якщо буде знайдена суттєва різниця у структурі платежу. Про це Володимир Гройсман написав у соціальній мережі Twitter: «Хочу подивитись на структуру платежу. Якщо ми знайдемо різницю суттєву, ми звертатимемося у комісію та вимагатимемо переглянути рішення». Водночас прем'єр-міністр України зазначив, що НКРЕКП не підпорядкована урядові України, а про нюанси її рішення він дізнався, коли перебував у Вінниці у робочих питаннях.
Із цього уточнення можна зробити висновок, що в такому разі НКРЕКП підпорядкована президентові України, проте незрозуміло, що означає вислів «суттєва різниця у структурі платежу». Суттєва різниця – це скільки? Гривня? Дві? Десять? П'ятдесят? «Суттєва різниця» для чиновника, який у рік декларує від півмільйона гривень і більше – це одна соціальна величина, а для пенсіонерів із пенсією на рівні прожиткового мінімуму та ж сама фінансова величина у структурі платежу за газ є цілком іншою соціальною величиною.
Першого квітня прем'єр Гройсман повідомив через свою сторінку в соціальній мережі Facebook: «Вчора я пообіцяв розібратися з абонплатою за газ, провести ретельні розрахунки і подивитися, як це вплине на оплату за газ для кожного українського громадянина... Я завершив нараду з цього приводу. Збільшення дійсно є і становить у середньому в розрахунках від 1,3 до 3 разів, особливо це стосується тих, хто живе у багатоквартирних будинках.
Ні я, ні Уряд це категорично не підтримуємо. Я мав розмову з представником комісії, яка встановила цю абонплату з 1 квітня. Хоча Національна комісія з енергетики і не підпорядковується Уряду і прем'єр-міністру, але я в понеділок направлю офіційне звернення. Вимагаю, щоб це рішення було переглянуте. Це наша принципова позиція!».
У ніч на 4 квітня, о 00 годин 41 хвилину, президент Порошенко також урешті вирішив сказати і своє вагоме слово стосовно діяльності державної комісії. Він написав: «Дія зазначеної постанови має бути призупинена! Звертаюся до Уряду та НКРЕКП знайти узгоджене рішення, яке б передбачало не підвищення тарифів та розповсюдження субсидій на всі види платежів для всіх, хто цього потребує». Склалось враження, що президент України вирішив відреагувати на дражливе суспільне питання лише тоді, коли підписи під петицією про відміну здирницької абонентської платні набрали понад 1000 голосів.
Перше, що впадає у вічі. Президент пише, що абонентська плата за розподіл газу, яка подекуди завищена у тричі, «призупинена», а не «відмінена».
Друге. Чому президент першочергово звертається до уряду, а вже потім до НКРЕКП? Прем'єр-міністр наголосив, що ця комісія йому не підпорядкована і що свої газові нововведення вона облаштовувала поза його спиною. Логічно було би написати: «Звертаюсь до самого себе та НКРЕКП...» і далі за текстом.
Третє. Газовий лічильник – це вага, з допомогою якої зважують обсяг продукту, тобто газу, який мешканці купляють у продавця – постачальника газу.
Питання до Петра Порошенка, як до «Заслуженого економіста України» і куратора НКРЕКП: «Вартість кілограма зефіру залежить від модифікації торгових ваг, які встановлені у магазинах мережі Корпорації ROSHEN?» Якщо «так», тоді Україні дуже не поталанило. Якщо «ні», Україні не поталанило удвічі. У першому випадку – через економічну недолугість, а в другому – через відверте економічне шахрайство.
Чому в одному будинку для власника квартири з газовим лічильником G1,6 встановили щомісячну абонентську плату 49 гривень, а для власника квартири поверхом вище, із лічильником G6, аж у п'ятеро більше – 196 гривень, якщо площа квартир однакова і обсяг спожитого газу також майже однаковий? Це такі проєвропейські закони на крові Революції Гідності?
Ретро-погляд
У грудні 2015 року Андрій Коболєв, голова «Нафтогазу», повідомив, що від квітня 2016 року громадян України зобов'яжуть платити щомісячну абонентську плату за користування газовими мережами, причому незалежно від кількості спожитого газу. Підлеглі Коболєва розрахували, що платня до право «доступу до труби» становитиме або 17 гривень у місяць для помешкань з лічильниками і тільки газовою плитою, або 29 гривень, якщо окрім газової плити ще встановлений газовий котел. Тим громадянам, які на той час не матимуть газового лічильника, доведеться щомісячно платити 38 гривень з особи.
Валентин Землянський, експерт з питань енергетики, тоді ж повідомив, що абонентська плата за газ – це європейська практика, а в Україні цей вид платежу передбачений законом «Про ринок природного газу», який набув чинності в жовтні 2015 року.
У той час не було мови про різну оплату за різні типи газових лічильників. Передбачалось, що кожна квартира, де встановлені газова плита і газовий котел, буде платити щомісяця 29 гривень або $1,23 станом на 25 березня 2015 року. Відповідно, станом на 25 березня 2017 року зазначена абонентська плата повинна становити максимум 34 гривні, але аж ніяк 196 гривень.
Бенефіціарами газотранспортних нововведень є однозначно громадяни Дмитро Фірташ і Рінат Ахметов, а також, ймовірно, – Дмитро Вовк і бізнес-оточення Петра Порошенка. Принаймні під час засідання комісії 28 березня присутні представники облгазів не втомлювалися дякувати за прийняте рішення керівникові НКРЕКП та його наставникам. Ще б пак, щомісячні 162 понаднормові неринкові гривні з кожного газового лічильника G6 або 68 гривень із лічильника G4 будь-кого зроблять еталоном шляхетності.
Юрій Гаврилечко, експерт «Фонду суспільної безпеки», на своїй сторінці у Facebook так прокоментував запровадження абонентської платні від НКРЕКП. Він пише: «Кілька слів про введення абонплати за підключення до газорозподільних мереж:
▪ абонплата за разову послугу, яку, в більшості випадків, споживач оплатив уже десятиліття тому – це не тільки нонсенс, але і банальна крадіжка грошей;
▪ оплата за ненадану (не отриману) послугу (товар) – це шахрайство, а вимога такої оплати – шантаж;
▪ абонплата йде не на користь транзитера, а на користь власника труби. А це, при конкуренції, найчастіше зовсім різні суб'єкти. Тобто, запровадження такої абонплати веде лише до подорожчання продукту;
▪ прив'язка розміру абонплати до моделі лічильника – так само є шахрайством. Для порівняння візьмемо приклад – різну ціну на той самий хліб у залежності від того, чи ви прийшли в магазин із кульком, чи з рюкзаком;
▪ ні в одній країні Європи нема нічого подібного. За шахрайство і шантаж там прийнято саджати в тюрми».
Експерт Олексій Хабатюк іншої думки стосовно запровадження абонплати. Він пише: «Треба розуміти, що плата за розподіл і постачання газу існувала і раніше, але була внесена у ціну газу. Якщо абонент використовував мало газу, то і плата за обслуговування від нього була маленькою. Але труби, газові розподільники та інше обладнання потребують обслуговування незважаючи на те, чи є використання газу, чи його нема. Сенс відокремлення абонентської плати полягає в тому, що ті, хто використовують мало газу, будуть компенсувати постійні витрати на обслуговування газорозподільчої системи».
Питанням соціальної несправедливості, що той, хто використовує менше товару, повинен заплатити за того, хто використовує більше, експерт Олексій Хабатюк не переймався.
Наталія Мільчакова, заступниця директора аналітичного департаменту форекс-брокера «Альпарі Україна», спростувала Юрія Гарилечка і повідомила, що в багатьох країнах Європи тарифи таки розділені на постачання газу та його розподіл. Вона пише: «У Німеччині чи у Франції на сайті регулятора енергетичної галузі користувачі можуть знайти кілька десятків пропозицій від постачальників газу. Можна укласти контракт на зручний період – квартал, півроку, рік. Для цього треба сплатити абонентську плату наперед. Якщо користувач зробив передоплату постачальнику, то він зафіксував для себе ціну. Такі відносини між користувачем і постачальником газу є абсолютно ринковими, побудовані на взаємовигідних умовах».
Однак ця система має свої мінуси. Наприклад, користувач сплатив постачальникові абонентську плату наперед. Уклав договір на тривалий період часу. Від цього він фінансово виграє, нічого не виграє або програє. Результат залежить від того, чи ціна на газ зменшилась, залишилась без змін чи зросла.
До позитиву можна зачислити факт, що на європейському ринку в кожній країні є багато постачальників газу в населених пунктах, а користувач газом може обрати будь-кого із постачальників, який запропонує найбільш вигідну ціну.
Експертка «Альпарі Україна» вважає, що запропонована віл НКРЕКП модель абонентської плати є реалістична і прагматична, проте має суттєвий ґандж. Мільчакова пише: «Але, на жаль, її запозичили у розвинутих країн Західної Європи, до яких за рівнем життя і розвитку енергетичного сектору, Україні ще далеко. Сліпе копіювання західного досвіду ніколи не давало бажаних результатів. Доки не буде стабільного рівня зарплат і скорочення безробіття, західна модель енергетичного ринку навряд чи працюватиме в Україні».
Для створення «Ринку природного газу» за європейським принципом, найперше потрібно цей ринок дефірташувати. Далі – щоби кожний населений пункт мав не менше шести різних постачальників газу, цілком інкорпорувати європейські правила регулювання, а не вибірково – із кулуарно-корисливою метою. Це тема для іншої публікації, це тільки нагадування очільникові адміністрації президента, шістьом його заступникам, помічникові президента, двом радникам і прес-секретареві, які від 28 березня і до 4 квітня перебували в інформаційній прострації. Або навпаки: зачаїлись і пильно спостерігали за коефіцієнтом наростання народного гніву на «вовчий абонент».
Ярослав Левків.
