Гал-інфо продовжує цикл інтерв’ю про Івана Турша, приурочений до 150-ліття від дня народження видатного українського художника, мистецького критика, редактора, видавця, організатора й активного учасника культурно-громадського життя Львова зламу ХІХ–ХХ століть.
Завдяки мистецькому проекту Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького - «Відомий і невідомий Труш» (який триватиме до 24 лютого), журналістка Гал-інфо мала нагоду познайомитись з творчістю Івана Труша. Цього разу разом з мистецтвознавицею Оксаною Білою ми говорили про серію творів львівського художника об’єднаних під назвою «ПОДОРОЖІ ІТАЛІЄЮ».
Адріатичне море
На початку ХХ ст. Іван Труш у пошуках нових вражень мандрував узбережжям Адріатичного моря. Милуючись краєвидами сонячної Італії, художник знаходив нові теми й мотиви, для кожного з яких добирав іншу, неповторну ноту.
У травні 1901 року митець побував на півострові Істрія, що тоді належав Австро-Угорській імперії. Візит до курортного містечка Аббація (тепер – м. Опатія в Хорватії) було пов’язано з участю у виставці. Роботи Івана Труша мали неабияку популярність у колах поціновувачів мистецтва. Зокрема, картину «Лавра в Києві» придбав король Румунії Кароль І. Захоплений живописними краєвидами гірської місцевості, художник повертався сюди не раз.
Місто на семи пагорбах
Наприкінці березня 1902 року Іван Труш вирушив до Рима. Шлях пролягав через Будапешт і Загреб. Митець знову відвідав півострів Істрія, відтак кілька днів провів на північному сході Італії, в Анконі та на плато Карст. Рим захопив молодого маляра пам’ятками античної культури, численними скарбами мистецтва і мальовничими околицями з крислатими пініями.
Мотивом одного з перших етюдів став Колізей – найбільший амфітеатр Стародавнього Риму, символ імператорської могутності. Водночас місто на семи пагорбах викликало певне роздратування Труша, позаяк умови для роботи на пленері не відповідали потребам. Краєвиди, які пробудили зацікавлення художника, було розташовано за високими мурами, а паркові зони – закрито для огляду у вечірню пору. Врешті нестерпна спека і брак перспективних планів привели митця до відчаю.
Via Appia
Незабутні враження дістав живописець, потрапивши на Аппієву дорогу – Via Appia – одну з найважливіших у Стародавньому Римі, яку було прокладено 312 року до н. е. Уздовж дороги велика кількість пам’ятників, гробниць, середньовічних укріплень, зруйнованих будівель чергувалася з розлогими пініями, стрункими кипарисами та квітучими деревами. Іван Труш прагнув відчути емоційний стан природи, відтворити її незворушний спокій, передати велич античного шляху за допомогою багатства тональних змін і кольорових переходів.
Тема «цариці доріг», як називали віа Аппіа давні римляни, стала мотивом творів, над якими художник працював у 1910–1920-х роках: «Vіа Аppіа. Roma», «Віа Аппіа. Вид на Аппієву дорогу при заході сонця», що представлені на виставці. Їхньою спільною ознакою є творення образу, сповненого гармонії та суперечностей крізь призму авторських вражень.
У розробці улюбленого мотиву митець залишався вірний спробам поетизації природи, створення картин настрою та емоційно пережитих полотен. У композиційному інтерпретуванні монументального за звучанням твору «Віа Аппіа (італійський пейзаж)» кінця 1920-х років відчутно художникове захоплення переданням прозорого, світлоповітряного простору, яскравішої звучності набуває колорит.
Римська Кампанія
У Римі Труш не обмежився лише пейзажами з Аппієвою дорогою. Живописець також зацікавився Римською Кампанією – місцевістю, яка в епоху Середньовіччя через малярію та нестачу води перетворилася на пустку. Відчуття ідилії, спокою і затишку цієї місцини передають етюд «Vіа Аppіа. Roma» та краєвиди зі зображеннями піній.
Молодомузівці
Чимало спільних інтонацій лучить пейзажне малярство Івана Труша того часу з поезією «молодомузівців», зокрема Петра Карманського. Споріднений із образами художника настрій недомовленості, контекстуальної інтриги відчутно насамперед у вірші П. Карманського «В Римі», який поет присвятив І. Трушеві.
Відень
1908 року І. Труш вирушив на творчі вакації до Венеції. Дорогою він завітав до Відня, де планував зустрітися з В. Стефаником. Не заставши в місті близького приятеля, художник упродовж двох днів відвідував музеї, оглядав виставки, вивчав архітектуру старого Відня.
Лідо
Ознайомившись із архітектурними пам’ятками Венеції, І. Труш вирушив на острів Лідо, з якого відкривалася широка панорама на море. Головний острів архіпелагу митець закарбував у невеличкому етюді, що позначений підкресленим лаконізмом художнього вислову.
Унікальний чар Венеції – стародавнього міста зі загадковими палацами, що віддзеркалюються у водяній стихії каналів, – відображено в численних етюдах (1908), працю над якими увінчало відоме полотно «Венеція». Художник удається до віртуозного композиційного вирішення: у гармонійний, наче застиглий простір безмежної панорами моря, що на горизонті торкається неба, він майстерно вводить деталі архітектури, гондоли та човен, які підпорядковує загальному настроєві картини. Філігранне відтворення передсутінкових полисків сонця на фасаді архітектурної пам’ятки Сан Джорджо Маджоре дає змогу насолодитися якимось магічним станом спокою й особливого затишку літнього надвечір’я.
Відомий і невідомий Труш: подорожував від Дніпра до Йордану
Львівський художник присвятив Дніпру майже 200 картин
Гуцульщина – одна із найпринадніших тем для малярів, – Іван Труш
Портрети для НТШ варто зачислити до його ліпших праць, - Франко про Труша
Чорне море зачаровувало Труша, як і очі Аріадни Драгоманової
