Минув майже рік після перезавантаження центральної влади в Україні. На черзі перезавантаження місцевої влади 25 жовтня на місцевих виборах. Ситуація виглядає досить цікаво, адже сьогодні в нас кілька влад і кілька опозицій. Спробуємо з усім цим розібратись.
Хто є владою?
На перший погляд відповідь на це питання очевидна – ми отримали нового Президента, Верховну раду та Кабінет Міністрів. Отже владою є Володимир Зеленський та партія «Слуга народу». Але таке твердження дуже спрощене. Бо на місцевому рівні у нас продовжують працювати старі місцеві ради та міські, селищні та сільські голови.
Конституція виділяє місцеве самоврядування, як незалежний центр влади. А після того, як була запущена реформа децентралізації, органи місцевого самоврядування отримали додаткові повноваження. І якщо розібратися, то виявиться, що, наприклад, на Львівщині на місцевому рівні владою у нас є «Європейська солідарність», «Самопоміч», ВО «Свобода», «Батьківщина» та інші політичні сили, які отримали своїх мерів чи представництво у місцевих радах.
Тож, відповідаючи на питання, хто є владою, можна сміливо говорити, що на центральному рівні – це «Слуга народу», а на місцевому – політичні сили представлені в органах місцевого самоврядування.
Хто є опозицією?
Так само, як і з владою, у нас існують декілька опозицій. На центральному рівні, це політичні партії, які не входять до парламентської більшості та не брали участь у формуванні уряду. Це – «Європейська Солідарність», ОПЗЖ, «Батьківщина» та «Голос». Тому коли вони критикують центральну владу – це цілком природно. Але коли вони критикують владу місцеву, то це виглядає досить дивно.
Адже на місцевому рівні опозицією є партія «Слуга народу», яка поки не представлена у місцевих радах та не має своїх міських, селищних та сільських голів. Тому на місцевому рівні, саме ця політична сила і є опозицією.
Отже, як і у випадку з владою, у нас функціонує декілька опозицій. І кожна з них займає свою переконливу позицію.
Хто має стати владою?
У пересічного виборця після таких висновків, може виникнути логічне питання: «Так хто ж все ж таки влада?». А відповідь на це питання лежить на поверхні. Якщо відкрити Конституцію України, то в статті 5 йдеться – «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».
Але ми з вами маємо навчитись бути владою. Бо ми звикли що, єдиним механізмом впливу у нас залишаються вибори, які відбуваються раз на п’ять років. Та це не так, у нас є купа інструментів впливу і контролю над владою, особливо на рівні місцевого самоврядування. Адже саме громада має стати тією основою, від якої безпосередньо залежить наше життя. Ми повинні стати господарями в власній громаді: брати участь у формуванні і розподілі бюджету; відкликати представників влади, які не виправдали довіру; приймати рішення зі стратегічних питань на місцевих референдумах.
Тому багато в чому від нашого усвідомленого вибору 25 жовтня, буде залежати, чи в змозі ми перейти зі статусу електорату до статусу роботодавця для депутатів та мерів. Бо тільки від нас залежить відповідь на питання: так влада – це МИ чи ВОНИ?
Політолог, Володимир Шамовець
