Вони були там, де було страждання – а стали мішенню. Таку думку в інтерв’ю висловив єпископ Львівський і Галицький Філарет, Голова Синодального відділу УПЦ з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів з приводу постраждалих лікарів під час конфлікту на вул. Грушевського у місті Києві, повідомила прес-служба Львівської єпархії УПЦ.
Ваше Преосвященство, в Києві та по всій Україні продовжуються акції протестів. Під час силового протистояння на вул. Грушевського, сотні протестуючих постраждали, зафіксовані смертельні випадки. В цей самий час на лінії вогню надавали медичну допомогу і працівники швидкої допомоги, і лікарі-волонтери. Проте, як свідчать факти – медики теж опинилися серед постраждалих. Ви, як духовний наставник українських медиків, як оцінили цю ситуацію?
Так, я знаю про щонайменше 10 постраждалих медиків, які знаходилися на вул. Грушевського під час масової перестрілки. Цей факт не може не обурювати, як і факт прояву насилля в цілому. Наша Церква неодноразово попереджала про можливий сценарій кровопролиття, та офіційними заявами наші ієрархи наголошували на неприпустимості прояву агресії і сили. Проте мало хто прислухався до наших благань розпочати здоровий діалог та закликів до взаєморозуміння. Про Церкву згадали набагато пізніше, коли пролилась людська кров на вулицях Києва, святих пагорбах Дніпра. Мені важко уявити, якого рівня моральної деградації повинна досягнути людина, аби посягнути на життя свого брата – співгромадянина! Тому важко оцінювати дану ситуацію взагалі і для нас, служителів Церкви, стало зрозуміло одне – в даному випадку може допомогти лише Господь! Тому в усіх храмах і, навіть на лінії конфлікту, розпочалася посилена молитва за мир в Україні.
А все ж, чому на Вашу думку серед постраждалих опинилися медики?
Це жахливо, що люди, які не шкодують свого життя і здоров’я, допомагають зберегти безцінний дар – життя ближнього, стають самі живою мішенню. На такий антилюдський вчинок здатні лише варвари! В усьому світі є норма про обов’язкову медичну допомогу, навіть на фронті війни. Тим паче, коли це протистояння між громадянами однієї держави, всі сторони повинні бути зацікавленні у рятуванні життя.
Дуже не хочеться вірити, що ці випадки були навмисно спланованими. Тим паче, що ті лікарі, які були присутні на вул. Грушевського, надавали допомогу всім – не дивлячись на те, по яку сторону барикад знаходився потерпілий! Можливо, це наслідки так званого ефекту натовпу. Але набагато трагічніше, якщо це прояв отої люті і ненависті, які заволоділи серцями учасників протистояння. Про це Церква нагадувала постійно, що жодна пристрасть не повинна замінити здоровий глузд.
Владико, як ви гадаєте, що змусило лікарів йти на лінію вогню? Це можна розцінити як підтримку позиції протестуючих?
Знаєте, кого б лікарі в той момент не підтримували – чи протестуючих, чи владу – вони вчинили як справжні лікарі! Кожний день несе нам певні життєві уроки. І події на Грушевського мусять заставити нас задуматися і зробити висновки. Подвиг же цих людей у білому, які позначившись хрестом із червоного скотчу, має стати взірцем для молодого покоління медиків, для кожного хто одягнув на себе білий халат! Це люди, які виконали свою першочергову місію – вони були там, де було страждання. Якщо лікар стає холодним до людської болі – він не має права більше називатися лікарем! Ті, хто був на Грушевського, показали своїм близьким, всій країні і світу вміння співчувати людському горю і зробити все від себе можливе, аби врятувати людське життя. Хто знає, скільки б було жертв, якби вчасно не було надано допомогу постраждалим під час тих страшних подій.
Що б ви побажали насамкінець?
Хочу, перш за все, подякувати медикам за їх небайдужість, тверду громадянську позицію і приклад християнського служіння ближньому. Вірю, що Господь нагородить вас за ту жертву, яку ви особисто внесли у цей важкий для держави час. Нехай Христос зцілить ваші рани і позбавить від страждання!
Але хотів би звернутися і до тих, хто, можливо, навмисно дозволив собі посягнути на людське життя і жертовне служіння лікарів на лінії вогню: покайтесь, Господь милостивий до нас і в разі щирого покаяння наповнить нас своєю благодаттю, з якою прийде любов до ближнього і мир у наші серця!
Фото - Дмитра Ларіна, УП.
