Нещодавно, упродовж 18-20 січня, по всій Україні проводили заходи, присвячені вшануванню пам’яті Героїв Небесної сотні. У ці дні торік у внутрішньому дворику географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка відкрили погруддя Героєві України Ігорю Костенку.
Гал-інфо поцікавилось у декана факультету Володимира Біланюка, як їм вдалось зібрати кошти.
Поміняли опалення часів Йосипа Сліпого
“2013. Як зараз пам’ятаю, за вікном зима, а на площі Шевченка зібрався львівський Євромайдан. Того року ми почали ремонт опалення, яке було встановлене ще за часів Йосипа Сліпого, а це понад сто років тому. Тож, не дивно, що частина корпусу була холодною. У цей час фірма, яка розпочала ремонтні роботи заявила, що нема фінансування. Вирішувати треба було швидко, щоб студенти в аудиторіях не змерзли.
Мар’ян Володимирович Лозинський погодився піти зі мною на прийом до голови Львівської обласної державної адміністрації, тоді ним був Олег Михайлович. Прийшли і Мар’ян Володимирович до нього каже: «Це декан географічного». А голова звертається до мене зі словами: «А що ж ви, молодий чоловіче, до обіду виступаєте на Майдані проти влади, а після обіду до неї йдете і ще й просите півмільйона гривень?». Мене кинуло в жар. Проте, на щастя, голова поставився з розумінням до ситуації, подзвонив Азарову, Арбузов. Після чого півмільйона гривень двома траншами по 250 тисяч перевели цій фірмі, яка робила опалення. І так ми під час Майдану доробили сучасну систему опалення, яка в залежності від температури атмосферного повітря змінює подачу тепла.
Постукало горе звідки його не чекали
І я подумав: «Як все добре склалось. Все закінчилось і проблема вирішена». Але, на жаль, до нашого факультету прийшло горе. Сповістила мене про це Леся Олексіївна Бартіш, яка подзвонила і сказала: «Володя, вашого студента забили». У мене шок. Проректор Ярослав Гарасим з Майдану передзвонив, інформацію підтвердив. Такого потрясіння в мене ще не було.
Коли львівські студенти дізнались про це, то згуртувались і багатотисячною колоною пішли на подвір’я географічного факультету. Вшановуючи пам’ять вбитого Ігоря Костенка, ми в дворі поставили портрет нашого Героя. У той момент студентство було рішучо налаштоване на те, щоб поїхати у Київ і помститися за свого колегу. Я тоді став на коліна, намагаючись переконати не їхати до столиці, і сказав: «Ми будемо мститися іншим шляхом». Ми вшанували пам’ять, помолились і з часом якось вдалося загасити ці пристрасті. Це були важкі часи.
Аудиторія імені Ігоря Костенка
Невдовзі, у березні, я звернувся до Вченої ради університету щодо відкриття меморіальної аудиторії імені Ігоря Костенка, якого на той час посмертно визнали Героєм України. І нам вдалось реалізувати задум — ми створили меморіальну аудиторію. За задумом автора концепції Ігоря Дикого, ауд. №7 не повинна була давити на студента, бо перш за все це освітнього простору для студента. Тому ідея облаштувати приміщення у вигляді музею (з каскою, з бруківкою, з патронами) була відкинута. Відтоді минуло вже п’ять років. Студенти слухають лекції і, між іншим, знають зі стендів та бачать на портреті, яким був Ігор Костенко.
Пам’ятник Ігореві Костенку
Якось я мав нагоду відвідати в Луцьку Всеукраїнську учнівську олімпіаду як член журі. Там я вперше побачив пам’ятник “Героям Небесної сотні”. А у Львові – жодних зрушень, лиш триває боротьба за проекти. Приїхавши додому, я звернувся до відомого скульптора Володимира Цісарика і він погодився втілити у життя проект пам’ятника Ігорю Костенку.
І тут постала фінансова проблема. Адже вартість виготовлення бронзового погруддя коштувало 84 тисячі гривень. На пам’ятник ми не попросили і копійки ані в міста, ані в області, ані в університету. Натомість кинули клич збору коштів. Студенти почали випікати і продавати пасочки до Великодніх свят. Також левова частка була зароблена на аукціоні, де продавали картини нашого випускника Леоніда Ковриги. Аукціон допоміг організувати наш випускник, заступник голови «Народного руху» Андрій Корнат. Ми провели благодійний аукціон, картини продали. Були також й добровільні пожертви. Ось так спільними зусиллями нам вдалось назбирали 84 тисячі гривень.
Ми поїхали в майстерню на Луганську, де скульптура вже була в гіпсі. Найбільше Цісарик переживав, щоб пам’ятник вийшов подібним. Тому ми ще раз уважно порівняли світлину з погруддям, внесли деякі правки в зовнішній вигляд, і затвердили остаточний варіант.
Герої не вмирають: у Львові відкрили пам’ятник Ігорю Костенку
На офіційному відкритті пам’ятника були мати і сестра Ігоря. А батька не було тоді, бо він мав важливі справи, пов’язані з боротьбою в судах за справедливе та чесне покарання вбивць.
Та от наступного дня після відкриття, 21 лютого, я випадково виходячи з факультету, побачив маму Ігоря з величезним кремезним чоловіком — батьком нашого Героя. Він зайшов у двір, підійшов до пам’ятника і сказав: «Так, то мій Ігорко».
Додамо, що цьогоріч 20 лютого на географічному факультеті вшанували пам'ять Героя Небесної Сотні Ігоря Костенка. Для покладання квітів до пам'ятника Ігору зібралася вся географічна спільнота, а також ректор університету, проректори, декани та всі не байдужі люди.
Час минає дуже швидко і ми повинні пам'ятати своїх героїв, які віддали найцінніше, що у них було - життя. Кожен із нас, у пам'ять про них, має насамперед добре виконувати свою роботу на своєму місці заради України.
У Львові є пам’ятник наплічнику — правда чи вигадка?
“Святий дух” в аудиторії ЛНУ Франка: як виглядає оригінальний настінний розпис
