Економічна частина коаліційної угоди передбачає деякі інституційні та законодавчі зміни, проте загалом вона характеризується відсутністю системності у поглядах та вибірковістю у сферах регулювання, що навряд чи забезпечить очікуваний економічний розвиток. Про це йдеться у щотижневому аналітичному вісникуМіжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) «Inside Ukraine».
У частині забезпечення прискореного економічного розвитку найбільшим позитивом є бажання розвивати високотехнологічні виробництва, які сприятимуть випуску продукції з високою доданою вартістю, що за умов спаду ВВП є своєрідним рятувальним колом. Досягнення таких амбіційних завдань можливе за умов створення ефективної інноваційної інфраструктури та ефективної системи захисту прав інтелектуальної власності, на чому акцентується увага в коаліційній угоді. Ефективна реалізація основних положень даного пункту можлива тільки за рахунок проведення антикорупційної, адміністративної, правоохоронної, судової, дерегуляційної, податкової реформи, які мають забезпечити привабливі умови для розвитку інноваційного бізнесу в Україні та, в першу чергу, захисту прав власності.
Поставивши завдання створити сприятливе для інвестицій середовище, автори угоди не вказують конкретний алгоритм дій для майбутнього парламенту. Чинна система державного регулювання економіки уже себе вичерпала, тому для України величезним викликом є створення абсолютно нової системи ринкового регулювання. Необхідними є системні інституційні та законодавчі зміни, які повністю змінять чинну командно-адміністративну систему, а не тільки забезпечать «належне виконання усіма центральними органами виконавчої влади Закону України «Про основні засади регуляторної політики» 2003 року, на чому акцентується у першому пункті відповідного розділу коаліційної угоди. Як мінімум три пункти з семи дублюють та включають одне одного, що знову ж таки свідчить про відсутність системності у вибудувані стратегії проведення реформ.
Пріоритетною для України є також податкова реформа. Серед позитивних сторін угоди варто відзначити скорочення кількості податків до дев’яти, проте невідомо, які податки трансформуються або відміняються. Ліквідація корупційної складової в адмініструванні податків повинна застосовуватися до всіх податків, тому незрозуміло, за якими критеріями робиться акцент на платі за земельні ділянки та адмініструванні екологічного податку.
Зменшення чисельності працівників Державної фіскальної служби повинно проводитися з одночасним підвищенням ефективності її діяльності та перегляду функцій. Зокрема, важливо встановити особисту фінансову відповідальність працівників податкових і митних органів за втрати, понесені суб’єктами підприємницької діяльності незаконними діями або бездіяльністю чиновників. Важче буде з механізмами реалізації даної норми у зв’язку зі статусом податківців як державних службовців.
На даний момент вже існує публічна база виданих індивідуальних податкових консультацій, тому наразі мова може йти тільки про її модернізацію. Це саме стосується заборони на законодавчому рівні кримінального переслідування особи за ухилення від сплати податків до остаточного узгодження податкових зобов'язань – в Україні законодавством гарантується презумпція невинності.
Варто позитивно відзначити намагання реформувати податок на додану вартість, зокрема, скасування Закону України № 1621‐VII про запровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість (ПДВ ‐ рахунків), який отримав шквал критики від підприємців та бухгалтерів. Найбільшою проблемою у даному контексті є відсутність механізмів впливу підприємств на державні органи у разі недотримання податкового законодавства. Незрозумілими є принципи реформування адміністрування податкових накладних, що не дає змогу провести оцінку цієї ініціативи.
Забезпечення сплати податку з доходів фізичних осіб виключно за місцем діяльності працівника є позитивним кроком, оскільки дана норма створюватиме додаткові стимули до фінансового розвитку громад і зростання зайнятості. Проте, норма щодо зменшення фіскального навантаження на фонд оплати праці є достатньо суперечливою з огляду на дефіцит Пенсійного фонду України у розмірі 18 млрд. грн. у 2014 році.
Однією з найбільших проблем коаліційної угоди є відсутність системного підходу до зміни адміністрування податків, зокрема акцентується увага найбільше на ПДВ, податку на прибуток та ПДФО. Ніяким чином не передбачається імплементація змін в оподаткуванні, які передбачені зобов’язаннями України в контексті реалізації Угоди про Асоціацію з ЄС.
Особливе місце у коаліційній угоді відведено реформі фінансового сектору. Ефективність залучення капіталу, трансформація заощаджень в інвестиції дозволяє розвивати реальний сектор економіки, який впливає на стан ВВП в країні. Коаліційна угода передбачає зміни в роботі страхового, фондового, кредитного, валютного ринків, а також корпоративного управління, які передбачають наближення вітчизняного законодавства до європейського, єдиних міжнародних стандартів електронного документообігу та розвиток інфраструктури фінансового ринку, що, безумовно, є необхідністю для подальшого економічного розвитку.
